Постанова № 9751622, 18.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.03.10Справа №2а-9624/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М. , при секретарі судового засідання Тарасовій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування рішення

за участі представників сторін:

від позивача - Шиленко О.В., довіреність від 27.10.09р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрлідер” (далі позивач)звернулось до адміністративного суду із позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003012330 від 02.07.2009 року. Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1,2,3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” (далі Закон №265) зокрема висновку про те, що гральні автомати, які використовуються позивачем в підприємницькій діяльності, є реєстраторами розрахункових операцій і повинні бути зареєстровані і переведені у фіскальний режими роботи, а також позивач посилається на порушення податковим органом правил організації і проведення перевірки.

Ухвалами суду від 12.08.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, направив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представником відповідача надані письмові заперечення на позов, в яких він просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач використовує гральні автомати, які приводяться до гри без відповідних дій працівників позивача, шляхом отримання коштів за гру через купюроприймач. На час проведення перевірки гральні автомати не виконували фіскальних функцій і облік готівкових коштів, внесених через купюроприймачі до гральних автоматів не здійснювали. Крім того представник відповідача посилався на дотримання підстав і порядку проведення перевірок порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вказував, що вимоги про застосування реєстраторів розрахункових операцій субєктами підприємницької діяльності, що використовують гральні автомати, передбачені ст. 11 Закону №265 і постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 “Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”. Станом на день проведення перевірки позивач, на думку відповідача, мав реальну можливість виконати обовязок щодо фіскалізації гральних автоматів, оскільки на той час фіскалізована компютерно-касова система “Фіскал” зі сферою застосування для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку та контролю даних про функціонування залів гральних автоматів і казино, пройшла повний цикл випробувань в Держспоживстандарті та ДССЗЗІ України, що підтверджується листом ТОВ “Експотрейд”№13 від 16.01.2009 року, і внесена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій відповідно до наказів ДПА України від 01.07.2008 року №430 і від 10.09.2008 року №581.

Враховуючи наявність письмових заперечень відповідача та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає можливим, відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень, спір що виник повязаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 33912276, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сакської міської ради 11.03.2006 року (а.с. 13), здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою м. Сімферополь, вул. Гагаріна / бул. Леніна, 15/1.

Посадовими особами ДПА в АР Кримна підставі направлень на планову перевірку від 16.06.2009 року № 1606/23-3 і 1607/23-3, виданих ДПІ в м. Сімферополі проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, стосовно господарської одиниці: зал гральних автоматів, розташований в м. Сімферополь, вул. Гагаріна / бул. Леніна, 15/1., що використовувався позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 16.06.2009 року № 001780 згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 9 ст. 3 Закону №265 (а.с. 15, 16).

На підставі цього акту та згідно з п. 2 ст. 17 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003012330 від 02.07.2009 року (а.с. 14), підставою застосування якого зазначено порушення п. 1,2,3,5 ст. 3 Закону №265. За даним рішенням застосовано санкції на суму 13145,00 грн.; як вбачається з тексту рішення, 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку використання РК, тобто 340,00грн.,по 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за проведення розрахункових операцій через незареєстровані належним чином реєстратори розрахункових операцій в органах державної податкової служби, і не переведені в фіскальний режим роботи, тобто 340,00 грн. за кожний реєстратор розрахункових операцій, всього 32 гральних автоматів = 10880,00грн., незастосування РРО при здійсненні розрахункової операції на суму 385,00 грн. (385,00 грн. * 5 = 1925,0).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, суд, вирішуючи справу, зобовязаний перевірити, чи здійснювалась перевірка на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення таких перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у звязку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у звязку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, що підтверджується актом перевірки, підписаним особою, уповноваженою здійснювати розрахункові операції від імені позивача.

Судом встановлено, що в основу висновків про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону №265 покладено наступні обставини, відображені в пп. 2.2.14 акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що в залі встановлено 32 гральних автоматів. На момент перевірки усі гральні автомати увімкнені, знаходяться у гральному стані, оздобленні купюроприймачами та являються реєстраторами розрахункових операцій. Розрахункові операції проводяться через реєстратори розрахункових операцій гральні автомати, які не зареєстровані, не опломбовані і не переведені у фіскальний режим роботи.

Разом із тим, згідно із пп. 2.1.1,2.9-2.13 акту перевірки встановлено застосування у залі гральних автоматів реєстратора розрахункових операцій: Datex MP5000, на яке видано відповідне реєстраційне посвідчення, який переведений у фіскальний режим роботи, опломбований, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків відповідає даним денного звіту цього реєстратора розрахункових операцій.

Судом встановлено, що за вказаною в акті перевірки адресою позивач застосував 32 гральних автоматів «SmartGames», які обладнані купюроприймачами.

Втім за твердженням представника позивача, за розпорядженням директора ТОВ “Укрлідер” від 10.09.2008 року №1 (а.с. 17) на всіх гральних автоматах купюроприймачі були відключені, встановлення ставок на гральних автоматах відбувалося за допомогою ключа на суму придбаного кредиту, згідно із касовим чеком.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі №265.

Стаття 1 Закону №265 передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Стаття 2 Закону №265 визначає, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів , платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

фіскальні функції здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній памяті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 2 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 “Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” встановлені строки переведення субєктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.

У пункті 6 додатку до вказаної постанови визначено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, у термін до 31 грудня 2006 року мали перевести розрахунки із застосуванням РРО.

Пунктом 2 постанови передбачено, що Міністерство економіки повинно було забезпечити до 01 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 01 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 581 від 10 вересня 2008 року був затверджений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, в який був внесений Фіскал з версією внутрішнього програмного забезпечення 2160.04.02***, який мав застосовуватися у казино, залах гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, для торгівлі та послуг гральних автоматів.

Разом із тим, суд вважає, що несумісність компютерно-касової системи “Фіскал” із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими субєктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з компютерно-касовою системою “Фіскал” з технічних причин.

Матеріали справи свідчать про те, що гральні автомати було введено в експлуатацію позивачем ще у 2007 році. Проте відповідач не надав суду доказів про технічну сумісність компютерно-касової системи “Фіскал” із гральними автоматами, які використовувались позивачем. Обставини справи відносно того, що ігрові автомати не є засобом прийому грошових коштів і не можуть бути переведені у фіскальний режим роботи відповідачем не спростовані.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовує ігрові автомати SmartGames. Згідно до технічного паспорту вказаного типу автомату виробником вказаного типу автомату не передбачено оснащення даного типу автомату пристроєм з фіскальними функціями.

Враховуючи дані обставини та те, що на момент перевірки у позивача знаходився електронно контрольно-касовий апарат Datex MP5000, суд дійшов висновку, що твердження Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим щодо порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, відповідно до положень пункту 2 статті 17 Закону фінансові санкції застосовуються у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи РРО. Податковий орган застосував фінансові санкції з урахуванням усіх 32 ігрових автоматів, які знаходилися у ігровому залі, але у матеріалах справи відсутні докази того, що усі ці 32 ігрових автомати застосовувалися позивачем при здійсненні розрахункових операцій у не фіскальному режимі роботи. У акті перевірки лише зазначено про наявність у ігровому залі цих ігрових автоматів у робочому стані. Також, у судовому засіданні, яке відбулося 04.12.09р., свідки (інспектори, які проводили перевірку ОСОБА_1, ОСОБА_2), підтвердили той факт, що під час перевірки вони перевіряли наявність фіскального режиму тільки на одному гральному апараті позивача. Дані обставини свідчать про відсутність доказу факту скоєння позивачем порушення вимог Закону.

Щодо застосування до позивача податковим органом штрафних санкцій за порушення п.2,9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суд зазначає, що за результатами розгляду справи, матеріалами справи не спростовані висновки акту перевірки від 16.06.2009 року № 001780 в частині порушення позивачем використання РК м0108001993/1, у якій на реєстраційній сторінці відсутня дата початку її використання, не роздрукування та не видача розрахункового документу на суму 385,00грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині скасування спірного рішення щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10880,00 грн., за порушення п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги лише про скасування спірного рішення, замість визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 18.03.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003012330 від 02.07.2009 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлідер” штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10880,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлідер”3,40 грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Котарева Г.М.