Ухвала суду № 9766746, 17.02.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2010 р.справа № А38/65-08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Кожана М.П.

при секретарі судового засідання:Ганноченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сільверстоун Інвестмент», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 р.

у справі № А38/65-08 (категорія статобліку - 2.11.1, 2.11.3)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільверстоун Інвестмент», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільверстоун Інвестмент»(далі ТОВ «Сільверстоун Інвестмент») подало до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0004262301/0 від 06.12.2007 р. на суму 48814, 50 грн. та № 0004252301/0 від 06.12.2007 р. на суму 57381, 20 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2008 року позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0004252301/0 від 06.12.2007 р. в частині визначення сум податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 51541, 50 грн. та № 0004262301/0 від 06.12.2007 р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 43300, 50 грн. В решті позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми, повязані з оплатою автоперевезень.

Суд зазначив, що з наданих до матеріалів справи копій документів, більша частина перевезень мають ознаки перевезень міжнародного характеру. Посилання відповідача щодо необхідності оформлення перевезень товарно-транспортними накладними відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані Правила діють лише відносно перевезень по Україні.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, зважаючи на наявність договорів перевезення, міжнародних товарно-транспортних накладних, та вантажно митних декларацій, цілком правомірним є віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг. При цьому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових; зазначене включення може проводитись на підставі відповідних актів приймання-передачі робіт та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та відповідають її вимогам; відповідно і відсутні підстави для висновку про завищення валових витрат, звідси відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість.

Відповідачем під час проведення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки встановлено підтвердження витрат позивача належно оформленими податковими накладними.

Щодо фактів завищення Позивачем валових витрат. та податкового кредиту внаслідок включення вартості операцій з придбання послуг зв'язку від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»філія-ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», суд відмовив у задоволенні позову в цій частині з огляду на те, що позивач не довів зв'язок названих витрат із своєю господарською діяльністю.

Позивач та відповідач, не погодившись з вказаною постановою суду, подали апеляційні скарги.

Позивач у апеляційній скарзі вказує, що жодний нормативний документ не передбачає обовязкової наявності та надання будь-яких інших документів для віднесення витрат до складу валових, ніж ті, що були надані відповідачеві під час проведення перевірки і відповідач не надав жодних заперечень даному факту.

Крім того, посилання суду на те, що під час придбання послуги використовувались телефони, що належать не підприємству, а його робітникам, позивач вважає необґрунтованим, оскільки мова йде не про податкові зобовязання по угоді щодо придбання телефонів, а про зобовязання по угодах щодо придбання послуг мобільного звязку.

Таким чином, включення до складу валових витрат підприємства витрат на мобільний зв'язок є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що судом при прийнятті оскаржуваної постанови в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.12.2007 р. № 0004262301/0 на загальну суму 48814, 50 грн. порушено норми, визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. В мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд зазначив, що більша частина перевезень ТОВ «Сільверстоун Інвестмент»мають ознаки перевезень міжнародного характеру, при цьому не звернув увагу на той факт, що позивачем також були здійснені перевезення на території України і донарахування податків було проведено безпосередньо відносно останніх операцій.

Відповідно до Правил перевезення, які здійснені на території України, повинні бути підтверджені товарно-транспортними накладними. При проведенні перевірки працівниками Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» були прийняті до уваги саме перевезення, які були здійснені на території України і саме ці перевезення не були підтверджені товарно-транспортними накладними.

У судовому засіданні представники позивача вимоги та доводи апеляційної скарги «Сільверстоун Інвестмент»підтримали. Проти апеляційної скарги податкової заперечили, вказавши, що операції з перевезення вантажу були оформлені підприємством належними документами первинної бухгалтерської та податкової звітності.

Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Відповідачем направлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника податкової

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, виходячи з такого.

В період з 20.11.2007 р. по 30.11.2007 р. співробітниками Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сільверстоун Інвестмент»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.06.2006 р. по 30.09.2007 р.

За результатами перевірки було складено акт № 1710/230/34488698 від 03.12.2007 р.

Актом перевірки встановлено завищення ТОВ «Сільверстоун Інвестмент»:

-у ІІІ кварталі 2006 р. ІІІ кварталі 2007 р. сум валових витрат у розмірі 179090, 83 грн., що має за наслідок заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 44773, 00 грн.;

-у липні 2006 р. вересні 2007 р. податкового кредиту у розмірі 32542, 57 грн., що має за наслідок заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 32543, 00 грн.

Зазначені порушення позивачем допущені в частині податкового обліку операцій, що не відносяться до господарської діяльності, а також операцій, що не підтверджені документально.

Так, відповідно до п. 3.1.2 акту зазначено, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат:

-витрати на послуги мобільного звязку від ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»на суму 18380, 33 грн. (у т. ч. ПДВ 3676, 06 грн.), оскільки, дані витрати не відносяться до витрат господарської діяльності;

-витрати з послуг автотранспортних перевезень на суму 160710, 50 грн. (у т. ч. ПДВ 28866, 51 грн.), оскільки на підтвердження цих витрат позивачем не надано товарно-транспортних накладних.

На підставі вказаного акту Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі 06.12.2007 р. прийнято рішення про нарахування податкового зобовязання по:

1)податку на додану вартість податкове повідомлення-рішення № 0004262301/0 від 06.12.2007 р. на суму 48814, 50 грн. (у тому числі основний борг 32543, 00 грн. та штрафні санкції - 1627, 50 грн.);

2)податку на прибуток підприємств податкове повідомлення-рішення № 0004252301/0 від 06.12.2007 р. на суму 57381, 20 грн. (у тому числі основний борг 44 773, 00 грн. та штрафні санкції - 12608, 20 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що названі податкові повідомлення - рішення підлягають частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведеною перевіркою встановлено, що валові витрати підтверджені наданими рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню вантажів та податковими накладними.

Однак, податковий орган вважає, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість автоперевезень у розмірі 160710,50 грн., оскільки правовідносини з названих перевезень не оформлено товаро транспортними накладними (далі ТТН).

В той же час матеріалами справи свідчать, що переважну частину перевезень, вартість яких включена до спірної суми, складають міжнародні перевезення.

Посилання відповідача щодо необхідності оформлення перевезень товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН) відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363 (надалі - Правила) не приймаються судом до уваги, оскільки вказані Правила діють лише відносно перевезень по Україні.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.56 р.), до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №57-V від 01.08.1999 р., «Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником».

Під час перевірки співробітникам Центральної МДПІ надано міжнародні товарно-транспортні накладні, та вантажні митні декларації, копії яких залучено позивачем до матеріалів справи.

Посилання апелянта (податкової) на ту обставину, що частина перевезень, вартість яких склала 17441,14 грн., була здійснена на території України, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Відповідно до абз. 5 листа ДПА України №12304/7/15-0517 від 30.06.2006 р. «Відповідно до норм цивільного законодавства договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої», а відповідно до абз. 7 - підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт прийняття передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги».

При цьому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових; зазначене включення може проводитись на підставі відповідних актів приймання-передачі робіт та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та відповідають її вимогам; відповідно і відсутні підстави для висновку про завищення валових витрат.

Крім того, завищення валових витрат у сумі 17411 грн. не могло потягнути за собою донарахування з податку на прибуток та ПДВ у сумах, визначених податковим органом.

Щодо правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»«не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)».

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби , суми податку, попередньо включені до податкового, кредиту, залишаються не підтвердженими ^ зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідачем під час проведення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки встановлено підтвердження витрат позивача на сплату податку належно оформленими податковими накладними.

Викладене спростовує висновки Центральної МДПІ щодо порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підтвердженими відповідними матеріалами справи.

Щодо фактів завищення Позивачем валових витрат. та податкового кредиту внаслідок придбання послуг зв'язку від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»філія-ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з огляду на наступне.

Позивач заперечує відносно зазначених порушень, мотивуючи використання у господарській діяльності підприємства мобільних телефонів, які належать співробітникам ТОВ «Сільверстоун інвестмент», наявністю дозволу директора Кіпаренко С.А., та вважає правомочним віднесення до валових витрат та до податкового кредиту сум від отриманих послуг зв'язку на загальну суму 22056,39грн. у т.ч. ПДВ 3676,06грн.

Вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат при наявності відповідних документів, які дозволяють підтвердити зв'язок таких витрат з господарською діяльністю суб'єкта господарювання. До таких документів, зокрема, відносяться:

-розрахункові документи про сплату послуг мобільного зв'язку;

- наказ керівника про придбання мобільних телефонів та про використання їх в господарській діяльності підприємства;

-угода з оператором мобільного зв'язку про надання таких послуг;

- договори з працівниками з приводу використання їхнього майна;

- інші документи бухгалтерської та податкової звітності.

В ході проведеної перевірки згідно даних журналу - ордеру та відомості по бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби" за перевіряємий період мобільний телефон на балансі підприємства відсутній. Також перевіркою не встановлено фактів оренди мобільного телефону, або іншого договору щодо використання майна працівника. У відповідності п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність платника податку, направлена на одержання доходів у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах..."

Таким чином, до валових витрат підприємства віднесені витрати, які не відносяться до витрат господарської діяльності у відповідності з визначенням господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене позивачем завищено загальну суму валових витрат у розмірі 18380,33грн. та податковий кредит в розмірі 3676,06грн., чим порушено п, 5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість.

Посилання апелянта ( ТОВ «Сільверстоун Інвестмент») на те, що використання мобільних телефонів працівників здійснювалось на підставі ст.. 125 КЗпП, не приймається колегією судів до уваги, оскільки позивач не надав як доказів щодо виплати працівникам компенсації, передбаченої ст.. 125 КЗпП, так і доказів включення до валових доходів підприємства вартості користування майном працівників. У разі, коли таке користування здійснюється безоплатно, підприємство, згідно п. 1.23 ст.1, п.п. 4.1.6 ст.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»повинно включати відповідні суми до складу валових доходів.

Отже, правовідносини, передбачені ст.. 125 КЗпП не підтверджені документально. Доводи позивача стосовно того, що суд безпідставно послався на лист Держкомпідприємництва, у якому визначено примірний перелік документів, що дозволяють відносити витрати мобільного звязку до складу валових витрат, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки даний лист розглядався господарським судом та розглядається колегією суддів у сукупності з іншими обставинами справи, зокрема податковим обліком позивача, який не підтверджує факту використання підприємством майна, що належить іншим особам.

Отже, доводи апелянтів не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що згідно ст.. 200 КАС виключає підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сільверстоун Інвестмент», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та Центральної МДПІ у М. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року. - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 27.05.2010 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: М.П. Кожан

Суддя: О.А. Проценко