Постанова № 9755005, 31.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2010 року Справа № 2а-1910/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Солоніченко О.В.

при секретарі Псоміаді С.І.,

в присутності сторін

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача : Алейникова О.В., дов. від 11.01.10 № 5,

представника третьої особи: Шердець Я.С., дов. від 31.12.09 № 14-12/1-4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, зобовязання вчинити певні дії.

Позивач в обґрунтування позову вказав, що у липні 2009 року Державною податковою інспекцією в м. Свердловську проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради, за результатами якої складено акт № 760/23/03339532 від 15.07.09.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на 136 250,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року в сумі 35 000,00 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 40 000,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 61 250,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 0001372342/0 від 20.07.2009, яким відповідачу необхідно було сплатити податок на прибуток в сумі 204 375,00 грн., в тому числі основний платіж (податок на прибуток) у розмірі 136 250,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69 125,00 грн.

Платіжним дорученням № 188 від 28.07.2009 позивачем перераховано на рахунок управління Державного казначейства в м. Свердловську Луганської області податок на прибуток в сумі 204 375,00 грн.

Прокуратурою м. Свердловська 17.09.2009 порушено кримінальну справу відносно головного бухгалтера Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України. Однак на підставі висновку судово економічної експертизи вказана кримінальна справа закрита на підставі ст. 6 ч. 2 КПК України зі відсутністю складу злочину.

Згідно вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включення капітальних трансферів до валового прибутку підприємств в цій нормі Закону не зазначено.

Тому, позивач просить суд визнати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0001372342/0 від 20.07.2009 про сплату податку на прибуток в сумі 204 375,00 грн. нечинним та відшкодувати Комунальному підприємству «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради грошові кошти у сумі 204 375,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року залучено до участі у справі Управління Держаного казначейства України в м. Свердловську Луганської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки сума податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, яку позивач просить повернути на його користь, відшкодовується за рахунок Управління Держаного казначейства України в м. Свердловську Луганської області та рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки цього Управління.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги змінила, надавши суду пояснення аналогічно позовній заяві, просила визнати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0001372342/0 від 20.07.2009 про сплату податку на прибуток в сумі 204 375,00 грн. нечинним, а також визнати сплачені до місцевого бюджету кошти у розмірі 204 375,00 грн. переплатою по податку на прибуток та зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по податкам до місцевого бюджету м. Свердловська Луганської області.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав заперечення проти позову в повному обсязі. Пояснив, що суду необхідно прийняти до уваги постанову Свердловського міського суду від 11.09.09 про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради за порушення ведення податкового обліку по податку на прибуток.

На думку представника відповідача, наявність такої постанови свідчить про правомірність прийняття податкового повідомлення рішення № 0001372342/0 від 20.07.2009, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 204 375,00 грн.

Також представник відповідача просив звернути увагу на те, що при визначенні платником податку валового доходу підприємства слід керуватися статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що доходом з інших джерел є суми дотацій і субсидій з бюджетів, отриманих платником податку.

З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що відповідно до п. 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків,зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03 лютого 2005 року № 58/78/22, орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки (додаток 1), два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету (додаток 2), та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам (додаток 3). Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів).

На теперішній час до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування надміру сплаченого податку на прибуток, не надходило.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 09.06.09 по 10.07.09 на підставі направлень від 09.06.09 № 000157 та від 07.07.09 № 000190, виданих ДПІ в м. Свердловську згідно із частиною (п.) 1 ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання (наказами ДПІ в м. Свердловську від 05.06.09 № 216 та від 07.07.09 № 262) Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09.

Правомірність проведення перевірки позивачем не заперечуються.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем в порушення п.п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” занижено скоригований валовий дохід на суму отриманих коштів з бюджету у вигляді капітальних видатків у розмірі 545000,00 грн., внаслідок чого позивачем занижено суми податку на прибуток на 136 250,00 грн., у тому числі:

-за 3 квартал 2007 року в сумі 35 000,00 грн.;

-за 4 квартал 2007 року в сумі 40 000,00 грн.;

-за 3 квартал 2008 року в сумі 61 250,00 грн.

Висновки перевірки Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області було зафіксовано актом перевірки № 760/23/03339532 від 15.07.09 (арк. справи 18-62).

15.07.09 позивачем отримано один примірник акта, про що свідчить особистий підпис головного бухгалтера Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» в акті перевірки та позивачем не заперечується.

20 липня 2009 року на підставі висновків акта перевірки, згідно з пп. „б” пп.4.2.2. ст.4, пп. 17.1.3. пп.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у звязку з виявленими порушеннями податковим повідомленням-рішенням № 0001372342/0 відповідачем визначено позивачеві суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, в розмірі 204 375,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 136 250,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 68 125,00 грн. (арк. справи 63). Спору щодо суми визначеного зобовязання між сторонами немає.

Податкове зобовязання в сумі 204 375,00 грн., визначене вказаним повідомленням-рішенням позивачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення № 188 від 28 липня 2009 року (арк. справи 64).

Зазначене в судовому засіданні сторонами не заперечувалось .

Згідно зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі - Закон 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Зокрема, підпунктом 4.1.6 пункту 4.1. ст. 4 Закону 334 встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобовязання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Тобто, виходячи з вказаних норм, капітальні трансферти не визначені Законом 334 як складові валового доходу.

