Рішення № 97505105, 08.04.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/20546/20

Провадження №2/521/1948/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В.

В обґрунтування правової позиції та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що 02 листопада 2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на підставі кредитного договору № 2005/08/453 від 11 липня 2005 року вчинив виконавчий напис №5004 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» кредитної заборгованості у розмірі 27 946,31 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на день учинення спірного виконавчого напису, становить 796 572,51 гривень. Позивач зазначив, що приватним нотаріусом зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, оскільки спірний виконавчий напис вчинено на підставі документу, який не підтверджує безспірність заборгованості та з порушенням трирічного строку, встановленого законом для вчинення виконавчих написів.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» скористався наданим процесуальним правом, від сторони надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, а зважаючи на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не виконана, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. правом подачі пояснень на позовну заяву ОСОБА_1 не скористався.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, але від представника особи надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони у порядку ст. 211 ч. 3 ЦПК України.

Інші учасники судового процесу у відкрите судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи в їх сукупності, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що 11 липня 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (який в подальшому перетворено на Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк») був укладений кредитний договір №2005/08/453, за умовами якого товариство надало позичальнику кредитні кошти у розмірі 49 450,00 доларів США, зі сплатою річних у сумі 13%, а позичальник взяв на себе зобов`язання повертати отримані кредитні кошти, нараховані проценти та нараховану неустойку у строки, визначені у цьому договору.

У подальшому сторони вносили зміни до умов укладеного договору, якими сторони визначили, що кінцевим терміном повернення кредиту є 10 липня 2012 року, із встановленням графіка сплати кредиту.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. за заявою АТ «Альфа-Банк» вчинив виконавчий напис №5004, згідно із яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №2005/08/453 від 11 липня 2005 року за період з 01 липня 2017 року до 01 липня 2020 року в розмірі 796 572,51 гривень.

Як вбачається із вищевказаного виконавчого напису, заборгованість виникла за кредитним договором №2005/08/453 від 11 липня 2005 року, відповідно до якого АТ «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк», надав позивачу кредитні кошти з вимогою поступового погашення та сплатою процентів за користування кредитом.

За змістом виконавчого напису, до загальної суми, що підлягає стягненню, входить прострочена кредитна заборгованість у розмірі 796 572,51 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 12 458,90 доларів США, що в гривневому еквіваленті, згідно із офіційним курсом гривні до долару США, встановленого НБУ на дату вчинення виконавчого напису (02 листопада 2020 року) складає 354455,71 гривень; простроченої заборгованості за процентами та комісією в розмірі 15 389,30 доларів США, що в гривневому еквіваленті, згідно із офіційним курсом гривні до долару США, встановленого НБУ на дату вчинення виконавчого напису (02листопада 2020 року) складає 437 825,59 гривень та строкової заборгованості за процентами та комісією в розмірі 98,11 доларів США, що в гривневому еквіваленті, згідно із офіційним курсом гривні до долару США, встановленого НБУ на дату вчинення виконавчого напису (02 листопада 2020 року) складає 2791,22 гривень. Окрім того, зазначеним виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» витрати АТ «Альфа-Банк» на вчинення виконавчого напису, в розмірі 1 500,00 грн.

26 листопада 2020 року приватним виконавцем Вельковим О.В. відкрито виконавче провадження №63747843 з примусового виконання спірного виконавчого напису.

За приписами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально непосвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський Суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887 цс 17.

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Між тим, приписами ст. 88 Законом України «Про нотаріат» (в редакції діючій станом на час вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до ст. 87 Законом України «Про нотаріат» (в редакції діючій станом на час вчинення спірного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів, встановлений Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Положеннями п. 3.1 - 3.5 Порядку встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1.). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (п. 3.3.). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4.). Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (далі - Перелік) (п. 3.2.). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (п. 3.5.).

Разом з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", якою, зокрема, доповнено Перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» такого змісту:«2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються:

a)оригінал кредитного договору;

b)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року - відмовлено.

Отже, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору №2005/08/453 від 11 липня 2005 року, який не посвідчувався нотаріусом.

Зважаючи на викладене суд доходить висновку, що кредитний договір №2005/08/453 від 11 липня 2005 року, на підставі якого приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, не є документом, який підтверджує безспірність заборгованості в розумінні Переліку, у зв`язку з чим слід дійти висновку, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням ст. 88 Законом України «Про нотаріат».

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис вчинено 02 листопада 2020 року.

Між тим, відповідно до ст. 88 Законом України «Про нотаріат» (в редакції діючій станом на час вчинення спірного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору №2005/08/453 від 11 липня 2005 року (далі - Кредитний договір), який був укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати позивачу кредит у розмірі 49 450,00 доларів США за плату на строк до 10 липня 2012 року, а позивач повернути кредит та сплатити проценти не пізніше 10 липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом 02 листопада 2020 року, тобто через 8 (вісім) років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника, у той час коли приписи ст. 88 Законом України «Про нотаріат» (в редакції діючій станом на час вчинення спірного виконавчого напису) наділяють нотаріусів правом вчиняти виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Зважаючи на викладене суд доходить висновку що, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням трирічного строку, встановленого законом, а відтак із порушенням приписів ст. 88 Законом України «Про нотаріат».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, водночас доводи відповідача, які наведені в відзиві на позов, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З приводу витрат позивача на правову допомогу в сумі 14 350,00 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача адвокатом Жуковим Т.В. був наданий договір про надання правничої допомоги, додаток до договору, детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 14 350,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера, а також Акт прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 31.03.2021 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з АТ «АЛЬФА-БАНК» підлягає стягненню на корись позивача витрати на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем та документально підтверджені, у розмірі 14 300,00 гривень

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02 листопада 2020 року, реєстровий №5004, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави суму неоплаченого судового збору - в розмірі 840,80 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно із п.4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 - місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»: місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович - місце роботи: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, буд. 433, кім. 28-29.

Повний текст судового рішення складено: 08 квітня 2021 року.

Суддя: І.В. Плавич