Рішення № 97562401, 08.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2021 року Справа №520/4185/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 16.03.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.02.2021 №63012300006731 про відмову у оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.12.2012 прийняте за результатом розгляду заяви від 28.01.2021;

- зобов`язати відповідача здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 28.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення відповідача від 11.02.2021 №63012300006731 про відмову у оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.12.2012 прийняте відповідачем без встановлення дійсних обставин, відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.03.2021 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/4185/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 06.04.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що рішення прийняте відповідно до вимог законодавства, відтак скасуванню не підлягає.

Представник позивача 19.04.2021 надав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.

У період з 29.03.2021 по 02.04.2021, 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021, 28.05.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин В`єтнаму, паспорт НОМЕР_2 від 11.02.2020.

Рішенням УДМС України в Херсонський області від 04.12.2012 позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , терміном дії безстроково.

Дніпровським РВ у м. Херсон 04.12.2012 позивача зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

З 20.11.2019 року місце проживання громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 звернувся до Слобідського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківський області із заявою про оформленні нової посвідки на постійне проживання в Україні у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій, замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.12.2012 року у зв`язку із її непридатністю.

Користуючись п.7, 43, 44 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання № НОМЕР_3 25.04.2018 року. Головним управлінням ДМС України в Харківській області 28.01.2021 року було направлено відповідний запит до УДМС України в Херсонській області.

З відповіді на запит стало відомо, що станом на 29.01.2021 за обліками УДМС України в Херсонській області громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 не значиться. Посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.12.2012 УДМС не видавалась.

На підставі отриманої відповіді, користуючись пп. 3 п. 62 Порядку №321, Головним управлінням ДМС України в Харківській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 від 11.02.2021.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про імміграцію» (у редакції, на час видачі посвідки позивачу) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321).

Згідно пункту 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно пп. 5 п. 7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до п.п. 16-18 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

За змістом п. 40 Порядку №321, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні заяви для обміну посвідки надано визначені Порядком № 321 документи.

Відповідач доказів протилежного не надав.

За змістом п. 21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32-34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

Згідно п. 22 Порядку № 321, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей (п. 23 Порядку № 321).

Згідно п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Згідно п. 63 Порядку №321 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

Згідно змісту рішення, підставою для відмови в обміні посвідки відповідачем зазначено пп. 3 п.62 Порядку № 321.

У відповідності до пп. 3 п.62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли, зокрема, дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не виконав вимоги п. 37 Порядку 321 для отримання повної, обґрунтованої інформації та спростування будь-яких сумнівів для прийняття законного рішення та обмежившись інформацією з листа Управління ДМС України в Херсонській області від 29.01.2021 року № 6501.4.5/3040-21 не вжив заходи для підтвердження відомостей або дійсності поданих документів про іноземця або особу без громадянства.

У свою чергу представником позивача здійснено ряд запитів для встановлення обставин щодо видачі позивачу посвідки, проте такі обставини має встановити саме суб`єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 по справі №816/1199/15-а визначив, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування, оскільки суб`єктом владних повноважень вказано лише пп. 3 п. 62 Порядку № 321.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Згідно п.73 Порядку № 321, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку, посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Матеріали справи не містять доказів проведення службової перевірки за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання; визнання недійсною посвідки на постійне проживання з терміном дії - безстроково.

Будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас, положеннями статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Таким чином, державні органи, в тому числі і відповідач, є відповідальним за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

З огляду на встановлені судом обставини, рішення відповідача від 11.02.2021 №63012300006731 про відмову у оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.12.2012 прийняте за результатом розгляду заяви від 28.01.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2018 у справі №826/3520/15, встановлено, що зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини щодо неповного (неналежного) розгляду заяви позивача, суд доходить висновку, що в даному випадку належним та допустимим захистом прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2021 щодо здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд зазначає наступне.

Позивачем у рамках позову сплачено судовий збір на суму 1816,0 грн.

При цьому, позов містить одну вимогу, разом з пов`язаною (похідною).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на дату винесення рішення заяви щодо подання доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу не подано, доказів понесених витрат матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вулиця Римарська, 24, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 11.02.2021 №63012300006731 про відмову у оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 04.12.2012 прийняте за результатом розгляду заяви від 28.01.2021.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2021 щодо здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 454,0 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вулиця Римарська, 24, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 37764460).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 08.06.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва