Постанова № 9752244, 26.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 рокуСправа № 2а-988/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О., суддів Дмитрука В. В., Плахтій Н. Б.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представників позивача Дідика О. П., Детюк О. В., Мирончук Н. І., представників відповідача Луцької ОДПІ Бугайова А. О., Король Н. Б., представника відповідачів Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області, ДПА України Кузьменко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньхолдинг» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2009 року Відкрите акціонерне товариство «Волиньхолдинг» звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009р. №0000192399/0, від 08.05.2009р. №0000202399/0, від 18 червня 2009р. №0000192399/1, від 18 червня 2009р. №0001032399/1, від 11 вересня 2009р. №0000192399/2, від 11 вересня 2009р. № 0001032399/2, рішення Луцької ОДПІ від 15.06.2009 р. №9647/10/25-006 про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПА у Волинській області від 20.08.2009 р. №4200/10/25-006 та рішення ДПА України від 29.10.2009 р. №11104/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2010 року провадження у справі закрито в частині визнання недійсним рішення Луцької ОДПІ від 15.06.2009 р. № 9647/10/25-006 про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПА у Волинській області від 20.08.2009 р. № 4200/10/25-006 та рішення ДПА України від 29.10.2009 р. №11104/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг позивача. Ухвалою від 22.02.2010 року справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Волинського окружного адміністративного суду.

У заяві про зміну позовних вимог від 26.05.2010 року ВАТ «Волиньхолдинг» просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0000192399\0, від 18.06.2009 р. № 0000192399\1, від 11.09.2009 року № 0000192399\2, від 10.11.2009 року № 0000192399\3 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 218858 грн. та податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399\0, від 18.06.2009 р. № 0001032399\1, від 11.09.2009 року № 0001032399\2, від 10.11.2009 року № 0001032399\3 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 876369 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 23.04.2009 року № 138/2399/20134889, вважає, що правомірно заявило до бюджетного відшкодування суми ПДВ, сплачені внаслідок здійснення господарських операцій з ТзОВ «Профліга».

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, наведені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просили позов задовольнити.

Відповідач Луцька ОДПІ у запереченні на адміністративний позов вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представники Луцької ОДПІ підтримали наведені у запереченнях доводи, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідачів - ДПА у Волинській області та ДПА України у судовому засіданні підтримала позицію Луцької ОДПІ, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено наступне.

За результатами позапланової перевірки ВАТ «Волиньхолдинг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року та січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008 року по 31.01.2009 року, Луцькою ОДПІ складено акт від 23.04.2009 року № 138/23-99/20134889.

Вищевказаним актом встановлено порушення підприємством п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 49373,39 грн. та за січень 2009 року на 169484,57 грн., а також завищено податковий кредит за жовтень 2008 року на 16662 грн., що відповідно вплинуло на зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено податковий кредит у січні 2009 року на суму 367,50 грн., що вплинуло на зменшення залишку від'ємного значення; абз. «а» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року на суму 876737 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2009 р. № 0000192399\0, від 18.06.2009 р. № 0000192399\1, від 11.09.2009 року № 0000192399\2, від 10.11.2009 року № 0000192399\3 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 218858 грн. та податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399\0, від 18.06.2009 р. № 0001032399\1, від 11.09.2009 року № 0001032399\2, від 10.11.2009 року № 0001032399\3 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 876369 грн.

