Рішення № 97670660, 14.06.2021, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/714/21

Провадження №2-а/157/32/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Фесь Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Тимошика Андрія Олександровича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до поліцейського Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Тимошика А.О., Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 983899 від 20 травня 2021 року, провадження у справі закрити, і стягнути понесені ним судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що зазначеною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративних порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КпАП України. У постанові зазначається, що він 20 травня 2021 року на міській площі по вул. Шевченка, 9а у м. Камені-Каширському керував транспортним засобом і не пред`явив посвідчення водія, та здійснив зупинку в межах дії дорожнього знаку «зупинка заборонено». Вважає постанову незаконною, оскільки він не рухався по площі, що знаходиться по АДРЕСА_1 о 09 год. 35 хв., автомобіль стояв на цій площі ще з 09 год. ранку і ніякого додаткового знаку про заборону руху транспортну під знаком зупинка заборонена не знаходилося. Він приїхав до площі о 09 годині та поставив свій автомобіль якомога ближче до належного йому торгового кіоску для розвантаження товару, що не заборонено Правилами дорожнього руху, і жоден працівник поліції під час руху автомобілем його не зупиняв. Відповідач підійшов до нього лише тоді, коли помітив, що він відчиняє двері, та повідомив йому, що він порушив Правила дорожнього руху і попросив пред`явити посвідчення водія, на що він надав поліцейському посвідчення водія, на підставі якого було встановлено його особу, а тому йому не зрозуміло для чого поліцейський притягнув його до відповідальності за непред`явлення посвідчення водія. Згідно з розділом 33 Правил дорожнього руху знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені. Він заявляв клопотання про надання йому можливості скористатись правовою допомогою під час розгляду справи (і це було зафіксовано на бодікамеру), однак поліцейський відмовив йому у гарантованих Конституцією України та ст. 268 КпАП України правах. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адмінправопорушення. Поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про вчинення правопорушення. За не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліції відповідальність за ч. 2 ст. 122 КпАП України не настає. Поліцейський також діяв у спосіб, не визначений законом, демонстрував повну зневагу до нього та законодавства, та керувався при цьому лише особистими принципами. Крім того, вказана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому законом порядку. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Однак посилання на жоден з цих доказів у оскаржуваній постанові не вказано. Відеозапис (якщо такий є), поданий на підтвердження факту порушення Правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Доказом порушення Правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови. У разі фіксації правопорушення технічними засобами, зазначення даних про такі у постанові є обов`язковим.

Ухвалою судді від 3 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, зі змісту позовної заяви вбачається, що він справу просить розглунити у його відсутності.

Відповідач - поліцейський ОСОБА_2 у судове засідання на з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання ним особисто 8 червня 2021 року судової повістки, відзив на позов не подав.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відзив на позов не подав.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 20 травня 2021 року поліцейським Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Тимошиком А.О. було винесено постанову серії БАБ № 983899 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Як вбачається із змісту зазначеної постанови, водій ОСОБА_1 20 травня 2021 року о 09 год. 35 хв. у м. Камені-Каширському по вул. Шевченка, 9А, навпроти магазину «Наше місто», на площі керував транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «21063», н.з. НОМЕР_1 і на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії «В», здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена», чим порушив п. 2.1 «а», п. 8.4 Правил дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 126 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

За перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, встановлена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Відповідно до п. 3.34 дорожнього знака «Зупинку заборонено» Правил дорожнього руху, забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Як вбачається з рішення Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 6 червня 2007 року № 14/29, підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового кіоску та надано у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0020 га терміном на 49 років.

З повідомлення Камінь-Каширської районної санітарно-епідеміологічної станції від 5 лютого 2007 року № 5.3/146 вбачається, що райсанепідстанція не заперечує проведення влаштування торгового хлібного кіоску підприємцю ОСОБА_1 , використання земельної ділянки в минулому – центральна площадка входу у міський парк.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що ним було здійснено зупинку для розвантаження вантажу у його кіоск, який знаходиться на центральній площадці до входу в парк.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КпАП України).

У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідно до ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною 4 ст. 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право подати відзив на позовну заяву. За змістом ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 3 червня 2021 року, з урахуванням встановленого ст. 286 КАС України строку розгляду зазначеної категорії справ (справа вирішується протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі) відповідачам надавався строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а саме до початку розгляду справи по суті.

Вказану ухвалу, позовну заяву з додатками було вручено уповноваженій особі Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області 8 червня 2021 року та у цей же день надіслано з урахуванням встановленого законом десятиденного строку розгляду справи електронною поштою до ГУНП у Волинській області, а також надіслано поштовим зв`язком.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Сама по собі надана позивачем копія постанови у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Окрім того, відповідачами, які є суб`єктами владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачами позову.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., - закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Тимошика Андрія Олександровича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії БАБ № 983899 від 20 травня 2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КпАП України у виді штрафу у розмірі 425 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:О. В. Антонюк