Рішення № 97652658, 22.04.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1288/19

Провадження № 2/202/66/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря – Калантаєнко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання договору дійсним та визнання права власності,-

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, за результатами розгляду якого просила суд визнати дійсним публічний договір про надання фінансового лізингу, укладеного між сторонами, щодо передання у власність транспортного засобу та визнати право власності на даний транспортний засіб. Заявлені вимоги були обґрунтовані тим, що позивач не може зареєструвати переданий відповідачем їй транспортний засіб, оскільки правочин на підставі якого відбувалась передача рухомого майна, в порушення ст. 799 ЦК України, не посвідчено нотаріально.

Зі сторони відповідача надійшов письмовий відзив за змістом якого було вказано, що дійсно між сторонами було укладено відповідний правочин (договір про надання фінансового лізингу), умови якого були повністю виконані як позивачем так і відповідачем. При цьому, Банк визнає право власності позивача на вказаний транспортний засіб та жодним чином не порушував права позивача, тому вважав, що між сторонами предмет спору відсутній, тоді як позивач може оскаржити дії реєстратора щодо відмови їй у реєстрації транспортного засобу за відповідним правочином. У задоволенні позовної заяви просив відмовити.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016 та публічного договору № АВ00А-00000071 про надання фінансового лізингу від 09.11.2016, підписаних позивачем та представником відповідача, сторони домовились про передання відповідачем позивачу у платне володіння та користування предмет лізингу, який є власністю відповідача/лізингодавця до переходу права власності на предмет лізингу до позивача/лізингоодержувача.

Згідно специфікації та акту приймання - передачі до фінансового лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016 предметом лізингу є транспортний засіб – автомобіль Chery Tiggo, 2016 рік випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип ТЗ – універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 377 420, 00 грн.

Судом встановлено, що вказані вище договір та заява нотаріально не посвідчено.

Між позивачем та представником відповідача було підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу за договором фінансового лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016, за змістом якого сторони засвідчили, що всі зобов`язання сторін за договором було виконано, претензій не мають. Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу – автомобіль Chery Tiggo номер кузова НОМЕР_1 разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувача.

У відповідності до листа відповідача № 20.1.0.0.0/7-20180928/310, адресованого на ім`я позивача, договір фінансового лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016 виконано у повному обсязі, в зв`язку із чим відповідач надав позивачу пакет документів щодо переоформлення автомобіля на ім`я позивача, а саме реєстрацію фізичною особою транспортного засобу за договором фінансового лізингу.

23.11.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про направлення на її адресу нотаріально посвідченого договору фінансового лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу нерухомого майна, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Отже, з урахуванням того, що на договір фінансового лізингу розповсюджуються норми Цивільного кодексу, які регулюють відносини з приводу купівлі-продажу, то у відповідності до ст.203 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому, зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Отже, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як зазначено вище, договір про надання фінансово лізингу (заява про приєднання) нотаріально посвідчено не було.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є рухоме майно, а сторонами договору фізична і юридична особа, всупереч положень ст. 203 ЦК не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексу є нікчемним.

В той же час, у відповідності до п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В даному випадку, матеріали справи свідчать, що лізингоодержувач, тобто позивач, повністю виконала умови договору лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016, а саме: сплатила за придбане майно грошові кошти, фактично володіє об`єктом нерухомості, договір недійсним не визнавався, тобто позивач набув право власності на спірне рухоме майно і правомірно володіє ним. Передбачених законом підстав для визнання недійсним неоспореного договору лізингу, предметом якого є транспортний засіб, у суду немає.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору лізингу, виконання договору відбулося, однак відповідач вважає, що нотаріального посвідчення даний договір не вимагає, звернення позивача щодо нотаріального посвідчення не погодив, що також підтверджується позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву.

При цьому, під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції, з огляду на встановлені вище обставини, встановлено факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, що порушує право позивача на реєстрацію транспортного засобу.

Між тим, стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 328 ЦК України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як видно із матеріалів справи, позивач набув право власності на транспортний засіб у спосіб та на підставах не заборонених законом, у відповідності до вимог чинного законодавства, однак не здійснив державну реєстрацію права власності через ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Системний аналіз положень чинного цивільного законодавства дає можливість суду підстави дійти до висновку про те, що за позивачем повинно бути визнано право власності на транспортний засіб, що був предметом лізингу.

При цьому суд відхиляє доводи зі сторони відповідача щодо відсутності предмета спору, не оскаржування відповідачем права власності позивача на транспортний засіб, оскільки сам по собі договір фінансового лізингу, стороною якого є фізична особа, за відсутності нотаріального посвідчення не створює для сторін жодних обов`язків, оскільки в силу закону є нікчемним. Таким чином, не посвідчення нотаріального договору позбавляє позивача на реалізацію права власності щодо свого майна. Посилання сторони відповідача на ту обставину, що відповідачем надавалась позивачу довіреність від імені банку з метою перереєстрації рухомого майна нічим об`єктивно не підтверджується, а тому судом також відхиляється.

Окрім вищевикладеного суд звертає увагу сторони на передбачене законом обов`язку щодо повернення другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання нікчемного/недійсного правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування – ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080) про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Визнати дійсним публічний договір № АВ00А-00000071 про надання фінансового лізингу від 09.11.2016 відповідно до заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № АВ00А-00000071 від 09.11.2016.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль Chery Tiggo, 2016 рік випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип ТЗ – універсал, вартістю 377 420, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.О. Кухтін