Актом перевірки встановлено, що ВАТ «Волиньхолдинг» до податкового кредиту включено податок на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних TOB «Профліга», від якого було отримано послуги по будівельно-монтажних роботах, влаштування залізобетонного покриття, ремонт ємностей, будівельні матеріали, монтаж воріт з автоматикою, бетон, арматуру, а саме: в жовтні 2008 року на загальну суму 99 970,74 грн., в тому числі ПДВ 16 661,79 грн. (податкова накладна № 1001000001 від 01.10.08); в листопаді 2008 року на загальну суму 296 240,43 грн., в тому числі ПДВ 49 373,39 грн. (податкові накладні № 1030000014 від 30.10.2008 р. на суму 79 278,31 грн., № 1030000015 від 30.10.2008 р. на суму 99 991,57 грн., № 1103000001 від 03.11.2008 р. на суму 21 400,00 грн., № 1106000002 від 06.11.2008 р, на суму 13 848,71 грн., № 1106000001 від 06.11.2008 р. на суму 9 200,00 грн., № 1112000001 від 12.11.2008 р. на суму 72 521,84 грн.); в грудні 2008 року на загальну суму 1 016 907,47 грн., в тому числі ПДВ 169 484,57 грн. (податкові накладні № 1201000001 від 01.12.2008 р. на суму 80 941,63 грн., № 9160000001 від 16.09.2008 р. на суму 120 000,00 грн., № 1130000009 від 30.11.2008 р. на суму 273 579,49 грн., № 1130000008 від 30.11.2008 р. на суму 194 251,28 грн., № 1128000035 від 28.11.2008 р. на суму 59 640,78 грн., № 1128000036 від 28.11.2008 р. на суму 67 923,60 грн., № 1128000038 від 28.11.2008 р. на суму 24 776,71 грн., № 1128000037 від 28.11.2008 р. на суму 97 119,61 грн., № 1128000025 від 28.11.2008 р. на суму 98 674,37 грн.).

У акті перевірки зазначено, що згідно інформаційної довідки від 21.04.2009 року № 8212/7/23-413, наданої ДПІ у Франківському районі м. Львова на запит ДПА у Волинській області від 15.04.2009 року №3673/7/23-513, TOB «Профліга» декларацій з ПДВ за вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року не подавало, не декларувало податкових зобов'язань та не сплачувало до бюджету податок на додану вартість. Чисельність працюючих (у тому числі за сумісництвом) згідно довідки за формою 1ДФ - 1 особа.

На підставі зазначеного, перевіркою не підтверджено податковий кредит, відображений у податковій декларації з ПДВ, поданої ВАТ «Волиньхолдинг» до Луцької ОДПІ за жовтень 2008 р. (вхідний № 38508 від 19.11.2008 р.) в сумі 16 662 грн., що вилинуло на зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації № 42140 від 22.12.2008 р. № 46780 від 20.01.2009 р„ № 4237 від 20.02.2009 р.). Встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в сумі 49 373 грн. та за січень 2009 року в сумі 169 485 грн.

Разом з тим, 29.03.2010 року Луцькою ОДПІ за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Волиньхолдинг» щодо дотримання податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТзОВ «Профліга» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року складено довідку № 1633/23-2/20134889. У даній довідці Луцькою ОДПІ констатовано наступне.

За період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року ВАТ «Волиньхолдинг» придбано у ТзОВ «Профліга» будівельно-монтажні та ремонтні роботи на суму 2 472 652,10 грн., у тому числі ПДВ 412108,68 грн. Розрахунки за надані роботи проведено повністю, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Призначення платежу, зазначене в платіжних дорученнях, відповідає характеру та змісту виконаних робіт, послуг, отриманих товарно-матеріальних цінностей, обумовлених договорами та первинними документами.

Станом на 30.06.2009 року дебіторська, кредиторська заборгованість з даним контрагентом відсутня.

Загальна сума ПДВ включена до складу податкового кредиту ВАТ «Волиньхолдинг» по взаємовідносинах з ТзОВ «Профліга» становить 412 109 грн., в т.ч.: за лютий 2008 року на суму 15 110 грн., за квітень 2008 року в сумі 12 494 грн., за травень 2008 року в сумі 7 292 грн., за червень 2008 року в сумі 51 653 грн., за липень 2008 року в сумі 90 040 грн., жовтень 2008 року у сумі 16 662 грн., за листопад 2008 року у сумі 49 373 гри., за грудень 2008 року у сумі 169 485 грн.

