Постанова № 9767307, 28.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лузан В.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 року справа №2а-13/10/0541

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В.Г.

суддів: Міронової Г.М.

Радіонової О. О.

при секретарі судового засідання Турко І. Б.

за участю представників від:

позивача Гой О. В. за дов. № 081063 від 27 травня 2010 року,

відповідача ОСОБА_4 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості

на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя

від 24 березня 2010 року

по адміністративній справі № 2-а-13/10 (суддя Лузан М. М.)

за позовом Маріупольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_4

про стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИЛА:

14 жовтня 2009 року Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя з адміністративним позовом (арк. спр. 1-3) до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача грошової суми (допомога по безробіттю) у розмірі 9321 грн. 90 коп. за період з 1 вересня 2006 року по 6 серпня 2007 року.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 березня 20101 року (арк. спр. 33-34) було відмовлено у задоволенні позову Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача грошової суму (допомога по безробіттю) у розмірі 9321 грн. 90 коп. за період з 1 вересня 2006 року по 6 серпня 2007 року.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 36-39) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач підтримав апеляційну скаргу, відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_4 16 серпня 2006 року до Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості було подано заяву від 16 серпня 2006 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (арк. спр. 4). На підставі зазначеної заяви наказом Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості від 16 серпня 2006 року № НТ060816 (арк. спр. 5) відповідачу надано статус безробітного з 16 серпня 2006 року, призначено допомогу по безробіттю з 16 серпня 2006 року по 10 серпня 2007 року. Згідно наказу від 16 серпня 2006 року № НТ060816 у звязку з наданням відповідачу вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні виплата допомоги по безробіттю було відкладено з 16 серпня 2006 року по 1 вересня 2006 року. За наказом від 4 вересня 2006 року № НТ060904 виплата допомоги по безробіттю відповідачу розпочата з 2 вересня 2006 року (арк. спр. 5), у звязку з працевлаштуванням відповідача виплата допомоги по безробіттю припинено з 6 серпня 2007 року.

При проведенні позивачем перевірки інформації від Державної податкової адміністрації про доходи, отримані відповідачем (арк. спр. 6), було встановлено, що відповідач працювала на ЗАТ «Маріупольська кондитерська фабрика» за трудовою угодою від 4 серпня 2006 року (арк. спр. 52) в період з 7 серпня 2006 року по 31 серпня 2006 року та отримала дохід у розмірі 2697 грн. 16 коп. (арк. спр. 7).

За результатами проведеної позивачем перевірки було прийнято наказ № 389 від 12 травня 2008 року (арк. спр. 10) про зобовязання ОСОБА_4 повернути на рахунок Маріупольського міського центру зайнятості кошти, виплачені в вигляді допомоги по безробіттю, в сумі 9321 грн. 90 коп.

Обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог.

- факт праці відповідача за трудовим договором на момент оформлення документів для надання статусу безробітного не є підставою для стягнення сплачених сум, оскільки на момент початку виплат у вересні 2006 року відповідач був безробітнім,

- відомості про доходи відповідача, які вона мала за три тижні серпня 2006 року, не можуть бути прийнятими до розрахунку допомоги відповідно до розміру середнього заробітку, оскільки до уваги не приймаються неповні місяці роботи працівника до дня звільнення.

Основні доводи апеляційної скарги.

-відповідачем при поданні заяви про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю про призначення та допомоги надана неправдива інформація, що впливає на умови надання вказаного статусу та виплати допомоги.

Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення

нормам матеріального та процесуального права.

За статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 22 Закону № 1533 визначено умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю. За змістом частини 3 цієї статті допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідачем до Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості було подано заяву від 16 серпня 2006 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (арк. спр. 4). Факт ознайомлення відповідача з правами та обов'язками безробітного підтверджено особистим підписом у додатку № 1 до персональної справи (арк. спр. 9). Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів праці відповідача на ЗАТ «Маріупольська кондитерська фабрика» за трудовою угодою від 4 серпня 2006 року в період з 7 серпня 2006 року по 31 серпня 2006 року та отримання доходу у розмірі 2697 грн. 16 коп. (арк. спр. 7), колегія суддів погоджується з посиланням позивача на свідоме надання відповідачем при поданні заяви від 16 серпня 2006 року завідомо недостовірних відомостей.

На підставі заяви відповідача від 16 серпня 2006 року наказом Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості від 16 серпня 2006 року № НТ060816 (арк. спр. 5) відповідачу надано статус безробітного з 16 серпня 2006 року та призначено виплату допомогу по безробіттю з 16 серпня 2006 року по 10 серпня 2007 року.

