Рішення № 97629505, 01.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12808/20

Провадження № 2-а/344/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бородовського С.О.,

секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що 07.11.2019 року в.о. начальника Івано-Франківської митниці ДФС Карповичем Олегом Анатолійовичем винесено постанову в справі про порушення митних правил № 157/20600/19, якою: громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України; на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів: 128 160,93 (сто двадцять вісім тисяч сто шістдесят) гривень 93 коп. Копію зазначеної постанови отримано 14.09.2020 року рекомендованим поштовим відправленням за № 7900062158804. Позивач зазначає, що вказана постанова є незаконною та безпідставною, а висновок про порушення ст. 485 Митного кодексу України не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. В обгрунтування позовної вимоги про скасування постанови вказав, що фактично підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення позивача до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були одержані від митних органів Республіки Чехія. Однак сама по собі експортна декларації доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Республіці Чехія. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб. Подані позивачем документи для митного оформлення транспортного засобу ніким не скасовані і не визнані недійсними. Івано-Франківська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи митних органів Республіка Чехія, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запиту компанії, яка фігурує відправником товару по документах, поданих до митного оформлення декларантом. Тому позивач, вважає, що самі по собі документи митних органів Республіки Чехія не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. В оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Республіки Чехія, аніж тим, що подані до митного оформлення на Івано-Франківській митниці ДФС. Тому відсутні докази про наявність в діях позивача складу передбаченого ст.485 МК України правопорушення. Івано-Франківська митниця ДФС, як суб`єкт владних повноважень, не перевірила обставин завершення експорту транспортного засобу, не направила запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Республіки Чехія та документами, поданими до митного оформлення. Також, вказав, що митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість. Разом з тим, не вбачається, що такі рішення про коригування митної вартості приймалося. Крім того, при проходженні митних формальностей при ввезенні транспортного засобу на митну територію України були подані необхідні документи, які не викликали сумніву як щодо порядку їх заповнення, так і щодо їх змісту, а тому отримані від митних органів Республіки Чехія документи не є беззаперечними і визначальними доказами винуватості у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях особи умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару. Будь-яких доказів щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності не має. Окремо підставою для скасування постанови позивач зазначив, що відповідачем не вірно визначено особу, яка на думку суб`єкта владних повноважень, підлягає притягненню до відповідальності, так як позивач ОСОБА_1 , діяв в інтересах ОСОБА_2 (підстава - довіреність № 1958 від 14.09.2019 року), який в подальшому і набув автомобіль у власність. Просив скасувати постанову, стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, у тому числі Галицьку митницю Держмитслужби. Реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Івано-Франківську митницю ДФС приєднано до Галицької митниці Держмитслужби.

В свою чергу, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державний орган Івано-Франківська митниця ДФС, на даний час не ліквідований, однак з 27 листопада 2019 року перебуває в стані припинення юридичної особи.

Галицька митниця Держмитслужби подала суду відзив на позов, за змістом якого заперечила в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. З тих підстав, що в ході провадження у справі про порушення митних правил № 157/20600/19 встановлено, що позивач через пункт пропуску “Шегині-Медика” Львівської митниці ДФС 38.09.2018 ввіз в Україну автомобіль автомобіль марки SKODA ОСТAVIA, кузов № НОМЕР_1 . 21.09.2018 через уповноважену особу Івано - Франківській митниці ДФС подано митну декларацію № UA206060/2018/402560 та, зокрема, договір купівлі- продажу б/н від 18.09.2018, з якого вбачається, що вказаний автомобіль був придбаний нібито ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за 1350 євро. Відповідно позивач виступив одержувачем цього товару, а відправником - ОСОБА_6 . За результатами проведеної Івано - Франківською митницею перевірки, 05.08.2019 через ДФС України від Генеральної митної дирекції Республіки Чехія отримано лист - відповідь від 02.07.2019 № 32135-2/2019-900000-073 та остаточний звіт митниці області Центральної Богемії від 06.06.2019 № 203721-8/2019-610000-20, митну декларацію Республіки Чехія № 18CZ6100002J1EMY37 від 17.09.2018, договір купівлі - продажу № 285839 від 14.09.2018, завірені копії фактури № 2808002589 від 14.09.2018 та касового чеку РН07801831 від 14.09.2018. На підставі цих документів встановлено, що в дійсності продавцем (відправником) виступила чеська компанія AUTO JAROV, s.r.o. (Osikova 2688/2. 13000 Praha - Zizkov ), покупцем (отримувачем) виступив ОСОБА_6 (LEONTOVYCHA 24/22 78200 KOLOMYYA UA). ціна автомобіля становить 148 000 чеських крон. Оскільки справжня вартість автомобіля є істотно більшою, то переміщення цього автомобіля позивачем на територію України призвело до неправомірного зменшення розміру належних до сплати митних платежів на суму 42 720,31 гривень.

Відповідно до ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом про скасування постанови розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони провадження в судове засідання не зявились, суду подано заяви про розгляд справи без участі сторін.

Судом встановлено наступні обставини.

07/11/2019 постановою в справі про порушення митних правил №157/20600/19 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МКУ та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів: 128160,93 гривень. З тих підстав, що 19/09/2018 ОСОБА_1 , діючи по довіреності № 1958 від 14.09.2019, наданої громадянином ОСОБА_4 , на право купівлі за кордоном транспортного засобу, переміщення його на територію України та подання органам доходів і зборів відповідних документів, через пункт пропуску "Шегині - Медика" митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, ввіз на митну територію України товар - автомобіль марки «SKODA», модель «OCTAVIA», р.в., НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 . 21/09/2018 Івано-Франківська митниця ДФС, з метою проведення митного оформлення даного товару із сплатою належних митних платежів та випуску його у вільний обіг на території України, була подана митна декларація та документи на товар. Дана митна декларація була прийнята Івано-Франківською митницею ДФС зареєстрована за № UA206060/2018/402560 від 21.09.2018. У якості окумента, який містить відомості щодо вартості придбаного товару, одночасно з митною декларацією, було подано документ - договір купівлі-продажу № б/н від 18.09.2018, в якому зазначено, що продавцем та відправником даного товару являється ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), покупцем одержувачем - ОСОБА_3 ( ОСОБА_7 ), АДРЕСА_2 , а вартість товару складає: 1350 євро. В графі № 8 митної декларації № UA206060/2018/402560 від 21.09.2018, було зазначено одержувача товару: ОСОБА_1 . Різночасно, у графах № 22 та 42 митної декларації № UA206060/2018/402560 від 21.09.2018 вказана вартість товару: 1 350 евро. З заявленої вартості товару, у графі № 47 митної декларації були розраховані митні платежі в розмірі: 39 182,53 грн., які були сплачені за митне оформлення товару. 05/08/2019 Івано-Франківською митницею ДФС, листом Державної фіскальної служби України № 24731/7/99-99-20-02-01-17 від 31.07.2018, отримана відповідь Генеральної митної дирекції Республіки Чехія № 32135-01/2019-900000-073 від 02.07.2019 на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобіля. У відповідності до листа Генеральної митної дирекції Республіки Чехія №32135-2/2019-900000-073 від 02.07.2019, та наданих документів: остаточного звіту митниці області Центральна Богемія від 06.06.2019 № 203721-8/2019-610000-20, митної декларації митних органів Республіки Чехія №18CZ6100002J1EMY37 від 17.09.2018, договору купівлі-продажу № 2858939 від 14/09/2018, завірених копій, фактури № 2808002589 від 14.09.2018 та касового чеку- РН07801831 від 14.09.2018, товар - автомобіль марки «SKODA», модель «OCTAVIA», 2011 р.в., кузов № НОМЕР_1 , було продано компанією “AUTO JAROV”, s.r.o.; (Osikova 2688/2. 13000 Praha -Zhrsx.) громадянину ОСОБА_6 , за ціною 148 000 чеських крон, та на підставі декларації №18CZ6100002J1EMY37 від 17.09.2018, був вивезений, 19/09/2018, за межі ЄС, через пункт пропуску «Medyka» (PL401030) на польсько-українському кордоні.

Згідно електронної митної декладарації IM40ДЕ форми МД-2 поданої Львівській митниці ДФС на митну територію ввезено: легковий автомобіль марки бувший в використанні марка –SKODA, модель OCTAVIA, тип кузова - хетчбек, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , одержувачем зазначено ОСОБА_1 , декларант: ПП «ПРИСІЛОК», особа відповідальна за фінансове врегулювання: ОСОБА_2 .

Галицькою митнецею Держмитслужби долучено до матеріалів відзиву копії документів складені на іноземній мові, належного перекладу документів до матеріалів справи не долучено.

В свою чергу ч. 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, копії документів долучені до матеріалів відзиву не є достовірними, оскільки відсутній їх переклад, на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, предявлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (ст.486 МК України).

Згідно з ст. 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Митним кодексом України також встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.489 МК України).

Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (ст.491 МК України).

Таким чином, нормами законодавства встановлено обов`язок уповноваженого органу (посадової особи) в кожному конкретному випадку з`ясувати питання про те: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, такий орган (посадова особа) повинні зясувати наявність чи відсутність підстав для порушення справи про порушення митних правил, які визначені статтею 491 МК України, та наявність чи відсутність доказів у справі про порушення митних правил.

Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст.459 МК України встановлено, що загальним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Відповідно до ст.485 МК України, порушенням вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому, диспозиція ст.485 МК України, передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.4 та ч.8 ст.264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

При вирішенні питання щодо наявності/відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 МК України слід також врахувати норми законодавства, які регулюють питання митного оформлення товарів (транспортних засобів).

Так, згідно з ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ст.264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст.335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.

Згідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Так, положеннями ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України передбачено, що митне офорлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Відповідно до ч. 3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

Згідно п. 11 ч. 3 ст. 335 МК України у разі необхідності, у встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.255 МК України, митне оформлення вважається закінченим після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень.

Таким чином, у випадку виконання особою дій, визначених законодавством України, та надання митним органом дозволу на користування та/або вивозу товару митне оформлення вважається завершеним.

З матеріалів справи вбачається не та заперечується сторонами по справі, що митне оформлення транспортного засобу за митною декларацією проведено декларантом ПП «Присілок». Згідно графи 9 поданої декларації, особою, що відповідальна за фінансове врегулювання ОСОБА_2 .

Тобто, саме особа, що відповідальна за фінансове врегулювання, в даному випадку ОСОБА_2 несе відповідальність за достовірність даних (відомостей), що заявлені у наданих митному органу документах.

Згідно зі статтею 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Суд зазначає, що саме замовник, в цьому випадку одержувач, несе відповідальність за достовірність даних (відомостей), що заявлені у наданих митному органу документах.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Положення ч.1 п.1 ст.265 МК України визначають, що декларантами мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір, а згідно із ч.3 ст.265 МК України підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в митних органах України.

Згідно пункту 8 статті 4 МК України декларант це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно ст. 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє визначається відповідним договором.

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Оскільки обов`язок по сплаті митних платежів лежить лише на особі, що ввозить транспортний засіб та у момент ввозу транспортного засобу на митну територію України, умисел на ухилення від сплати митних платежів може виникнути тільки до або під час ввозу транспортного засобу.

Безпосереднім об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, є суспільні відносини, які посягають на порядок використання пільгового митного режиму щодо ввезених товарів на митну територію України.

Таким чином оскільки позивач не був суб`єктом подання декларації та супровідних документів митному органу, безпосередньо в оскаржуваній постанові вказано, що позивач діяв по довіреності, а відповідно не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму, не здійснював ввезення автомобіля через митний кордон України, у нього відсутній умисел на ухилення від сплати митних платежів, позивач не є стороною правовідносин, які склалися щодо ввозу транспортного засобу між декларантом та державою, таким чином позивач не є суб`єктом відповідальності передбаченої ст. 485 МК України.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

Таким чином, за вказаних обставин, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення митних правил, позивач не є декларантом, і не є замовником брокерських послуг ПП «Присілок», та відповідно є суб`єктом відповідальності за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, позов обґрунтовано належними правовими підставами.

Також, відповідачем при розгляді справи про порушення митних правил за статтею 485 МК України було пропущено 6-ти місячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Оскільки, відповідно до ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що декларацію та супровідні документи було подано 21/09/2018, в свою чергу, оскаржувану постанову у справі про порушення митних правил було винесено 07/11/2019.

Таким чином, відповідачем було порушено 6-ти місячний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Також до матеріалів відзиву долучено документ «Остаточний звіт» від 06/06/2019 Митниці області центральна богемія, за змістом якого вказано, що на запит Державної фіскальної служби було з`ясовано інформацію щодо двох транспортних засобів, автомобілів Skoda Fabia. Таким чином, митним органом при притягненні особи до відповідальності враховано іфнормацію, яка не може свідчити про неавтентичність поданих документів, оскільки було здійснено митне оформлення іншого транспортного засобу, моделі Octavia.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач зобов`язаний довести наявність правових підстав для реалізації ним компетенції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак відповідачем не зазначено доводів про наявність правових підстав і належних доказів щодо вчиненого правопорушення позивачем, наведено взаємосуперечливі обставини щодо суті вчиненого правопорушення та обставин, що підтверджують його вчинення.

В п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказано, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В п. 3 ст. 286 КАС України вказано, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позивач просив суд поновити строк звернення до суду з позовом через те, що відповідач надіслав копію постанови засобами підприємства зв`язку.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі вимогу обґрунтовано належними правовими підставами щодо стягнення розміру сплаченого судового збору.

Відповідно до зазначеного, суд –

В И Р І Ш И В :

поновити позивачу строк звернення до суду за позовом;

позов задовольнити, скасувати постанову в справі про порушення митних правил №157/20600/19 від 07.11.2019 року – скасувати, закрити справу про відповідне адміністративне правопорушення;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Івано-Франківської митниці ДФС, код ЄДРПОУ:39640261, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 - 420,40 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Головуючий суддя Бородовський С.О.