З них 235 520 грн. ( в т.ч. за жовтень 2008 року у сумі 16 662 грн., за листопад 2008 року у сумі 49 3 73 грн., за грудень 2008 року у сумі 169 485 грн.) знято з податкового кредиту згідно акту позапланової перевірки №138/23-99/20134889 від 23.04.2009 року.

Актом планової виїзної перевірки № 405/2399/20134889 від 11.11.2009 року з посиланням на п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2., п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що ВАТ «Волиньхолдинг» віднесено до складу валових витрат 315 984,28 грн. витрат на придбання товарів, матеріалів, робіт (послуг), не пов'язаних з подальшим використанням у господарській діяльності товариства та з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також вищезазначеним актом планової перевірки з посиланням на п. п. 8.1.2., п. 8.1, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що ВАТ «Волиньхолдинг» зайво віднесено до вартості основного засобу вартість робіт по його поліпшенню, наданих ТзОВ «Профліга» на суму 1 744 559,17 грн., та, відповідно, завищено загальну суму амортизаційних відрахувань на 153 337 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 16 974 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 69 971 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 66 392 грн.

Вищезазначені висновки щодо порушень податкового законодавства ґрунтуються на тому, що укладені між ВАТ «Волиньхолдинг» та TOB «Профліга» договори на виконання ремонтно-будівельних робіт є недійсними (нікчемними), оскільки не відповідають вимогам закону, або вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільства.

Зміст укладеного правочину - виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, що за своєю суттю не може суперечити актам цивільного законодавства (оскільки регулюється останнім, а саме глава 61 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435 (зі змінами та доповненнями)) та моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований па реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки результатом робіт є виконані будівельно-монтажні та ремонтні роботи, то правочин, укладений між ВАТ «Волиньхолдинг» і ТзОВ «Профліга», був укладений з дотриманням вищезазначеної норми цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція недійсності правочину, отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435 (зі змінами та доповненнями) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, на яку посилаються перевіряючі в акті планової виїзної перевірки № 405/2399/20134889 від 11.11.2009 року, містить чітку умову, коли не вимагається визнання судом недійсності правочину - за умови якщо недійсність проточину встановлено безпосередньо законом.

Цивільним законодавством встановлено декілька випадків, коли правочин визнається нікчемним:

а) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст. 547);

б) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219);

в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221);

г) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226);

д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224);

ж) які порушують публічний порядок (ст. 228).

Укладені між ВАТ «Волиньхолдинг» та TOB «Профліга» договори на виконання ремонтно-будівельних робіт не є жодним із перелічених правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині. Таким чином, визнання таких договорів недійсним можливе лише за рішенням суду.

Нікчемність правочинів, укладених між ВАТ «Волиньхолдинг» та ТзОВ «Профліга», в акті планової виїзної перевірки №405/2399/20134889 від ] 1.11.2009 року ґрунтується на наступних фактах: згідно інформації, наданої ГВПМ Луцької ОДПІ, що СВПМ ДПА у Львівській області по ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу №141-2352 від 05.09.2008р. за ст. 191 ч.5 КК України - «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», за ст. 205 ч.2 КК України - «Фіктивне підприємство», за ст. 209 ч. З КК України «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом»; «ТОВ «Профліга» не звітується в ДПІ по місцю реєстрації - ДПІ у Франківському районі м. Львова з березня 2008 року; ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства (ТзОВ «Профліга») та встановлено, що господарські операції, які відображенні ТзОВ «Профліга» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов контрагентам-вигодонабувачам для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат та внаслідок проведення такої господарської діяльності посадових осіб ТОВ «Профліга» вбачається фіктивне підприємництво; згідно інформації, наданої Управлінням СБ України у Волинській області (вх.№4856/10 від 11.09.2009 року), а саме пояснень робітників, які безпосередньо виконували будівельно-монтажні, ремонтні роботи, з'ясовано, що ніхто з них причетності до діяльності ТОВ «Профліга» немає, трудових договорів ніколи не укладали, директора даного товариства - ОСОБА_7 ніколи не бачили, зв'язків та контактів не підтримували.

