Постанова № 9755942, 18.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1209/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Бредун М.В.,

за участю:

представника позивача - Грисенка С.С.

представника відповідача - Курило Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Полтавідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром", Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_3"про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2010 року Державна податкова інспекція в м.Полтаві(надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром" (надалі - відповідач 1), Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_3" (надалі - відповідач 2), яким просили застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути з СФГ "ОСОБА_3" на користь ТОВ ВТК "Полтавахлібопром" кошти в сумі 783 200 грн. 00 коп. та стягнути з ТОВ ВТК "Полтавахлібопром" в доход держави в сумі 783 200 грн. 00 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначали, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з податку на додану вартість ТОВ ВТК "Полтавахлібопром" в частині взаємовідносин із СФГ "ОСОБА_3" щодо придбання товару - пшениці за період з 01.10.2006 р. по 30.11.2006 р. ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення рішення № 000422305/0 від 18.11.2008 р., яким відповідачу 1 було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 130 533 грн. 00 коп. Донараховуючи вищевказане податкове зобов"язання, позивач виходив із того, що укладений договір б/н між відповідачами від 01.10.2006 р. є нікчемним в силу ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки СФГ "ОСОБА_3" не мали наміру на створення реальних правових наслідків за результатами виконання цього договору, тобто правочин має протиправний характер та по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Про порушення сторонами публічного порядку під час укладення вищевказаної угоди на думку позивача беззаперечно свідчить невідображення СФГ «ОСОБА_3» в податковій звітності результатів фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ВТК «Полтавахлібопром».

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ ВТК «Полтавахлібопром» в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначала, що для кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина сторін, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами або однією із сторін під час укладення угоди. Разом з тим, те, що СФГ «ОСОБА_3» не відобразив в податковій декларації прибуток свого підприємства за 2006 рік, який ним було отримано в результаті фінансово господарських відносин з ТОВ ВТК «Полтавахлібопром», не є свідченням про намір укласти договір спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та не може вважатися таким, що порушує публічний порядок. Зазначала, що вироком Дергачівського районного суду від 23.04.2008 р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 366 ч. 1 КК України (службовий підлог) зазначену особу було визнано винним у скоєнні інкримінуємого злочину та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Представник СФГ «ОСОБА_3» в судове засідання не зявився, судова повістка направлена на адресу вул. Прикордонна, 14, с. Великі Проходи, Дергачівського району Харківської області, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як місцезнаходження даної юридичної особи, повернулась до суду із поштовою відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між відповідачами ТОВ ВТК «Полтавахлібопром» (покупець) та СФГ «ОСОБА_3» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу зерна пшениці від 01.10.2006 р., згідно якого Продавець зобов"язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар готівкою згідно накладних, що є невід"ємною частиною договору.

Вищевказаний договір було виконано сторонами в жовтні 2006 р. на загальну суму 369 600 грн., в т.ч. ПДВ 61 600 грн., а в листопаді 2006 р. на загальну суму 413 600 грн., в т.ч. ПДВ 68 933 грн. 33 коп.

СФГ "ОСОБА_3" було видано наступні накладні № 4/10-1 від 04.10.2006 р. пшениця на суму 123 200 грн., в т.ч. ПДВ 20 533 грн. 33 коп.; № 8/10-1 від 08.10.2006 р. пшениця на суму 114 400 грн., в т.ч. ПДВ 19 066 грн. 67 коп.; № 22/10-1 від 22.10.2006 р. пшениця на суму 132 000 грн., в т.ч. ПДВ 22 000 грн. всього на загальну суму 369 600 грн., в т. ч. ПДВ 61 600 грн., які були включені ТОВ ВТК «Полтавахлібопром» до складу податкового кредиту в жовтні 2006 р.; № 9/11-1 від 09.11.2006 р. пшениця на суму 110 000 грн., в т.ч. 18 333 грн. 33 коп., № 17/11-1 від 17.11.2006 р. пшениця на суму 167 200 грн., в т.ч. ПДВ 27 866 грн. 67 коп., 24/11-1 від 24.11.2006 р. пшениця на суму 136 400 грн., в т.ч. ПДВ 22 733 грн. 33 коп. всього на загальну суму 413 600 грн., в т.ч. ПДВ 689 333 грн. 33 коп., які були включені ТОВ ВТК «Полтавахлібопром» до складу податкового кредиту в листопаді 2006 р.

