Постанова № 9751240, 05.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.08.09Справа №2а-7136/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.В., за участі представників сторін:

від позивача - Токар О.В., представник за довір. від 09.06.09р.;

від відповідача Кадиров У.І., представник за довір. № 35/10-0 від 23.03.09р.,

за участі свідка старшого державного податкового інспектору відділу адміністрування ПДВ Управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Сімферополі ОСОБА_3, довір № 70/10 від 03.07.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване будівельне управління №4 Відкрите акціонерне товариство "Кримбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Спеціалізоване будівельне управління № 4 Відкритого акціонерного товариства «Кримбуд» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі ДПІ в м. Сімферополі, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.09р. № 0008691502/0 про застосування фінансових та штрафних санкцій, нарахування податку на додану вартість у розмірі 22578,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6773,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача, за результатами перевірки складено акт від 18.05.2009 № 4210/15-2/02132875, за висновками якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.09р. № 0008691502/0 про застосування фінансових та штрафних санкцій, нарахування податку на додану вартість у розмірі 22578,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6773,40 грн. Позивач вважає що його дії є правомірними, а оскаржуване ним рішення не є таким, що прийнято на підставі чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, вважає що оскаржуване рішення є правомірним та прийнято на підставі акту перевірки від 18.05.2009 № 4210/15-2/02132875, за висновками якого встановлено порушення абз. «д» пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97, абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251 XII, П. 15.1.1, п. 15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14.07.1997р., ідентифікаційний код 02132875 (а.с.20), та знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі.

ДПІ у м. Сімферополі проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2009 по 28.02.2009р. За результатами перевірки складено акт від 18.05.2009 № 4210/15-2/02132875, за висновками якого встановлено порушення абз. «д» пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97, абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251 XII, П. 15.1.1, п. 15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.09р. № 0008691502/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22578,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6773,40 грн.

В основу спірного податкового повідомлення-рішення покладено встановлені під час перевірки обставини, щодо включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації за лютий 2009 року, сум податку у розмірі 22660,00 грн. із зазначенням періоду виписки податкових накладних липень 2007 року. При цьому в акті перевірки зазначено про включення до складу податкового кредиту сум податку сплаченого в ціні товару постачальникам за податковими накладними на суму ПДВ 21666,67 грн. та 993,12 грн. (а.с. 26).

Судом встановлено, що відповідно до розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації з податку на додану вартість, а.с. 33) податковий кредит за лютий 2009 року позивачем сформовано за рахунок податкових накладних, виданих постачальниками за індивідуальним податковим номером 344597501091 (на суму 130000,01 грн., з яких 21666,67грн. податок на додану вартість) та 310956801283 (на суму 5958,70грн., з яких податок на додану вартість 993,12 грн.).

Відповідно до ст. п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до ст. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом в судовому засіданні досліджено податкові накладні від 09.07.07 року №9 на суму ПДВ 21666,67 грн., яка видана ПП «Грандекс СТН» (індивідуальний податковий номер 344597501091) та від 16.07.07 року №941 на суму ПДВ 993,12 грн., яка видана ПСП «Техспецкопмлект» (індивідуальний податковий номер 310956801283).

Згідно з п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 10.08.2006 р. N 8799/6/16-1515-10 порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що податкова накладна від 09.07.07р. № 9 отримана позивачем 24.02.09р.; податкова накладна від 16.07.07р. № 941 отримана позивачем 24.02.09р., що підтверджується відбитками штампів вхідної кореспонденції (а.с. 36,37).

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту в межах встановленого законом строку, у звітному періоді лютий 2009 р. При цьому відповідач в обґрунтування своїх заперечень не посилався на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем у встановленому порядку не доведено правомірності своїх висновків про порушення позивачем абз. «д» пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 15.1.1, п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у звязку із включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку за податковими накладними, виписаними в липні 2007 року, тому визначення суми податкового зобов'язання з цього податку в спірному податковому повідомленні-рішенні слід визнати протиправним.

Оскільки визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем у спірному податковому повідомленні-рішенні визнано судом таким, що не відповідає вимогам закону, то і визначення суми зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями слід визнати протиправним.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача недійсним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

У звязку зі складністю справи судом 05.08.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 10.08.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податковеповідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 21.03.2009 № 00086502/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22578,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6773,40 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Спеціалізоване будівельне управління № 4 Відкитого акціонерного товариства «Кримбуд» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Котарева Г.М.