Рішення № 97658957, 11.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 року справа № 320/12993/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить суд:

– визнати протиправною відмову Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, викладену в листах №№471, 471/1, 471/2, 471/3 від 20.08.2020 від надання публічної інформації;

– зобов`язати Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати публічну інформацію, запитувану листами від 13.08.2020 №№130820/01, 130820/02, 130820/03 та 130820/04.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною, оскільки була створена відповідачем у процесі його діяльності і при цьому запитувана інформація не відноситься до категорії обмеженої. Позивач стверджує, що саме відповідач є розпорядником запитуваної інформації, а тому був зобов`язаний надати на відповідний запит позивача інформацію про наявність на території с.Тарасівка та с.Нове земельних ділянок, не переданих у користування, що можуть бути передані у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно статей 118, 121, 122 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, призначено судове засідання на 11.02.2021 о 10:30 год.

09.02.2021 на адресу суд надійшла заява позивача про розгляд справи без участі позивача та про відсутність заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

11.02.2021 судове засідання було знято з розгляду через перебування судді на навчанні у Національній шкоді суддів. Наступне судове засідання призначено на 04.03.2021 о 10:30 год.

22.02.2021 на адресу суду від Боярської міської ради надійшов відзив на позовну заяву від 11.02.2021 № 02-10/560-04, разом із засвідченими копіями рішення № 2/16 2-ї сесії Боярської міської ради 8-го скликання від 04.12.2020 «Про початок реорганізації Тарасівської, Забірської, Малютянської, Княжицької, Новосілківської (Макарівського району), Дзвінківської (Васильківського району) сільських рад шляхом приєднання до Боярської міської ради», додатку № 1 «План заходів з реорганізації Тарасівської, Забірської, Малютянської, Княжицької, Новосілківської (Макарівського району), Дзвінківської (Васильківського району) сільських рад» та рішення № 4/70 4-ї сесії Боярської міської ради 8-го скликання від 22.12.2020 «Про внесення змін до рішення ІІ пленарного засідання позачергової 2 сесії №2/16 від 04.12.2020 «Про початок реорганізації Тарасівської, Забірської, Малютянської, Княжицької, Новосілківської (Макарівського району), Дзвінківської (Васильківського району) сільських рад шляхом приєднання до Боярської міської ради».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 замінено відповідача – Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на правонаступника – Боярську міську раду (ідентифікаційний код 04054636, місцезнаходження: 08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. М. Грушевського, 39), а також вирішено здійснювати подальший розгляд справи №320/12993/20 у порядку письмового провадження.

У своєму відзиві відповідач - Боярська міська рада зазначив, що за чинним законодавством органи місцевого самоврядування не зобов`язані вести облік/реєстри вільних земельних ділянок за конкретним цільовим призначенням, тому надати позивачу запитану інформацію Тарасівська сільська рада не мала можливості.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

На ім`я Тарасівського сільського голови Сизона В.Г. позивачем було подано чотири заяви про доступ до публічної інформації № 130820/01, №130820/02, №130820/03, №130820/04 від 13 серпня 2020 року, які були зареєстровані в Тарасівській сільській раді за вхідними (відповідно) №№ 16, 17, 18, 19 від 14.08.2020 р.

У вказаних заявах позивач просив надати йому публічну інформацію щодо наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у селах Тарасівка та Нове.

Листами Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (вих. №№ 471, 471/1, 471/2, 471/3 від 20.08.2020) позивачу було надано чотири однотипних відповіді на його заяві про доступ до публічної інформації. З посиланням на норми Земельного кодексу України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про звернення громадян», Положення про містобудівний кадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 559, Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523-р, первинний відповідач зазначив про відсутність можливості повідомлення позивачу щодо наявності земельних ділянок, призначених для використання за певним (визначеним запитувачем) видом цільового призначення. Також у листах містилися роз`яснення позивачу щодо порядку отримання адміністративної послуги у вигляді інформації з Державного земельного кадастру.

Не погоджуючись із зазначеними відповідями Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Карпенко К.В. звернувся до суду з позовом про визнання відмови у наданні публічної інформації протиправною та зобов`язання відповідача надати публічну інформацію, що запитувалася листами позивача.

За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 5 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2657-ХІІ право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. № 2939-VI (далі – Закон № 2939-VI) встановлено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону № 2939-VI).

Відповідно до положень частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу підпункту тринадцятого пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Аналогічна норма щодо повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад міститься у пункті першому частини другої статті 12 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 3 статті 143 Конституції України, з якою кореспондується частина 2 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», регламентовано, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (глава 2) делеговані повноваження органів виконавчої влади віднесені до повноважень тільки виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Представницькі органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради (які складаються з депутатів) цим та іншими законами наділені виключно власними (самоврядними) повноваженнями місцевого самоврядування.

На виконавчі органи місцевого самоврядування Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладені не тільки функції виконання рішень рад та виконання власних (самоврядних) повноважень, які не можуть здійснювати ради, але й виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Тобто, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють свої управлінські функції у відповідності з теорією муніципального дуалізму, поєднуючи місцеві і державні інтереси. Такими управлінськими функціями представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) не володіють.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

У статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначені суб`єкти системи місцевого самоврядування, а саме – система місцевого самоврядування включає:

– територіальну громаду;

– сільську, селищну, міську раду;

– сільського, селищного, міського голову;

– виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

– старосту;

– районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

– органи самоорганізації населення.

Виходячи із регламентації цієї норми Закону, сільська рада (представницький орган), сільський голова (головна посадова особа територіальної громади) та виконавчі органи сільської ради є різними та самостійними суб`єктами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач адресував свої заяви про доступ до публічної інформації посадовій особі місцевого самоврядування – Тарасівському сільському голові.

За регламентацією частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» посада сільського, селищного, міського голови унікальна тим, що на неї покладаються представницькі повноваження трьох суб`єктів місцевого самоврядування (територіальної громади, ради та її виконавчого комітету) та одночасно забезпечення здійснення у межах, наданих законом, повноважень органів виконавчої влади.

Суд звертає увагу, що відповідач Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області та його правонаступник Боярська міська рада в силу абзацу шостого статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницькими органами місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до положень частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

За сукупністю зазначених норм Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування базового рівня поділяються на представницькі та виконавчі органи, які діють за принципом розподілу своїх повноважень. Представницькі органи місцевого самоврядування не можуть виконувати повноваження, які законами визначені для виконавчих органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних відносин та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову (абзац 2 ч.5 ст.24 Закону № 3038-VI).

З огляду на зазначені норми передусім саме ці органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні (пункт 2.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).

В розумінні положень, закріплених в Кодексі адміністративного судочинства України, бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Водночас, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Як установлено судом, Тарасівський сільський голова, до якого звернувся позивач із заявами про доступ до публічної інформації, не є розпорядником інформації щодо наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної власності та не зобов`язаний її мати.

Також не є належним розпорядником запитаної публічної інформації представницький орган місцевого самоврядування – Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, оскільки за регламентацією п. 1 ч. 2 ст. 12 Земельного кодексу України, пп. 13 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» діяльність зі створення та надання такої інформації належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільської ради.

Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відповідні виконавчі органи не створювалися, про що свідчіть відсутність інформації про це у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування (у тому числі виконавчі) є юридичними особами.

Суд відмічає, що Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області надала позивачу відповіді на його заяви про доступ до публічної інформації в межах своєї компетенції, а тому ознаки бездіяльності відсутні.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Кушнова А.О.