При обґрунтуванні нікчемності правочинів, укладених між ВАТ «Волиньхолдинг» та ТзОВ «Профліга», в акті планової виїзної перевірки №405/2399/20134889 від 11.11.2009 року стверджується, що відсутнє фактичне виконання даного виду робіт ТзОВ «Профліга», немає їх документального підтвердження та зв'язку даних робіт з господарською діяльністю ВАТ «Волиньхолдинг».

В той же час, сам факт виконання будівельно-монтажних і ремонтних робіт не заперечується перевіряючими. Договори, укладені між ВАТ «Волиньхолдинг» і ТзОВ «Профліга», регулюються главою 61 Цивільного кодексу України «Підряд». Предметом всіх договорів є виконання однією з сторін за завданням другої сторони робіт за певну плату. Згідно ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їх роботи.

Таким чином, ВАТ «Волиньхолдинг» не може нести відповідальність за те, що ТзОВ «Профліга» порушувало законодавство у своїх відносинах з субпідрядниками (в даному випадку, особами, що виконували роботи), що підтверджується положеннями п. 2 ст. 838 Цивільною кодексу України.

Що ж стосується документального підтвердження, то суб'єктом господарювання надано всі необхідні для перевірки документи (договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні тощо). Претензій щодо їх змісту і форми перевіряючими зауважено не було.

Згідно п. п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Будівельно- ремонтні роботи, виконані для ВАТ «Волиньхолдинг», безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки виконані по відношенню до основних фондів суб'єкта господарювання. Це підтверджується предметами договорів, укладених між ВАТ «Волиньхолдинг» та ТзОВ «Профліга», а також п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Також п. п. 8.7.1, п.8.7, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок року.

В акті виїзної планової перевірки зазначено, що ВАТ «Волиньхолдинг» порушило п. 5.1., п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, п. 8.1.2 п.8.1.ст.8 Закону України «Про оподаткування підприємств».

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» п. 5.1 ст. 5 визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунтком 5.2.1 того ж Закону встановлено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суб'єкт господарювання придбавав будівельно-ремонтні роботи для їх подальшого використання у своїй господарській діяльності, оскільки вони були спрямовані на поліпшення основних фондів ВАТ «Волиньхолдинг».

В акті виїзної планової перевірки також зазначено, що порушено п. п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що при укладанні угод ВАТ «Волиньхолдинг» витребував у контрагентів копії необхідних реєстраційних документів, у даному випадку: свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ, ліцензій на право проведення відповідних робіт тощо.

Правомірність віднесення витрат до складу валових витрат, витрат на поліпшення основних засобів, до складу амортизаційних відрахувань (витрати на будівництво і реконструкцію обліковувались на бухгалтерському рахунку №151 «Капітальне будівництво», а після введення в експлуатацію на вартість основних засобів було нараховано амортизацію) підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та які були надані під час проведення перевірки в повному обсязі.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

-правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищезазначених вимог договори, укладені ВАТ «Волиньхолдинг» з ТзОВ «Профліга», повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Записи у первинних документах відповідають записам у регістрах бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Волиньхолдинг». Будь-яких експертиз на предмет достовірності первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку на момент проведення позапланової виїзної перевірки не проводилося.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як ти відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення господарських операцій TOB «Профліга» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тобто, реєстрація TOB «Профліга» як юридичної особи не була визнана недійсною (що підтверджується і положеннями акту), так само як і угода з ВАТ «Волиньхолдинг», згідно якої TOB «Профліга» виконувало роботи.

Що стосується статусу платника ПДВ, то на період виконання договору TOB «Профліга» перебувало у статусі платника ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Профліга» було анульовано 23.03.2009 р. податковими органами в зв'язку з неподанням декларацій.

Станом на день підписання довідки перевірки ТзОВ «Профліга» має статус - «Основний платник» у ДПІ Франківського району м. Львова.

Згідно п. 25 Наказу Державної податкової адміністрації України від І березня 2000 року № 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Таким чином, на момент виконання угоди TOB «Профліга» мало дійсне свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, оскільки останнє діяло до дати анулювання - 23.03.2009 р.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або адресу фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повнy назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; д) загальну суму коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону).

Отже, враховуючи вищенаведені норми Закону, ВАТ «Волиньхолдинг» має право на податковий кредит, що підтверджується відповідними податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, шо не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може буги, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Перевіряючими під час планової виїзної перевірки не доведено, що вищезазначене господарське зобов'язання вчинене саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто створення основних засобів, їх ремонт, реконструкцію та модернізацію.

У розділі «Висновок» довідки Луцької ОДПІ від 29.03.2010 року № 1633/23-2/20134889 зазначено, що висновок про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТзОВ «Профліга» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року на підставі нікчемного правочину, зроблений перевіряючими в акті планової виїзної перевірки №405/2399/20134889 від 11.11.2009 року, є необґрунтованим. Суми, які включені до валових витрат (рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» та рядок 04.10. «Витрати на поліпшення основних фондів» Декларацій з податку на прибуток) та амортизаційних відрахувань та які виникли при взаємовідносинах з ТзОВ «Профліга» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, включені правомірно. Суми ПДВ, які включені ВАТ «Волиньхолдинг» до податкового кредиту з податку на додану вартість та які виникли при взаємовідносинах з ТзОВ «Профліга» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2.009 року, включені правомірно.

Враховуючи наведене та ту обставину, що представниками Луцької ОДПІ не обґрунтовано належними доказами висновків, викладених у акті перевірки від 23.04.2009 року № 138/23-99/20134889, в ході розгляду справи не знайшли підтвердження факти щодо фіктивності господарських операцій між ВАТ «Волиньхолдинг» та ТзОВ «Профліга», суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 08.05.2009 р. № 0000192399\0, від 18.06.2009 р. № 0000192399\1, від 11.09.2009 року № 0000192399\2, від 10.11.2009 року № 0000192399\3, якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 218858 грн., задекларовану позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2008 року та за січень 2009 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги товариства про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399\0, від 18.06.2009 р. № 0001032399\1, від 11.09.2009 року № 0001032399\2, від 10.11.2009 року № 0001032399\3 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 876369 грн. до задоволення не підлягають з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ збільшено суму бюджетного відшкодування на 876369 грн. за січень 2009 року у звязку з тим, що товариством дану суму, яка була попередньо задекларована як податковий кредит у вересні та жовтні 2008 року, не заявлено у відповідному звітному періоді до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

У судовому засіданні 22.04.2010 року представник позивача пояснила, що суми податкового кредиту за вересень та жовтень 2008 року не заявлялись до бюджетного відшкодування, оскільки не були повністю проведені розрахунки з постачальниками. Для надання доказів в підтвердження строків оплати за отриману продукцію судом було оголошено перерву до 26.05.2010 року та запропоновано позивачу подати відповідні документи.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всупереч зазначених вимог позивачем не надано доказів у спростування заперечень на висновки податкового органу щодо збільшення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року. Крім того, судом встановлено, що суму 876369 грн. товариством використано в рахунок погашення поточних зобовязань з ПДВ, що відповідно унеможливлює отримання цих коштів як бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, підстави для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 08.05.2009 р. № 0001032399\0, від 18.06.2009 р. № 0001032399\1, від 11.09.2009 року № 0001032399\2, від 10.11.2009 року № 0001032399\3 відсутні.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 08.05.2009 р. № 0000192399\0, від 18.06.2009 р. № 0000192399\1, від 11.09.2009 року № 0000192399\2, від 10.11.2009 року № 0000192399\3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 31 травня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Головуючий - суддяО. О. Андрусенко СуддіВ. В. Дмитрук

Н. Б. Плахтій