Ухвала суду № 9767391, 27.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2010 року справа №2а-2852/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Василенко Л.А.,

суддів Губської Л.В., Старосуда М.І,

при секретареві Солодько О.І.,

з участю представника позивача Максимчука С.П.,

представників відповідача Аніщенко О.С., Чекайлова А.Є.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні зала суду апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі №2а-2852/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року задоволений позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення: визнано податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 01.02.2010 року №0000011640/0 у сумі 1 222 037,05 грн. частково недійсним на суму 1 202 981,97 грн.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням суду в частині задоволених вимог і подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а постанову суду першої інстанції ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі.

Позивач - Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі ДП «Седидіввугілля») зареєстроване 06.06.2005 року виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно довідки Управління статистики у місті Селидове № 027522 позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33426253 (арк. справи 15).

25.01.2010 року Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області (далі Красноармійською ОДПІ) відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2008 року, за результатами якої складений акт № 26/15/33426253 від 25.01.2010 року (далі Акт перевірки) та прийнято податкове повідомленнярішення від 01.02.2010 року №0000011640/0.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем, у тому числі, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-111 (зі змінами та доповненнями) відповідно до яких встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 2 444 074,09 грн.

01.02.2010 року керівником Красноармійської ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000011640/0, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 305 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 2444074,09 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1222037,05 грн. за платежем по податку на додану вартість.

30 липня 2008 року між відповідачем та позивачем укладений договір на підставі рішення про розстрочення податкових зобовязань 122/24-113, яким інспекція надає платнику розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобовязань на загальну суму 2900000,00 (два мільйони девятсот тисяч) грн. в період з 30.07.2008 року до 18.12.2008 року.

Позивачем сплачено податок на додану вартість наступними платіжними дорученнями:

- від 18.07.2008р. № 4766 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 73/24-113 від 25.05.2008р. в сумі 50 000,00 грн.

- від 31.07.2008р. № 4984 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці в сумі 200 000,00 грн. згідно договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань від 30.04.2008 року № 9.

- від 28.08.2008р. № 5674 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці в сумі 483 333,00 грн. згідно договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань від 01.07.2008 року № 17.

- від 12.09.2008р. № 6248 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 73/24-113 від 25.04.2008р. в сумі 100 000,00 грн.

- від 30.09.2008р. № 6756 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 122/24-113 від 27.06.2008р. в сумі 170 000,00 грн.

- від 02.10.2008р. № 6775 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 112/24-113 від 27.06.2008р. в сумі 50 000,00 грн.

- від 16.10.2008р. № 73 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 112/24-113 від 27.06.2008р. в сумі 290 000,00 грн.

- від 30.10.2008р. № 476 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 122/24-113 від 30.07.2008р. в сумі 62 674,00 грн.

- від 31.10.2008р. № 21 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 73/24-113 від 25.04.2008р. в сумі 100 000,00 грн.

- від 02.12.2008р. № 474 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 112/24-113 від 27.06.2008р. в сумі 40 000,00 грн.

- від 05.01.2009р. № 1199 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 122/24-113 від 30.07.2008р. в сумі 15 000,00 грн.

- від 09.01.2009р. № 1304 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 112/24-113 від 27.06.2008р. в сумі 5 000,00 грн.

- від 12.01.2009р. № 1348 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість по розстрочці згідно рішення ДПА у Донецькій області № 73/24-113 від 25.04.2008р. в сумі 10 000,00 грн.

- від 20.01.2009р. № 1650 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість за грудень 2008 року в тому числі штрафні санкції згідно уточненого розрахунку від 20.01.2009 року. в сумі 6000 000,00 грн.

- від 22.01.2009р. № 1892 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 29979,94 грн.

- від 26.01.2009р. № 2024 Державним підприємством „Селидіввугілля" було сплачено податок на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 48721,03 грн.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Обставини, встановлені судом першої інстанції перевірені при апеляційному розгляді справи, підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Проблемою даного спору є питання правомірності дій відповідача щодо спрямування платежів, сплачених підприємством в липні-жовтні 2008р., грудні 2008р., січні 2009р. в рахунок сплати розстрочених зобов'язань з податку на додану вартість (згідно рішень ДПА у Донецькій області, на підставі ст. 14 Закону України № 2181) та поточних зобов'язань з податку на додану вартість, в погашення податкового боргу інших періодів (за лютий 2008р.), а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях на погашення податкового боргу та щодо правомірності нарахування штрафних санкцій на розстрочені податкові зобовязання.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2008 року, за результатами якої складений акт № 26/15/33426253 від 25.01.2010 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2010 року № 0000011640/0, яким до позивача на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181) за затримку на 305 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 2444074,09 грн. та штраф у розмірі 50% у сумі 1 222037,05 грн. за платежем по податку на додану вартість.