Розрахунки були проведені готівкою відповідно до умов договору, отримання коштів СФГ "ОСОБА_3" підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 3/10-1 від 03.10.2006 р., № 4/10-1 від 04.10.2006 р., № 7/10-1 від 07.10.2006 р., № 8/10 -1 від 08.10.2006 р., № 21/10-1 від 21.10.2006 р., № 22/10-1 від 22.10.2006 р.; № 8/11-1 від 08.11.2006 р., № 9/11-1 від 09.11.2006 р., № 15/11-1 від 15.11.2006 р., № 16/11-1 від 16.11.2006 р., № 17/11-1 від 17.11.2006 р., № 23/11-1 від 23.11.2006 р., № 24/11-1 від 24.11.2006 р. на суму проведених господарських операцій.

ДПІ в м. Полтаві вважають, що вищевказаний правочин не відповідає вимогам законодавства та є нікчемним. В обґрунтування твердження про нікчемність правочину позивач посилається на копію пояснювальної записки, наданої головою СФГ "ОСОБА_3" Дергачівській МДПІ, яка надала інформацію про даного контрагента позивача на запит ДПІ у м. Полтаві від 18.01.2007 р. № 321/7/426, згідно якої він пояснює, що ним була загублена папка з документами навесні 2005 року та печатка господарства. У власності господарства знаходиться 36 га землі, із них 23 га під ріллею, такої кількості зернових, як вказано у запиті господарства ніколи не вирощувало.

Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що відомості про ОСОБА_3 як керівника СФГ “ОСОБА_3” наявні у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (витяг з ЄДР від 17.11.2009 р. серії АА № 524642), докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів СФГ “ОСОБА_3” у звязку із заявами ОСОБА_3 про непричетність до діяльності підприємства, відсутні. Таким чином, позивач міг посилатися на відомості, які містилися в ЄДРПОУ, як достовірні і вважати податкові накладні, підписані керівником СФГ “ОСОБА_3”, належним чином складеними. Обовязку субєктів господарювання перевіряти достовірність підпису посадової особи на податкових накладних чинне законодавство не передбачає.

Крім того, судом враховано вирок Дергачіського районного суду від 23.04.2008 р. по обвинуваченню ОСОБА_3 по ст. 366 ч. 1 КК України, яким його було визнано винним у скоєнні інкримінуємого злочину та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави. Даним вироком було встановлено, що 20 грудня 2006 року будучи службовою особою СФГ “ОСОБА_3”, ОСОБА_3 вніс завідомо неправдиві відомості про отримані підприємством доходи за 2006 рік, а саме не відобразив в податкових деклараціях прибутки, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності з ТОВ ВТК “Полтавахлібопром”. Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину (службовий підлог) визнав повністю та підтвердив факт та обставини його скоєння.

Висновок ДПІ у м. Полтаві про нікчемність укладеної між вищевказаними сторонами угоди суд вважає помилковим, з огляду на наступне. Наслідки щодо нікчемних правочинів, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування наслідків нікчемності правочину необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.

Згідно із ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної податкової служби, вказані у абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 статті 10 звертатись до судів із позовами про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є адміністративно-господарською санкцією.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вищевказані обставини були виявлені позивачем при проведенні документальної перевірки 10.11.2008 року (акт № 2221/23-2/25164300).

З огляду на викладене, станом на момент звернення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до суду з позовом - 25.03.2010 року, шестимісячний строк застосування адміністративно-господарської санкції сплинув, а з моменту укладення угоди минуло більш ніж 3 роки.

Доводи позивача про необхідність застосування судом строків позовної давності, встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги не грунтуються на вимогах чинного законодавства України та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 238, 250, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 216, 220, 228, 799 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м.Полтаві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром", Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_3" про стягнення коштів в дохід держави відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько