Рішення № 97562402, 09.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 р. № 520/5991/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати наступні рішення Головного управління ДПС у Харківській області:

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092017-5405-2026 на суму 659,13 грн. за податковий період 2019 р.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092016-5405-2026 на суму 16136,99 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092014-5405-2026 на суму 1083,83 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092013-5405-2026 на суму 49726,09 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092012-5405-2026 на суму 347,40 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092015-5405-2026 на суму 2111,49 грн. за податковий період 2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області позивач не згоден, вважає винесення вказаних рішень безпідставним та необґрунтованим, заснованим виключно на припущеннях та вибірковому тлумаченню закону на користь фіскального органу та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.04.21 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана та вручена відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що викладені в адміністративному позові доводи не відповідають фактичним обставинами справи, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 239060552 від 28.12.2020 за ОСОБА_1 , на праві власності, наявні: телятник № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 773,4 кв. м.; нежитлове приміщення в будівлі насосної промислових вод за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 55,5 кв.м. (розмір частки Ѕ); нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 7944,1 кв.м. (розмір частки власності Ѕ); нежитлова будівля, скаладу пінополістеролу за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 346,3 кв.м. (частка власності Ѕ): майновий комлекс за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 8504 кв.м. (розмір частки 33/1000, право власності з 02.08.2019); нежитлове приміщення в будівлі насосної промислових вод за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 105,3 кв.м. (частка власності Ѕ)

Відповідно до опису до об`єкту у вказаному витягу зазначено, що комплекс майновий складовий з : головного виробничого корпусу (літ.Г) площею 5819,3 кв.м, адміністративно-побутового комплексу (літ.Б) площею 1250,5 кв.м. матеріального складу (літ.К) площею 390 кв.м, склад металу (літ.В) площею 645,2 кв.м., гаража (літ.М) площею 117,2 кв.м., гаража (літ.С) площею 34,5 кв.м., заглибленого складу ГО (літ.Е) площею 240,2 кв.м, артезіанської свердловини (літ.Ч) площею 7,1 кв. м.

Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано:

- податкове повідомлення-рішення № 0092017-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 659,13 грн;

- податкове повідомлення-рішення № № 0092016-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 16136,99 грн.

- податкове повідомлення-рішення № № 0092014-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 1083,83 грн.

- податкове повідомлення-рішення № № 0092013-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 49726,09 грн.

- податкове повідомлення-рішення № № 0092012-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 347,4 грн.

- податкове повідомлення-рішення № № 0092015-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 2111,49 грн

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Також, у п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що при визначенні податкового зобов`язання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем віднесено належні позивачу будівлі до об`єктів нежитлової нерухомості, що підлягають оподаткуванню за ставками податку у розмірі 0,5 відсотка від мінімальної заробітної плати.

При віднесенні зазначених приміщень контролюючий орган обчислив базу оподаткування на підставі даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких відомостей щодо цільового призначення відсутні.

Згідно з підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом “є” 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507. будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії". 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості". 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Судом встановлено, що позивач є власниками нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) "Будівлі промислові та склади".

Будівлі, що використовуються або зареєстровані для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином: - обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.

Враховуючи те, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то він може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.

Суд зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному ним у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при визначенні податкових зобов`язань позивача за 2019 рік неправомірно застосовані ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому суд вважає податкові повідомлення-рішення від 26.06.2020 за №0092017-5405-2026, №0092016-5405-2026, №0092014-5405-2026, №0092013-5405-2026, №0092012-5405-2026 та №0092015-5405-2026 протиправними, в наслідок чого, приходить до висновку про необхідність їх скасування.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наступні рішення Головного управління ДПС у Харківській області:

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092017-5405-2026 на суму 659,13 грн. за податковий період 2019 р.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092016-5405-2026 на суму 16136,99 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092014-5405-2026 на суму 1083,83 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092013-5405-2026 на суму 49726,09 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092012-5405-2026 на суму 347,40 грн. за податковий період 2019 р;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 р. №0092015-5405-2026 на суму 2111,49 грн. за податковий період 2019 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов