Постанова № 9752210, 11.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 рокуСправа № 2а-644/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника відповідача Шептур Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Камінь-Каширський маслозавод» до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» у позовній заяві просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ № 0000952301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48546,40 грн., № 0000962301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31507,50 грн., № 0001761701/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 472,92 грн., № 0001002301/2 від 13.11.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2609,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог товариство посилається на те, що при проведенні перевірки відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, порушення, виявлені під час перевірки, не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач у запереченні на позов вимог товариства не визнав, посилаючись на те, що факти, констатовані в акті перевірки, підтверджені відповідними доказами, позивачем не спростовано виявлених порушень правовими нормами та первинними документами. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією правомірно.

Представник відповідача в засіданні суду підтримала доводи, наведені у запереченні на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

У заяві від 07.05.2010 року позивач просить справу розглянути за відсутності представника товариства. Враховуючи наведене, справу судом розглянуто без участі представника товариства за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено наступне.

03.09.2009 року Камінь-Каширською МДПІ складено акт № 300/23/05501037 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року.

За наслідками перевірки товариству нараховано умовні проценти на суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 136416 грн.: за 2007 р. - 41092 грн., за 2008 р. - 74732 грн. і за І кв. 2009 p. - 20592 грн.

Перевіркою встановлено, що товариство в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизило валовий доход на загальну суму 136416 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 34104 грн.

У акті перевірки зазначено, що ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» уклало договір від 15.02.2007 р. № 194 з TзOB «ТД «Західна молочна група» про надання останнім юридичних послуг. Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 р. по вказаному договору вартість послуг склала 126030 грн., в т. ч. 21005 грн. ПДВ, а саме, абонементне обслуговування підприємства по програмі «Юрисконсульт» за 2007-2008 p. p. на суму 30857 грн., складання документів цивільно-правового характеру (договорів, контрактів) на суму 36667,30 грн. та юридичні консультації з питань, які не носять спірного характеру, на суму 37500,00 грн. TзOB «ТД «Західна молочна група» на вартість юридичних послуг виписало податкову накладну від 28.02.2009 р. № 280031 на загальну суму 126030 грн., з якої ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» включило до складу податкового кредиту у лютому 2009 р. 21005 грн. ПДВ. Під час перевірки ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» не представлено для перевірки документів, які свідчать про використання таких послуг для отримання доходу, тобто використання в господарській діяльності. Крім цього, вартість юридичних послуг в сумі 105025 грн. ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» до складу валових витрат не віднесло, що свідчить про невикористання їх в господарській діяльності товариства. Згідно висновків перевірки ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» в порушення вимог підпунку 7.4.1,7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило суму податкового кредиту за лютий 2009 року на 21005 грн.

За результатами перевірки та внаслідок прийняття ДПА у Волинській області рішення від 13.11.2009 р. № 5736/10/25-006 про результати розгляду повторної скарги Камінь-Каширською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000952301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48546,40 грн., № 0000962301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31507,50 грн., № 0001761701/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 472,92 грн., № 0001002301/2 від 13.11.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2609,60 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем та ТзОВ «ТД «Західна молочна група» 05.02.2003 року укладено договір № 80 про безпроцентну фінансову допомогу, згідно якого в період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року позивач отримав від ТзОВ «ТД «Західна молочна група» 331270,05 грн. поворотної фінансової допомоги, право вимоги по якій було передано ТзОВ «Тірас-Арс». Станом на 31.03.2009 року залишок неповернутої фінансової допомоги ТзОВ «ТД «Західна молочна група» становив 463662,97 грн., ТзОВ «Тірас-Арс» - 250000 грн.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведені норми та те, що факт неповернення фінансової допомоги товариством не спростовано, суд вважає, що відповідачем правомірно встановлено заниження товариством валового доходу у вигляді процентів на суму поворотної фінансової допомоги на загальну суму 136416 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 34104 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 14424,40 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 17.09.2009 року № 0000952301/0, а також штрафні санкції в розмірі 2609,60 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 13.11.2009 року № 0001002301/2 (винесеним внаслідок виявлення ДПА України арифметичної помилки при обрахуванні суми штрафних санкцій у первісному податковому повідомленні-рішенні).

В ході перевірки встановлено, що між ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» та TзOB «ТД «Західна молочна група» було укладено договір про надання юридичних послуг від 15.02.2007 р. № 194. Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 р. вартість послуг склала 126030 грн., в т. ч. ПДВ 21005 грн., суму якого включено позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2009 р. Під час перевірки товариством не надано документів в підтвердження використання юридичних послуг в господарській діяльності. Не додано таких доказів і до адміністративного позову. Вартість юридичних послуг позивачем не віднесено до складу валових витрат.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено: якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи те, що позивачем не включено до складу валових витрат сум, сплачених за надання юридичних послуг, підтверджуючих документів про використання таких послуг у господарській діяльності не надано, суд вважає, що податковою інспекцією правомірно встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2009 року в розмірі 21005 грн. та донараховано податок на додану вартість в розмірі 21005 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 10502,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 17.09.2009 року.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при звільненні працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надавалась соціальна пільга за останній місяць роботи. Крім того, встановлено порушення п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок недоутримання податку із заробітної плати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Всього до бюджету не перераховано 157,64 грн.

Підпунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено поняття заробітна плата - це доходи нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Статтею 6 зазначеного Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується лише до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Підпунктами 6.3.1 і 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Згідно із пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцям.

Згідно із підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону).

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Оскільки товариством не спростовано виявлених порушень щодо утримання до бюджету податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001761701/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 472,92 грн.

Аналізуючи обставини справи та вищезазначені норми чинного законодавства суд вважає, що позовні вимоги товариства є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Камінь-Каширський маслозавод» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Камінь-Каширської МДПІ № 0000952301/0 від 17.09.2009 року, № 0000962301/0 від 17.09.2009 року, № 0001761701/0 від 17.09.2009 року, № 0001002301/2 від 13.11.2009 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається позивачем протягом десяти днів з дня отримання ним копії постанови, а відповідачем з дня складення постанови в повному обсязі 17 травня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Головуючий - суддя О. О. Андрусенко