Ухвала суду № 97588209, 11.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 червня 2021 року справа № 320/5488/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівської районної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Обухівської районної ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність голови Обухівської районної ради Київської області Карманова А.М. щодо не виплати заробітної плати та невчасного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Обухівської районної ради Київської області (ЄДРПОУ 04362705) середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 10566,18 грн.;

- стягнути з Обухівської районної ради Київської області (ЄДРПОУ 04362705) компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 9883,43 грн. за січень та 9854,16 грн. за лютий місяць;

- стягнути з Обухівської районної ради Київської області (ЄДРПОУ 04362705) моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про стягнення з Обухівської районної ради Київської області середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 10566,18 грн. та докази поважності причин його пропуску; доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу).

Вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню.

10.06.2021 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2021 надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 28.05.2021, в якій позивач просить суд поновити строк для звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що при поданні позову позивач керувався практикою Верховного Суду під час розгляду спорів, пов`язаних із несвоєчасним розрахунком при звільненні та стягненням середнього заробітку за весь час затримки, опублікованої 20.04.2021 на сайті "Судова влада України "Верховний суд України". Та відповідно до вказаних правових висновків, ВСУ вказав, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

При цьому позивач не послався на правовий висновок Верховного Суду у конкретній справі.

Постановляючи ухвалу від 19.05.2021 про залишення позовної заяви без руху суд посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 та Верховного Суду в ухвалі від 07.02.2020 у справі № 580/2489/19 про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільги щодо сплати судового збору, передбачені пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином у позивача в цій справі відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору, передбачені пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відтак, судовий збір за подання позову з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні підлягає сплаті за ставками, передбаченими Законом України "Про судовий збір", за подання позову майнового характеру, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку не є складовою заробітної плати, а тому не підпадає під пільги, передбачені Законом України "Про судовий збір". Аналогічні висновки можна застосувати і до компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди.

Натомість позивачем не надано доказів сплати судового збору і не зазначено в заяві про усунення недоліків позовної заяви про наявність у позивача інших пільг при сплати судового збору, як і не заявлено клопотання про відстрочення/звільнення від сплати судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позивач, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства, повинен добросовісно користуватися процесуальними правами та обов`язками.

Щодо заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 28.05.2021, суд зазначає, що доводи цієї заяви не спростовують висновків суду про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений місячний строк для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Позивач просить суд стягнути з Обухівської районної ради Київської області середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 10566,18 грн.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що 24.03.2021 на його картковий рахунок у Приватбанку було зараховано кошти в сумі 49712,45 грн. в рахунок погашення заборгованості за заробітною платою за січень та лютий 2021 року, яка не була виплачена позивачу при звільненні, однак Обухівська районна рада Київської області у порушення вимог статті 117 Кодексу законів про працю України не здійснила нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, тобто до 24.03.2021.

З даною позовною заявою позивач звернувся 29.04.2021, надіславши позов у рекомендованому поштовому відправленні №0880101154939 через оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта", тобто з пропуском місячного строку.

Доводи позивача про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, передбаченого частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, судом не беруться до уваги, адже до відносин публічної служби застосовуються спеціальні строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема частина 5 статті 122, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України, суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивачем не наведено у заяві про поновлення строку звернення до суду поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду у місячний строк.

Дослідивши надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2021, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 26.05.2021 позивачем у повному обсязі не виконано, недоліки, зазначені в ухвалі суду від 26.05.2021 позивачем усунуто не повністю, зокрема, не надано доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу). При цьому клопотання про продовження строку про усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду не було надано.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 КАС).

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 19.05.2021, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівської районної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 122, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівської районної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Ухвала суду складена та підписана 11.06.2021.

Суддя Кушнова А.О.