Постанова № 9767562, 01.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року справа №2а-2184/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Міронової Г.М., Яманко В. Г

при секретарі судового засіданняТурко І.Б.

за участю представників від:

позивача:Супоньмо Г.І., за довіреністю від 27.05.2010р.

відповідача:Воробйова С.Г., за довіреністю від 02.04.2010р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від29 березня 2010 року

по адміністративній справі№ 2а-2184/10/0570 (суддя Кірієнко В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування рішень

про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротекс»(надалі ТОВ «Ротекс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (надалі - ДПІ у Київському районі м. Донецька) про визнання протиправним та скасування рішень №0008461640/0 від 21 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року у сумі 340грн. та б/н від 21 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з комунального податку за травень-червень 2009 року у сумі 340грн. (арк. спр. 4-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року у задоволені позову ТОВ «Ротекс»до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних фінансових санкцій відмовлено в повному обсязі (арк. спр. 81-84).

Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що правомірність прийнятих спірних рішень відповідачем доведена, а позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки загальний обсяг оподатковуваних операцій позивача, як встановлено судом, склав 6024188грн., а згідно з ст.1 Указу Президента України №727/98 від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», при знаходженні на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинно перевищувати 1 млн. грн.

ТОВ «Ротекс»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-2184/10/0570 та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке виразилося у неправильному визначенні обсягу виручки, оскільки на думку скаржника, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача (за виключенням комісійної винагороди відповідно до умов договорів комісії) належать на праві власності комітенту, а для комісіонера є транзитними коштами, і саме комітент повинен сплачувати повязані із отриманням цих коштів відповідні податки.

Також, апелянт посилається на те, що він з 2005 року і до 2009 року здійснював свою діяльність, застосовуючи спрощену систему оподаткування. Усі видані йому свідоцтва про сплату єдиного податку не скасовані та не визнані не дійсними в установленому порядку.

Відповідач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких він посилається на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення та вважає його таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Також, відповідач посилається на те, що відповідно до самостійно поданих платником податку до інспекції декларацій з податку на додану вартість від 24.04.2008 року №40532, 23.07.2008 року №89673, 24.10.2008 року №141678, 28.01.2009 року №196897 загальний обсяг оподатковуваних операцій склав 6024188 грн.

У розділі 1 «Податкові зобовязання»додатку №5 до декларації з податку на додану вартість «Розмір податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 в редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702, передбачений рядок: «передача товарів (послуг) комісіонерам/повіреним на умовах, передбачених п.4.7 ст.4 Закону (без суми комісійної винагороди). Тобто, апелянт вважає, що зазначений рядок передбачає розшифровку посередницьких операцій. Але позивач за 1,2,3,4 квартали 2008 року зазначений рядок не заповнив та тим самим підтвердив, що зазначені ним в декларації з податку на додану вартість кошти у розмірі 6024188грн., є власністю підприємства і є виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг) і не є транзитними коштами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротекс»зареєстровано як юридична особа 18.02.2005 року за номером 1266102000, ідентифікаційний номер 33417153, знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.

07 серпня 2009 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, здійснена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Ротекс»з питань своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року та подання податкової звітності з комунального податку за травень-червень 2009 року. За результатами перевірки 07 серпня 2009 року складені акти за № 4807/15-1/33417153 та № 4808/15-1/33417153, відповідно до висновків яких перевіркою встановлені порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.15 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори»від 20 травня 1993 року № 56/93 та п.3 Положення «Про комунальний податок на території м. Донецька», затвердженого рішенням місцевої ради від 25 вересня 1998 року № 3/12, яке виразилося в тому, що платником не подані до податкового органу податкова звітність з податку на додану вартість та розрахунок комунального податку за травень - червень 2009 року.

На підставі актів перевірки від 07 серпня 2009 року № 4807/15-1/33417153 та №4808/15-1/33417153 податковою інспекцією прийняти спірні рішення від 21 серпня 2009 року за № 0008461640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року у розмірі 340грн. та №23028/10/15-113 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання, розрахунку комунального податку за травень-червень 2009 року у розмірі 340 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що позивачем до ДПІ в Київському районі м. Донецька надано податкові декларації з податку на додану вартість за 2008 рік, відповідно до яких визначено обсяг поставки ТОВ «Ротекс»складають 6 млн. 24 тис. 188 грн.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Питання застосування спрощеної системи оподаткування врегульовано Указом Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»(надалі Указ № 727), застосування штрафних (фінансових) санкцій - Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181).