Визначення капітального трансферту Закон 334 також не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача та до Державної податкової адміністрації (ДПА) в Луганській області щодо розяснення питання про необхідність включення капітальних трансфертів до валового доходу підприємства.

Відповідачем листом від 06.10.09. № 168 (арк.с. 85) та листом ДПА в Луганській області від 12.01.10 № 290/8/15-129/15-118 (арк. с. 86) позивачеві надано аналогічні розяснення з вказаного питання. Так, податкові органи зазначили, що норми Закону 334 не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальні трансферти. Капітальні трансферти, які надаються субєктам підприємницької діяльності в інших, ніж державне регулювання цін, цілях, зокрема, на фінансування невиробничого та виробничого будівництва, то кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платника податку. Зазначені капітальні трансферти не відповідають ознакам валового доходу платника податку, встановленим п.4.1. Закону 334, і не підлягають оподаткуванню відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону як доходи з інших джерел, оскільки їх одержавння з бюджету прямо не повязане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацю програм соціально-економічного розвитку держави, а також не є тотожним поняттям „дотація” або „субсидія”.

Тобто, вказаними розясненнями податкові органи підтверджують правомірність дій позвача щодо невключення сум капітальних трансфертів до валового доходу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (надалі Закон 2181).

Згідно з п.п.4.4.1.п.4.4 ст. 4 Закону 2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.4.4.2. п.4.2. ст. 4 Закону 2181 податковим органам надано право надавати податкові роз'яснення. Так, зокрема, :

роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається;

якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту;

якщо податкові роз'яснення, надані згідно з підпунктом "а" цього підпункту, суперечать податковим роз'ясненням, наданим згідно із підпунктом "б" цього підпункту, пріоритет мають роз'яснення, надані згідно із підпунктом "а" цього підпункту;

податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта;

не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на врахував зазначені вимоги законодавства щодо відсутності обовязку позивача включати до валового доходу суми капітальних трансфертів, а також вказані податкові розяснення податкових органів, наявність яких відповідно до пп. 4.4.2 п.4.4. ст. 4 Закону 2181 виключає відповідальність позивача. Відтак, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення суд вважає неправомірними.

Згідно з ч. 3 статті 2 КАС України, суд при вирішенні адміністративної справи перевіряє, чи прийняті рішення (вчинені дії) субєкта владних повноважень:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження в цій справі, вказане повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд не приймає посилань відповідача на те, що суд відповідно до вимог ч.1 ст. 72 КАС України має врахувати обставини, які встановлені постановою Свердловського міського суду від 11.09.09. за результатами розгляду адміністративного матеріалу у відношенні головного бухгалтера підприємства ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУоАП виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, з постанови Свердловського міського суду від 11.09.09. про притягнення головного бухгалтера позивача до адміністративної відповідальності не вбачається, які саме обставини встановлено у відношенні цієї посадової особи позивача. В постанові лише вказано, що 15.07.09. при перевірці КП ККП ОСОБА_1 порушила ведення податкового обліку за податком на прибуток. При цьому які саме порушення допустила головний бухгалтер підприємства не зазначається (арк.с. 78) Твердження представника відповідача, що вказані порушення докладно перелічено в протоколі про адміністративне правопорушення та в поясненнях головного бухгалтера (арк.с.90, 91) не підлягають врахуванню, оскільки відповідно до ст. 72 КАС України як доказ може бут враховано лише рішення суду.

Крім того суд враховує, що 17.09.09 прокуратурою м. Свердловська було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України стосовно головного бухгалтера Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» ОСОБА_1 у звязку з тим, що остання неналежним чином поставилася до виконання своїх посадових обовязків щодо надання повної та правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. В порушення вимог нормативних актів, що регулюють порядок сплати податку на прибуток, у період з 2006 по 2009 роки не включила до декларації по податку на прибуток в розділ (валові прибутки) суми отриманих з бюджету коштів та у вигляді капітальних витрат (капітальні трансферти) в сумі 545 000,00 грн.

Постановою від 10.02.2010 кримінальну справу, що порушена 17.09.09 стосовно головного бухгалтера Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України закрито через відсутність складу злочину (арк. справи 66-67).

Що стосується вимоги позивача стосовно визнання сплачених до місцевого бюджету коштів у розмірі 204 375,00 грн. переплатою по податку на прибуток та зобовязання відповідача зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по податкам до місцевого бюджету м. Свердловська Луганської області суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 21.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

В судовому засіданні встановлено та представником позивача не заперечується, що відповідна заява про повернення надміру сплачених податків, чи про зарахування цього податку в рахунок майбутніх платежів у звязку з оскарженням подакового повідомлення-рішення позивачем до відповідача не надавалась. Тобто, порядок відшкодування надміру сплаченого податку на прибуток або зарахування його в зменшення податкових платежів майбутніх періодів, передбачений Законом 334 позивачем не дотримано.

Відтак, вказані вимоги позивача є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірнм та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0001372342/0 від 20.07.2009 про сплату податку на прибуток в сумі 204 375,00 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0001372342/0 від 20 липня 2009 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Свердловської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 04 червня 2010 року.

СуддяСолоніченко О.В.