Рішення № 97658960, 14.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року № 320/7527/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправними щодо відмови в нарахуванні та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07.05.2018 року по 31.03.2020 року з урахуванням показника 109,6 % індексу інфляції;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07.05.2018 року по 31.03.2020 року з урахуванням показника 109,6 % індексу інфляції.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем при виплаті заборгованості за рішенням суду за період з 07.05.2018 року по 31.03.2020 не включено компенсацію втрати частини пенсії в зв`язку з порушенням строку її виплати.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного стражу.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду 27.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6106/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.05.2018.

04.06.2020 представник позивача звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення компенсації втрати частини доходу гр. ОСОБА_1 у розмірі 41188, 63 грн. з урахуванням показника індексу інфляції 109, 6%.

З довідки виданої Відділу з питань виплати пенсій №8 Управлінням з питань виплати пенсій ГУ ПФУ у Київській області вбачається, що станом на 29.04.2020 було проведено нарахування боргу пенсії відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6106/18 за період з 07.05.2018 по 31.03.2020.

Листом ГУ ПФУ у Київській області повідомлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6106/18 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 07.05.2018. На квітень 2020 року на основну відомість нараховано пенсію за квітень 2020 року в розмірі – 2000, 00 грн., та на додаткову відомість кошти по судовому рішенню за період з 07.05.2018 по 31.03.2020 в сумі 41188, 63 грн. через банківську установу ПАТ КБ «Приватбанк».

Вважаючи протиправними дії щодо невиплати компенсацію втрати частини доходів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2050-ІІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

VI. Оцінка суду

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру (у даному випадку пенсії); 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З наведених норм вбачається, що компенсація втрати частини доходів нараховується за фактом виплати доходів - в день виплати доходу. Для можливості нарахувати і виплатити компенсацію необхідно визначити приріст індексу споживчих цін (залежить від місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу: береться наступний за місяцем нарахування доходу індекс споживчих цін по місяць фактичної виплати заборгованості, без урахування останнього).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2050-ІІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року (справа №21-518а14), а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 22 листопада 2018 року (справа №522/1404/17), компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Судом встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6106/18 (набрало законної сили 22.01.2020) відповідачем нараховано заборгованість в розмірі 41188, 63 грн., яка підлягала виплаті позивачу (сторонами не заперечується).

Остаточний розрахунок з позивачем пенсійний орган здійснив лише у квітні 2020 року, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями згідно з листа відповідача та довідкою виданою Відділом з питань виплати пенсій №8 Управлінням з питань виплати пенсій ГУ ПФУ у Київській області.

В той же час, несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 522/9778/16-а (адміністративне провадження № К/9901/18351/18).

При цьому, суд зауважує, що розрахована заборгованість за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6106/18 входила до складу пенсійних виплат позивача, а тому не може вважатись доходом, що має разовий характер, тобто є доходом у розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Отже, оскільки пенсія позивачу виплачена несвоєчасно, пенсійний орган повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив.

Згідно з листа Державної служби статистики України 05.03.2020 №ЗПІ/П-312-20 убачається, що індекс інфляції за період з травня 2018 по лютий 2020 років включно становить 109,6%.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправними щодо відмови в нарахуванні та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07.05.2018 року по 31.03.2020 року з урахуванням показника 109,6 % індексу інфляції та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої компенсації.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

ІX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у сумі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією від 19.08.2020 №0.0.1806996455.1.

Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, понесених судових витрат у розмірі 840, 80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправними щодо відмови в нарахуванні та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07.05.2018 року по 31.03.2020 року з урахуванням показника 109,6 % індексу інфляції.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07.05.2018 року по 31.03.2020 року з урахуванням показника 109,6 % індексу інфляції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.06.2021 р.