Рішення № 97528738, 20.05.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15699/19

Провадження № 2/752/1180/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.05.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

секретаря - Воробйова І.О.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача -1 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_3 в особі представника звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

В якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 29.02.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку

«Укрсоцбанк» був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» 29.02.2008 було укладено договір іпотеки б/н. 12.09.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/-504. 28.03.2014 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було прийнято рішення у справі № 607/23576/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 № 770/11/-504. На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист № 607/23576/13-ц, за яким відкрито виконавче провадження. 26.06.2014 Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 29.02.2008 № 770/11/379. На виконання даного рішення Дніпровським районним судом м. Києва 20.10.2014 було видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження. Позивач вважає, що з урахуванням викладеного Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишається несплаченою, а також і сплати процентів. Крім того, 26.03.2019 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» використало право, надане йому п. 4.5.3 договору іпотеки б/н від 29.02.2008 та зареєструвало за собою право власності на чотирьохкімнатну квартиру НОМЕР_3 загальною площею 129,9 кв.м., жилою площею 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Тобто, позивач зауважує, що Банк набув право власності на предмет іпотеки за вартістю, яка перевищує безспірну заборгованість ОСОБА_3 згідно договору № 770/11-504 від 12.09.2008 на 665787,40 грн. Тому позивач вважає, що оскільки Банк здійснив позасудове врегулювання зобов`язання за кредитним договором № 770/11-379 від 29.02.2008 та за кредитним договором № 770/11-504 від 12.09.2008, то відповідно до законодавства ОСОБА_3 за вказаними кредитними договорами мали припинитися.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-379 від 29.02.2008, що укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» припиненим; визнати зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-504 від 12.09.2008, що укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» припиненим; визнати договір факторингу від 09.04.2019, що укладений між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіансова компанія «Ел.Ен.Груп» недійсним; визнати договір про відступлення права вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 від 09.04.2019 недійсним.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019, відкрито провадження у справі та призначено справу в підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2020 клопотання представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Біллерис Юрія Олексійовича про заміну сторони відповідача правонаступником у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги - задоволено. Замінено сторону відповідача у цивільній справі № 752/15699/18 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, а саме відповідача Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код: 23494714; місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2021 заяву ОСОБА_3 , подану в його інтересах адвокатом Кисличенко Інною Володимирівною, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги - залишено без задоволення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідач не надав жодного документу, розрахунку або пояснення.

Представник відповідача -1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Вказала, що позивач не надав жодного доказу, що позасудове регулювання застосовано відносно двох кредитних договорів. По первинній іпотеці звернення стягнення не відбулось. А тому твердження позивача про припинення зобов`язань за первинним договором є неправдивими.

В судове засідання представник відповідача - 2 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направили.

Відповідач - 3 ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 29.02.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379, за яким кредитор передав, а позичальник отримав кредит у розмірі 80000 доларів США зі сплатою 12,75% річних та комісій в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів. Термін дії кредитного договору встановлено до 27.02.2023. Вартість предмету іпотеки, визначена за згодою сторін, становить 129000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» 29.02.2008 було укладено договір іпотеки б/н, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» чотирьох кімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 129,9 кв.м., жилою площею 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

28.03.2014 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було прийнято рішення у справі № 607/23576/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 № 770/11/-504, за яким кредитор передав, а позичальник отримав кредит у розмірі 45000 доларів США зі сплатою 15% річних та комісій в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів. Термін дії кредитного договору встановлено до 09.09.2023.

На забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» 09.09.2008 було укладено договір іпотеки б/н, згідно якого ОСОБА_3 передав в наступну іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» чотирьох кімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 129,9 кв.м., жилою площею 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Вартість предмету іпотеки, визначена за згодою сторін, становила 162297 доларів США.

Відповідно до п. 4.5.3. договору первинної іпотеки від 29.02.2008 та договору наступної іпотеки від 09.09.2008 іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

28.03.2014 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було прийнято рішення у справі № 607/23576/13-ц за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 № 770/11-504. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 № 770/11-504, що складалась з 346955,59 грн - заборгованість за кредитом; 119824,50 грн - нараховані проценти; 33508,60 грн - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист № 607/23576/13-ц, за яким відкрито виконавче провадження № 50006433, яка перебуває на виконанні у Тернопільському міському відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

26.06.2014 Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29.02.2008 в сумі 1094400,02 грн та стягнення третейського збору в розмірі 11344,00 грн.