Відповідно до статті 1 Указу № 727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджуються для суб'єктів малого підприємництва юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Статтею 5 вказаного Указу передбачено, що в разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках виникає в періоді (кварталі), що настає за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, встановлених статтею 1 Указу № 727.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що 10 березня 2005 року позивач зареєструвався як платник податку на додану вартість, який самостійно обрав ставку єдиного податку - 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон № 168) та видано свідоцтво платника податку на додану вартість за № 07780915.

Підпунктом 7.8.1. п.7.8. ст..7 Закону № 168 встановлено, що податковим періодом для подання податкової декларації з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом - календарний квартал.

Згідно підпункту 7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону № 168 платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону - 300 тис. грн., може вибрати квартальний податковий період. У разі, якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 тис. грн., такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Згідно з Порядком складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженим наказом ДПА України від 28.02.2003 року №98 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.03.2003 року № 221/7542 у рядку 4 Розрахунку відображається загальна сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва, яка підлягає оподаткуванню єдиним податком.

Висновок суду першої інстанції стосовно необґрунтованості позовних вимог та правомірності прийнятих податковим органом рішень, колегія суддів вважає передчасним з огляду на наступне.

Судом першої інстанції не враховано, що ст. 1011 Цивільного кодексу України чітко визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно обєктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла субєкту підприємницької діяльності платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обовязковому перерахуванню третьої особі (комітенту).

Тобто, грошові кошти, що надійшли субєкту підприємницької діяльності платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки підлягають обовязковому перерахуванню третій особі (комітенту); а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути обєктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що включення органом податкової служби до складу оподаткованої виручки і транзитних коштів, отриманих платником податку від договорів комісії законодавчо не обґрунтовано. Тобто, виручкою є лише комісійна винагорода підприємця, а не вся сума, що поступила йому на рахунок.

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду справи, згідно книги обліку доходів та витрат (форма №10), звітів субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку (додаток № 3 до Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 січня 1999 року №599, у редакції наказу ДПА України від 28 грудня 2001 року) за 2008 рік, позивачем отримано виручку у такому обсязі: комісійна винагорода позивача за виконання зобовязань за договорами комісії (в яких позивач є комісіонером) - у розмірі 524403,11грн. (1-й квартал 62728,00грн., 2-й квартал 101571,00грн., 3-й квартал 164527,00грн., 4-й квартал 195577,00грн.).

Матеріали справи, що містять засвідчені копії договорів комісії від 01 серпня 2007 року, від 21 лютого 2008 року, від 01 серпня 2008 року, копії актів виконаних робіт по зазначеним договорам, копії звітів комісіонерів по вищезазначених договорів, в яких вказана одержана позивачем комісійна винагорода за 2008 рік, підтверджують викладені обставини.

Колегією суддів встановлено, що за результатами роботи за 2008 рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача не перевищив встановлені ст.1 Указу №727 обсяг у розмірі 1 млн. грн., а тому апелянт законно перебуває на спрощеній системі оподаткування протягом 2008 року (є платником єдиного податку).

Тобто, колегія суддів зазначає, що оскільки платник податків законно перебуває на спрощеній системі оподаткування, то він не є платником комунального податку й тому до нього неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції за неподання розрахунку комунального податку за травень-червень 2009 року у розмірі 340 грн. Також, неправомірно застосовані й штрафні фінансові санкції за неподання декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року у розмірі 340грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак є підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-2184/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-2184/10/0570 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування рішень №0008461640/0 від 21 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року у сумі 340грн. та №23028/10/15-113 від 21 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з комунального податку за травень-червень 2009 року у сумі 340грн.- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення №0008461640/0 від 21 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість за травень-червень 2009 року у сумі 340грн. та №23028/10/15-113 від 21 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з комунального податку за травень-червень 2009 року у сумі 340грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 01 червня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена та підписана колегією суддів 03 червня 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді Г.М. Міронова

В.Г. Яманко