Постанова № 9766763, 15.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р.справа № 2а-8621/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Проценко О.А. Кожан М.П.

при секретарі судового засідання:          Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2008 року

у справі №2а-8621/08 (категорія статобліку –6.11)

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до закритого акціонерного товариства «Криворіжаглобуд», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені., -

Встановила:

У вересні 2008 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до закритого акціонерного товариства «Криворіжаглобуд», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 269046,40 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 році, а також про стягнення 13022,02 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2008 р. відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Рішення суду обґрунтовано тим, що вина підприємства в невиконанні зобов’язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ), відсутня, оскільки створення робочого місця для інваліда залежить не тільки від підприємства, але й від органів працевлаштування.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Виконання нормативу робочих місць у кількості, передбаченій ст. 19 Закону №875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Апелянт зазначив, що результатом працевлаштування відповідно до ст.. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інваліда) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями, а суб’єкти, визначені ст.. 18 Закону, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно –господарських санкцій слід виходити із загальних норм прав відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно –господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим правопорушення та його наслідками. Однак, ні зазначеною нормою, ні Законом не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця.

Апелянт також зазначив, що підприємство не вживало всіх можливих заходів щодо уникнення правопорушення, що підтверджується наступним.

Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що «… до виконання підприємствами нормативу робочих місць, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських обєднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Однак відповідачем зазначені заходи вжито не було, та відповідно, норматив не виконано.

Таким чином, судом було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначив наступне.

Судом першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що головною передумовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є звернення про працевлаштування або пропозиція про працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без таких звернення чи пропозиції неможливо встановити, якої саме категорії буде працевлаштовуватись інвалід, що становить неможливим створення відповідного робочого місця.

Суд належним чином оцінив здійснену відповідачем низку заходів, спрямовану на працевлаштування інвалідів, а саме те, що в ЗАТ «Криворіжаглобуд»були створені відповідні робочі місця та умови для інвалідів, підприємство спрямувало всі можливі зусилля для їх відповідного заповнення громадянами, якими встановлено групу інвалідності, чим підтверджувало дотримання законодавства про соціальний захист осіб з обмеженими фізичними можливостями в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство «Криворіжаглобуд», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідачем було подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2007 році склала 1443 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди у кількості 58 особи. Згідно звіту на підприємстві відповідача у 2007 році, були працевлаштовані інваліди у кількості 44 осіб.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно діючого законодавства органами, що сприяють працевлаштуванню інвалідів є державна служба зайнятості, управління праці та соціального захисту населення. Як свідчать матеріали справи, відповідачем направлялися звіти форми 3-ПН до органу працевлаштування, однак, інформацію про наявність робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, подано відповідачем до центру зайнятості лише у січні, лютому, квітні 2007р. Як свідчать наявні у справі звіти Форми 3-ПН (а.с. 45, 48-55) у березні, а також травні – грудні 2007р. така інформація була відсутня. Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, не могли сприяти відповідачу у працевлаштуванні інвалідів, оскільки не мали протягом 2007 року належної та своєчасної інформації щодо наявності у останнього відповідних вакансій для такої категорії громадян. Доказів щодо виконання заходів, передбачених ч. 4 ст. 19 Закону №875-ХІІ, у якій йдеться про співпрацю з підприємствами громадських організацій інвалідів, відповідач також не надав.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято без врахування норм ч. 2 ст. 218 ГК України та внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред’явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 269046,40 грн.

Щодо стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 13022,02 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ задовольнити частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2008 р. скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Криворіжаглобуд», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 262068,42 грн. адміністративно –господарських санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2008 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Криворіжаглобуд», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область пр-т Південний, 1-А (ЄДРПОУ 01238979) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова 11, (ЄДРПОУ 25005978) 269046,40 грн. (двадцять чотири тисячі сто дев’яносто три гривні десять копійок) адміністративно –господарських санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 21.05.2010 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: М.П. Кожан

          Суддя: О.А. Проценко