Рішення № 97629506, 01.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/803/20

Провадження № 2/344/778/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що між акціонерним комерційним інноваційним товариством «УкрСиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту №11138350000 від 05.04.2007 року (в системі обліку банку договір №11138350001) з додатковою угодою №1 від 06.02.2009 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу 1 кредит (грошові коші у сумі 33800 доларів США, а відповідач зобов`язався кожного місяця повертати кредит та сплачувати проценти у розмірі та порядку, встановленому договором, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 04.04.2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1, 1.2. кредитного договору). Додатковою угодою №1 від 06.02.2009 року до кредитного договору були внесені зміни до схеми погашення кредиту та сторонами домовлено, що позичальник повертає кредит 25 числа щомісячно ануїтетними платежами у розмірі 350 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту 04.04.2038 року. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №1/11138350000-П від 05.04.2007 року з додатковою угодою №1 від 06.02.2009 року. Станом на 11.01.2020 року заборгованість за кредитним договором становить по кредиту та процентам у розмірі 30458,27 доларів США, що за курсом НБУ 23,9677 грн. за 1 долар США станом на 11.01.2020 року еквівалентно 730014,68 грн., по кредиту та процентам та 9153,70 гривень по пені, а саме: 27457.65 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 551,79 доларів США; 2948,41 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом (відповідно до ст. 1048 ЦК України); 52,21 доларів США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно п.9.2 кредитного договору та ст. 625 ЦК України); 1410,97 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 26.04.2019 року по 11.01.2020 року; 7742.72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами (які нараховані згідно ст. 1048 ЦК України) за строк з 26.04.2019 року по 11.01.2020 року. Просив Стягнути на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (код 09807 місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) заборгованість за договором надання споживчого кредиту №11138350000 від 05.04.2007 року (в системі обліку банку дог № НОМЕР_1 ) по кредиту та процентам у розмірі 30458,27 доларів США (Тридцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім доларів США 27 цнт.) та 9153,70 грн. (Дев`ять тисяч п`ятдесят три грн. 70 коп.) по пені з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в солідарному порядку з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ). Стягнути з Відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 18587.53 грн., а саме у рівних частках з кожного по 9293,77 гривень.

Сторони провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, за змістом якого вказано, що 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та нею укладено договір про надання споживчого кредиту №11138350000, згідно якого банк зов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валют в сумі 33800 доларів США, з кінцевим терміном повернення - до 04 квітня 2028р. Відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості є невірним, виходячи з наступного. Банком не дотримано положень пунктів 1.3, 9.2 Договору, які визначають порядок зміни відсоткової ставки. Так, АТ «УкрСиббанк» листом № 188316 від 22 лютого 2008 р. повідомив позичальника, що в разі порушення умов кредитної дисципліни, у випадку прострочення платежу за кредитним договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на неї підвищені проценти в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки. Таке повідомлення позичальником отримано 03 березня 2008р. Згідно розрахунку заборгованості підвищені вдвічі проценти в розмірі 26% банк почав нараховувати з 25.03.2009. Однак, банк, в порушення пункту 9.2 договору не повідомив позичальника про таке збільшення протягом 7 днів з дати їх збільшення. Тому нарахування збільшених відсотків на прострочене тіло та прострочені відсотки є неправомірним. Крім цього, з долучених до позовної заяви додатків вбачається, що банк листом № 21-1-01/1128 від 27.11.2019 р. надіслано вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, тобто у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив кінцевий термін сплати кредиту. В такому разі право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, оскільки розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, відповідач просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив за змістом якої вказано, що в відзиві відповідачем визнано, що вона повідомлена про зміну процентної ставки, відповідач не подала заперечень. 27/11/2019 банком було направлено вимоги про виконання відповідачами зобов`язань в повному обсязі, банком змінено строк виконання зобов`язання.Відповідачкою отримано вимогу, право нараховувати проценти виникло з 32 дня з дня отримання вимоги, вказана дата припала на 11/01/2020. Таким чином проценти правомірно нараховано до вказаної дати.

Судом встановлено наступні обставини.

05.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11138350000, відповідно до якого банком надано кредит в розмірі 33800 доларів США, в порядку та на умовах визначених договором. Згідно п. 1.2. кредитного договору позичальник в будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит в повному обсязі в термін не пізніше 04 квітня 2028 року.

Згідно п.1.3. Договору встановлено розмір процентів за кредит та комісії банку, вказано, що за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту процентна ставка встановлюється в розмірі 13% річних. По закінченню вказаного строку ставка підлягає перегляду відповідно до умов 9.2 Договору, у випадку якщо Банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць, застосовується розмір ставки діючий за договором в попередньому місяці.

Згідно з п.7.1. кредитного договору визначено відповідальність сторін, погоджено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених цим Договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. Банк може використати право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, а якщо така дата порушення припадає на вихідний, святковий або неробочій день, то рахуючи з першого робочого дня, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Згідно із пунктом 11.1 кредитного договору відповідно до статей 526, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3., 5.5, 5.6, 5.8, 7.4 частини 2 пункту 9.2 цього договору та/ або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит – обов`язковим до повернення, з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 31календарний день з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Відповідно до 1.3.3. договору нараховування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього Договору починається з дня фактичного надання кредиту, якщо умовами пп. 1.3.2, 9.2. Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується, останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

05/04/2007 сторонами підписано Додаток №1 до договору, яким погоджено графік погашення кредиту.

22/02/2008 банком направлено відповідачці повідомлення, за змістом якого вказано, що в разі порушення кредитної дисципліни, у випадку прострочення платежу за договором банк нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки, повідомлення отримано відповідачкою 03/03/2008 згідно рекомендованого поштового відправлення.

Додатковою угодою №1 від 06.02.2009 року до кредитного договору були внесені зміни до схеми погашення кредиту та сторонами домовлено, що позичальник повертає кредит 25 числа чи щомісячно ануїтетними платежами у розмірі 350 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту до 04.04.2038 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника банком прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №1/11138350000-П від 05.04.2007 року з додатковою угодою №1 від 06.02.2009 року.

27/11/2019 банком направлено відповідачам вимоги про дострокове повернення кредиту.

В ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов`язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У зв`язку з наведеним, поручитель за вимогою банку повинен нести солідарну відповідальність.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Зважаючи на норми ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, позивач, після пред`явлення вимоги за ст.1050 ЦК України і настання строку припинення дії договорів, тобто після 27.11.2019 р. може пред`являти вимоги щодо стягнення нарахувань за ст.625 ЦК України, а в даному спорі період нарахування відсотків за договором, та збільшено відсотки (26% замість 3%) річних за ст.625 ЦК України співпадає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідачем вказано, що розрахунок позивача є не вірним, свою чергу за умовами договору сторонами погоджено розмір відсотків та пені, безпосередньо в відзиві вказано, що відповідачем отримано повідомлення про зміну умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином безпосередньо на сторін спору покладено доведення перед судом наявності правових підстав для обґрунтування їх правових позицій та доведення перед судом фактичних обставин, на яких засновано відповідні правові підстави позову.

Негативні наслідки за невиконання сторонами обов`язку щодо доведення перед судом фактичних обставин і правових підстав позову законом покладено безпосередньо на сторін спору.

Відповідачем не подано суду докази та розрахунки в спростування підстав позову.

Таким чином позов обґрунтовано належними правовими підставами.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором обґрунтовано належними правовими підставами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, в підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, в заявленому розмірі 7500 гривень, не долучено документів про сплату гонорару адвокату, чи понесення інших витрат, вимогу не обґрунтовано належними правовими підставами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (код 09807 місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) заборгованість за договором надання споживчого кредиту №11138350000 від 05.04.2007 року в розмірі 30458,27 доларів США, 9153,70 гривень заборгованості по пені та 11087,53 гривень витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.