Відповідно до частини 4 статті 31 Закону № 1533 (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 5.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці № 307 від 20 листопада 2000 року, виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк до трьох місяців у разі надання застрахованій особі відповідно до законодавства України вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім'ям з дітьми та допомоги, що виплачується з громадських фондів.

Згідно наказу від 16 серпня 2006 року № НТ060816 у звязку з наданням відповідачу вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні виплата допомоги по безробіттю було відкладено з 16 серпня 2006 року по 1 вересня 2006 року. Згідно довідки (арк. спр. 8) позивачем відповідачу виплата допомоги по безробіттю здійснювалася з 2 вересня 2006 року.

Згідно пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом, Постановою, Порядком, Мінпраці, Державної податкової адміністрації України, Пенсійним фондом України, від 11 березня 2008 року № 125/116 (в редакції, яка була чинною з 11 квітня 2008 року по 19 вересня 2008 року) (далі по тексту - Порядок) перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплат їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, державних реєстраторів; використання даних перевірок цих органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, установленому законодавством.

Частиною 2 статті 36 Закону № 1533 встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

При проведенні позивачем перевірки інформації від податкового органу про доходи, отримані відповідачем (арк. спр. 6), було встановлено, що відповідач працювала на ЗАТ «Маріупольська кондитерська фабрика» за трудовою угодою від 4 серпня 2006 року в період з 7 серпня 2006 року по 31 серпня 2006 року та отримала дохід у розмірі 2697 грн. 16 коп. (арк. спр. 7). Відповідач факту роботи за трудовою угодою під час написання 16 серпня 2006 року заяви про встановлення статусу безробітної не заперечує та посилається на необізнаність щодо наявності обмежень.

За результатами проведеної позивачем перевірки було прийнято наказ № 389 від 12 травня 2008 року (арк. спр. 10) про зобовязання ОСОБА_4 повернути на рахунок Маріупольського міського центру зайнятості кошти, виплачені в вигляді допомоги по безробіттю, в сумі 9321 грн. 90 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що повернення спірних коштів повязано не з моментом початку їх виплат, як помилково було визначено судом першої інстанції, а з порядком та моментом отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, оскільки у випадку, якщо особа не є безробітною, то виплати по безробіттю їй взагалі не призначаються.

Відповідач звернулася до позивача з заявою про надання статусу безробітного 16 серпня 2006 року, тобто під час виконання трудових обовязків за угодою від 4 серпня 2006 року (арк. спр. 29). Згідно наказу центру зайнятості № НТ060816 від 16 серпня 2006 року (арк. спр. 5) ОСОБА_4 отримала статус безробітної з 16 серпня 2006 року та їй була призначена допомога по безробіттю з 16 серпня 2006 року по 10 серпня 2007 року з відстрочкою виплати до 1 вересня 2006 року, тому моментом виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, в даній справі є саме 16 серпня 2006 року. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність дій відповідача по не наданню позивачу відомостей щодо роботи за трудовою угодою, які мають наслідком відсутність підстав для присвоєння статусу безробітної та відповідно виплати допомоги по безробіттю, яка у даному випадку підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь центру зайнятості.

Колегія суддів з приводу посилання відповідача на те, що факт роботи за трудовою угодою є підставою для звільнення відповідача від штрафних санкцій, оскільки така робота не впливає на трудовий стаж та не відображається в трудовій книжці, зазначає, що чинним законодавством не визначено підстав для визнання громадянина, який здійснює роботи за трудовою угодою, безробітнім.

Відповідач у суді першої та апеляційної інстанції про застосування до спірних правовідносин вимог статей 99, 100 КАС України не заявляв.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що відповідно до статті 202 КАС України обумовлює скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови з задоволенням позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 березня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-13/10/0541 - задовольнити повністю.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 березня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-13/10/0541 - скасувати.

Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення грошової суми (допомоги по безробіттю) у розмірі 9321 грн. 90 коп. за період з 1 вересня 2006 року по 6 серпня 2007 року задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) грошову суму (допомогу по безробіттю) в розмірі 9321 грн. 90 коп. за період з 1 вересня 2006 року по 6 серпня 2007 року на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р 37177304900052 в ГУДКУ Донецької області, код ЄДРПОУ 24815706, МФО 834016).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 травня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 31 травня 2010 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді: Г.М.Міронова

О.О.Радіонова