30 квітня 2008 року між відповідачем та позивачем укладений договір на підставі рішення про розстрочення податкових зобовязань 73/24-113, згідно якого інспекція надає платнику розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобовязань на загальну суму 2900000,00 (два мільйони девятсот тисяч) грн. в період з 30.04.2008 року до 15.12.2008 року (арк. справи 52).

1 липня 2008 року між відповідачем та позивачем укладений договір на підставі рішення про розстрочення податкових зобовязань 182/24-113, згідно якого інспекція надає платнику розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобовязань на загальну суму 2900000,00 (два мільйони девятсот тисяч) грн. в період з 01.07.2008 року до 12.12.2008 року (арк. справи 54).

30 липня 2008 року між відповідачем та позивачем укладений договір на підставі рішення про розстрочення податкових зобовязань 122/24-113, згідно якого інспекція надає платнику розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобовязань на загальну суму 2900000,00 (два мільйони девятсот тисяч) грн. в період з 30.07.2008 року до 18.12.2008 року (арк. справи 55).

Підпунктом 17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання визначені у п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до п.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ” ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за N 377/8976 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

З матеріалів справи вбачаться, що спірним податковим повідомлення-рішенням відповідачем застосовані штрафні санкції, підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в липні-жовтні 2008р., грудні 2008р., січні 2009р. в рахунок сплати розстрочених зобов'язань з податку на додану вартість (згідно рішень ДПА у Донецькій області, на підставі ст. 14 ЗУ № 2181) та поточних зобов'язань з податку на додану вартість, в погашення податкового боргу інших періодів (за лютий 2008р.), а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях.

Отже кошти, які були перераховані підприємством зазначеними платіжними дорученнями Красноармійською ОДПІ спрямовані на сплату пені та погашення недоїмки з ПДВ, а потім на суму недоїмки нарахована штрафна санкція за ставкою 50 відсотків.

Відповідач вважає, що незважаючи на прийняття ДПА України в Донецькій області рішень про розстрочення податкових зобовязань та укладення на підставі цих рішень договорів між відповідачем та позивачем про розстрочення податкових зобовязань (згідно до ст.14 Закону №2181) у податкового органу є право на нарахування штрафних санкцій на суми коштів, сплачених в рахунок сплати розстрочених платежів з ПДВ.

В рішеннях податкового органу про розстрочення податкових зобовязань та договорах про розстрочення податкових зобовязань зазначені терміни сплати розстроченого основного платежу, штрафні санкції та пеня не визначалися, оскільки за приписами ст.14 Закону №2181 при розстрочені податкового зобовязання визначаються проценти.

Пунктом 14.6 ст.14 Закону №2181 визначено, що порядок реалізації ст.14 цього Закону встановлюється центральним податковим органом.

Порядком розстрочення та відстрочення податкових зобовязань платників податків, затвердженим наказом ДПА України №378 від 18.09.2001 року визначено, що нарахування штрафних санкцій здійснюється на розстрочені суми, що залишилися не сплаченими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції.

Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем було застосовано штрафні санкції у тому числі при подачі позивачем 21.07.2008р., 20.08.2008р., 20.11.2008р., 20.01.2009р. уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок. (арк. справи 36-43).

За правилами п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, уточненою декларацією платник податку збільшує або зменшує податкові зобовязання безпосередньо за певний звітний період.

Уточнюючими розрахунками податкових зобовязань з податку на додану вартість від 21.07.2008р., 20.08.2010р., 20.11.208р., 20.01.2009р., 27.01.2009р. позивачем виправлялися помилки за червень, серпень, березень, листопад, вересень, грудень 2008 року шляхом зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету. Тобто, наведеними уточнюючими розрахунками не здійснювалась сплата податкових зобовязань за декларацією № 2672 від 20.03.2008р. за несвоєчасну сплату зобовязань (за якою відповідачем було застосовано штрафні санкції)(арк. справи 36-43).

Колегія суддів зазначає, що у п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” мова йде про сплату боргу. Джерела самостійної сплати податкового зобовязання або сплати податкового боргу визначені у п.п. 7.1.1 п. 7 ст. 7 цього Закону, до переліку яких не входить подання уточнюючого розрахунку, яким зменшуються податкові зобовязання у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок.

В ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договори розстрочення податкових зобовязань, укладені між сторонами в 2008 році, не скасовувалися за рішеннями ДПА України в ґДонецькій області і як наслідок достроково не розривалися за ініціативою відповідача.

Крім того, зазначені платежі позивачем сплачувалися з врахуванням Постанови КМУ від 07.03.2002 року №270 «Про заходи щодо стабілізації підприємств вугільної промисловості».

З огляду на аналіз викладених обставин справи та норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини судова колегія дійшла до висновку, що у податкового органу не було законних підстав для нарахування штрафних санкцій на суми коштів, сплачених в рахунок погашення розстрочених зобовязань з ПДВ, відповідач безпідставно змінив напрямок платежу, наслідком чого стало неправомірне нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 31 травня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: Л.А.Василенко

Судді: Л.В. Губська

М.І.Старосуд