На виконання вказаного рішення Дніпровським районним судом м. Києва 20.10.2014 було видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження № 50043584, яке перебуває на виконанні у Тернопільському міському відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на власний розсуд змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитних договорів, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Отже, після прийняття вищезазначених судових рішень Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» втратило право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно договору № 770/11/504 від 09.09.2008 та договору № 770/11/379 від 29.02.2008.

Аналогічна правова позиція викладене в Постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.

Так, враховуючи практику Верховного Суду, після подачі позовних заяв та отримання рішень про стягнення заборгованості за договорами № 770/11/504 від 09.09.2008 та № 770/11/379 від 29.02.2008 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» втратило право нараховувати відсотки за даними кредитними договорами та штрафні санкції.

26.03.2019 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» використало право, надане йому п. 4.5.3. договору іпотеки б/н від 29.02.2008 та зареєструвало за собою право власності чотирьох кімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 129,9 кв.м., жилою площею 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки було проведено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав власності (їх обтяжень) з відкриттям розділу, індексний номер: 46137629 від 26.03.2019, номер запису про право власності: 30864114, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17947224661101, індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 162332973 від 04.04.2019.

Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» набуло права власності на чотирьох кімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 129,9 кв.м., жилою площею 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку майна від 27.03.2019, зробленому та затвердженому Товариством з обмеженою відповідальністю «Антей Ріелті». Відповідно до вказаного звіту, ринкова вартість предмета іпотеки становить 1166076,00 грн.

Разом з цим, заборгованість ОСОБА_3 згідно договору № 770/11-504 від 12.09.2008 встановлена судовим рішенням від 28.03.2014 по справі № 607/23576/13-ц становить 500288,69 грн, з яких: 346955,59 грн - заборгованість за кредитом; 119824,50 грн - нараховані проценти; 33508,60 грн - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом та 3441,00 грн судовий збір.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, Банк набув право власності на предмет іпотеки за вартістю, яка перевищує безспірну заборгованість позивача згідно договору № 770/11-504 від 12.09.2008 на суму 665787,4 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2019 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» укладає з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_3, загальною площею 129,9 кв.м., жилою площею 75 кв.м., що знаходиться 75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ціною 47000,00 доларів США, що станом на дату укладання даного договору становила 1254717,00 грн.

Згідно п. 1.3 та п. 1.4 договору купівлі-продажу квартири, яка раніше була предметом іпотеки, між Банком та ОСОБА_2 даний договір купівлі-продажу є підставою для вилучення (припинення) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку № 30864472 від 12.09.2008 та № 30864387 від 29.02.2008.

Згідно ст. 13 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов`язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.

Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед наступним іпотекодержателем не настав.

При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Як встановлено судом, відповідачем-1 як іпотекодержателем було вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис як про наступну іпотеку від 12.09.2008 так і про попередню іпотеку, встановленому договором б/н від 29.02.2008 на забезпечення виконання умов договору № 770/11-379 від 29.02.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Положеннями ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частинами 1, 3, 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20.06.2018 справа № 756/31271/15-ц.

Таким чином, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач-1 здійснив позасудове врегулювання зобов`язання за кредитним договором № 770/11-379 від 29.02.2008 та за кредитним договором № 770/11-504 від 12.09.2008, то відповідно до законодавства зобов`язання ОСОБА_3 за вказаними кредитними договорами мали припинитися.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2019 між Акціонерним товариство «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» було укладено договір факторингу, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» отримало право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29.02.2008 на загальну суму 10430837,13 грн.

09.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» та ОСОБА_2 уклали договір № 09-04/19-2 про відступлення права вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» відступила, а ОСОБА_2 отримала право вимоги до ОСОБА_3 за даним кредитним договором на загальну суму 10430837,13 грн.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29.02.2008 на загальну суму 10430837,13 грн, внаслідок чого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області відкрив провадження по цивільній справі № 607/12286/19.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, так як на момент укладення як договору факторингу між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» і договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/-379 від 29.02.2008 було недійсним, адже Банк уже реалізував своє право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, після завершення якого будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсними.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами, визнання недійсним договору факторингу, визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги - задовольнити.

Визнати зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-379 від 29.02.2008, що укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код: 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) припиненим.

Визнати зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-504 від 12.09.2008, що укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код: 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) припиненим.

Визнати договір факторингу від 09.04.2019, що укладений між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код: 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіансова компанія «Ел.Ен.Груп» (ідентифікаційний код: 41240530, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10) недійсним.

Визнати договір про відступлення права вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіансова компанія «Ел.Ен.Груп» (ідентифікаційний код: 41240530, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) від 09.04.2019 недійсним.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн 53 коп. з кожного

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур