Постанова № 9757356, 19.05.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1223/10/1970

"19" травня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.

при секретарі судових засідань Винник І.В.

за участю:

представника позивача - Парія М.І.,

представника відповідача Перемийбіди Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4, №5 в м. Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного малого підприємства «Модуль» (код ЄДРПОУ 30345271, м. Тернопіль)

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року, суд, -

ВС Т А Н О В И В :

До суду з позовом звернулось приватне мале підприємство «Модуль»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши пояснення, що на підставі перевірки правомірності формування податкового кредиту операцій за період з 01.06.09 р. по 30.06.09 р. відповідачем складено акт перевірки від 31.08.09 р. № 8076/16-02/30345271 та на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року, які суперечать чинному законодавству. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, форма якого затверджена наказом ДПА України, за період з 01.06.09 р. по 30.06.09 р. в графі «дата отримання»фіксується час отримання податкової накладної. Вважає, що ПМП «Модуль»скористався у період отримання податкової накладної та у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач в акті перевірки визначив право платника додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, розтлумачено податковим органом як обовязок, у результаті чого зроблено хибні висновки по заниження суми податку що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 р. в сумі 2809 грн. та неправомірно складено штрафні санкції. В акті відповідач не зазначив норми, які б обмежували час платника податків на використання право на податковий кредит і відповідач наводить своє субєктивне бачення. Зазначає, що декларація і додатки до неї було сформовано на основі програмного забезпеченні, яке рекомендовано ДПА України та на момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Таким чином. Порушення порядку здійснення господарської діяльності іншим субєктом господарювання щодо вчасності надання податкових накладних не впливає на результати діяльності позивача та не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свої заперечення і пояснення в судовому засіданні, а саме, що працівниками державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку ПМП „Модуль” з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту по таких операціях за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року за результатами якої складено акт перевірки від 31 серпня 2009 року № 8076/16-02/30345271.

Перевіркою встановлено порушення ПМП „Модуль” підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року на 2809 грн.

На підставі акту перевірки Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2009 року № 0004811602/0/55687, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3651,70 грн., в тому числі 2809,00 грн. основного платежу та 842,70 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В акті перевірки зазначається, що згідно із поданим до декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року додатком № 5 „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено віднесення ПМП „Модуль” до складу податкового кредиту червня 2009 року (рядок 10.1 декларації) суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних у періодах відмінних від звітного, по операціях проведених із субєктами підприємницької діяльності.

Податкова накладна, має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця за правилом „першої події”, встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Платник податку (продавець) зобовязаний надати покупцю податкову накладну у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, яка є підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Перевіркою не встановлено, а посадовими особами для перевірки не надано підтвердження своєчасного звернення до Тернопільської ОДПІ зі скаргою на дії постачальника ПМП „Модуль” щодо відмови від надання податкових накладних. При цьому, ПМП „Модуль”" не відобразило дані операції у складі податкового кредиту звітного податкового періоду, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавців (постачальників).

Виходячи з вищевикладеного, зазначив, що перевіркою (відповідно до наданих первинних документів) встановлено факти відвантаження товарів постачальниками та його оприбуткування (отримання) покупцем, а також відображення сум податку на додану вартість, включених до його вартості на рахунках бухгалтерського обліку в квітні, липні, листопаді, грудні 2007 року; січні, лютому, листопаді 2008 року; квітні, травні 2009 року.

В податковому обліку ПМП „Модуль” у вказаних звітних періодах такі операції відображені не були, тобто, підприємство не скористалось своїм правом на формування податкового кредиту відповідно до податкових накладних (відображених в таблиці на сторінці 7 акту перевірки) на суму 2809,48 грн. податку на додану вартість.

Вказана невідповідність податкової звітності даним бухгалтерського обліку призвела до завищення задекларованої суми податкового кредиту та, як наслідок, до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у відповідному звітному періоді. Відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів та не наведено належних аргументів, які були б підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Допитаний в судовому засіданні свідок Кузик С.В. пояснила, що нею проведено перевірку ПМП «Модуль»до податкового кредиту за червень 2009 р., згідно декларації по податку на додану вартість від 20.07.09 р., віднесло податкові накладні що виписані в різних податкових періодах, а саме, квітень, липень, листопад, грудень 2007 р.; січень, лютий, листопад 2008 р.; квітень-травень 2009 р., на суму податку на додану вартість 2809,48 грн. Згідно податкового законодавства податкова накладна має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, які встановлено пп.. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У разі відмови з боку постачальника надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Але від ПМП «Модуль при подачі декларації по податку на додану вартість за звітні періоди, а саме: квітень 2007 р. декларація подано 21.05.07 р., липень 2007 р. - декларація надана 20.08.07 р.; листопад 2007 р. - декларація надана 19.12.07 р; грудень 2007 р. декларація надана 21.01.08 р.; січень 2008 р.- надано декларацію 20.02.08 р.; лютий 2008 р. - надано 20.03.08 р.; листопад 2008 р подано декларацію 19.12.08 р., квітень 2009 р. декларація від 19.05.09 р., травень 2009 р. декларація подана 22.06.09 р.. Скарги про відмову постачальника надати податкову накладну не надходило на адресу податкової. Документів позивач, які підтверджують факт отримання ПМП «Модуль»податкових накладних виписаних в попередніх періодах, але отриманих в звітному ( червень 2009 р.) не надано. Таким чином, неправомірне відображення податкового кредиту за червень 2009 р. призвело до втрат бюджету в сумі 2809 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством .

Пункт 1 статті 11 цього Закону передбачає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку ПМП „Модуль” з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 31 серпня 2009 року № 8076/16-02/30345271. ПМП „Модуль” порушило вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тим самим, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року на 2809 грн.

На підставі акту перевірки Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2009 року № 0004811602/0/55687, (№0004811602/1/65503 від 30жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року) якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3651,70 грн., в тому числі, 2809,00 грн. основного платежу та 842,70 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Перевіркою встановлено, що згідно із поданим до декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року додатком № 5 „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено віднесення ПМП „Модуль” до складу податкового кредиту червня 2009 року (рядок 10.1 декларації) суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних у періодах відмінних від звітного, по операціях проведених із наступними субєктами підприємницької діяльності: ТОВ „ТПК” - податкова накладна від 19.05.2009 року № 175 на суму 3826,06 грн., в т.ч. ПДВ 637,68 грн.;ПП ВКФ „Риф” - податкова накладна від 24.11.2008 року № 26 на суму 9755,00 грн., в т.ч. ПДВ 1625,83 грн.;ВАТ „Галнафтогаз” - податкова накладна від 03.02.2008 року № 1-77-7 на суму 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 33,33 грн.;ВАТ „Галнафтогаз” - податкова накладна від 22.11.2007 року № 2-76-7 на суму 50,00 грн., в т.ч. ПДВ 8,33 грн.;

ВАТ „Галнафтогаз” - податкова накладна від 24.07.2007 року № 724/02 на суму 89,98 грн., в т.ч. ПДВ 15,00 грн.;ВАТ „Укртелеком” - податкова накладна від 21.12.2007 року № 1288 на суму 823,44 грн., в т.ч. ПДВ 137,24 грн.;ВАТ „Укртелеком” - податкова накладна від 31.05.2009 року № 656/61 на суму 480,22 грн., в т.ч. ПДВ 80,04 грн.;ПП Мельник податкова накладна від 17.01.2008 року № 10 на суму 215,70 грн., в т.ч. ПДВ 35,95 грн.;

ПП Мельник податкова накладна від 28.04.2007 року № 17 на суму 212,65 грн., в т.ч. ПДВ 35,44 грн.;ТОВ „Софі” - податкова накладна від 06.12.2007 року № 5388 на суму 86,24 грн., в т.ч. ПДВ 14,37 грн.;ПП „Агата Буд” - податкова накладна від 30.04.2009 року № 54 на суму 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн.;ПМП „Рост” - податкова накладна від 30.05.2009 року № 2123 на суму 967,63 грн., в т.ч. ПДВ 161,27 грн.

Податкова накладна, має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця за правилом „першої події”, встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Платник податку (продавець) зобовязаний надати покупцю податкову накладну у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка є підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, яка є підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Перевіркою встановлено факти відвантаження товарів постачальниками та його оприбуткування (отримання) покупцем, а також відображення сум податку на додану вартість, включених до його вартості на рахунках бухгалтерського обліку в квітні, липні, листопаді, грудні 2007 року; січні, лютому, листопаді 2008 року; квітні, травні 2009 року.

Суд встановив, що в податковому обліку ПМП „Модуль” у вказаних звітних періодах такі операції відображені не були, тобто, підприємство не скористалось своїм правом на формування податкового кредиту відповідно до податкових накладних на суму 2809,48 грн. податку на додану вартість.

В позовній заяві приватне мале підприємство „Модуль” не погоджується з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями із тих підстав, що підприємство правомірно задекларувало суму податкового кредиту посилаючись на лист Державної податкової адміністрації України № 15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року, що „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому підпункт 7.4.5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР визначає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

При цьому, згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно з вимогами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права на податковий кредит є здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пункт 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, відповідно до пункт 5 статті 9 Закону, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Крім того, порядок ведення бухгалтерського обліку податку на додану вартість передбачений Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.1997 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.08.1997 року за № 284/2088(далі Інструкція № 141).

Суд вважає, що вказана невідповідність податкової звітності даним бухгалтерського обліку призвела до завищення задекларованої суми податкового кредиту та, як наслідок, до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у відповідному звітному періоді.

Таким чином, позивач не надав належних доказів, які були б підставою для скасування повідомлень рішень № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові приватного малого підприємства «Модуль» (код ЄДРПОУ 30345271, м. Тернопіль вул. Коновальця, 6, кв. 3) до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови буде виготовлений на протязі 5 днів.

Головуючий суддяКрапiвницька Н.Л.

копія вірна

СуддяКрапiвницька Н.Л.