Ухвала суду № 97497147, 08.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7630/20

Провадження № 2/127/1214/20

У Х В А Л А

08 червня 2021 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Державного реєстратора виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області Федоренка А.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., про визнання недійним договору відступлення права вимоги №114/2-6 від 28 травня 2019 року, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року; про визнання недійним договору відступлення права вимоги б/н від 28 травня 2019 року; про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року, скасування рішення про державну реєстрацію та запису про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП»,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області є вказана справа.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2020 року підготовче провадження в справі закрите та справа призначена до судового розгляду (а.с.67 т.2).

Суд неодноразово відкладав судове засідання в різних причин, про що повідомляв учасників справи як засобами електронного, так і поштового зв`язку, зокрема і позивача ОСОБА_1 .

Востаннє представник позивача ОСОБА_1 брав участь в судовому засіданні 02 лютого 2021 року, яке було відкладене на 24 лютого 2021 року.

Судове засідання призначене на 24 лютого 2021 року було відкладене за клопотання представника ОСОБА_1 (а.с. 208-209 т.2).

Надалі в судові засідання ні представник позивача, ні позивач ОСОБА_1 не з`явилися, будь-яких заяв та клопотань від них не надходило.

Так, зокрема в судове засідання, яке було призначене на 25 травня 2021 року, позивач та його представник не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 була повідомлена в порядку, визначеному чинним законодавством, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 2105020571105 (а.с.89, т.3),

Згідно з ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

В судове засідання, призначене на 08 червня 2021 року, ні позивач ОСОБА_1 , ні її представник також не з`явилися.

Судова повістка з викликом у судове засідання, яке було призначено на 08 червня 2021 року, була направлена позивачу ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на поштову адресу, що зазначена у зустрічній позовній заяві та за якою зареєстрована особа. Проте, конверт із судовою повісткою, адресований їй, повернувся на адресу суду не врученим з незалежних від суду причин. На конверті проставлена відмітка поштового відділення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.4 ст.130 ЦПК України у разі відсутності адресата особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Матеріали справи не містять заяви позивача ОСОБА_1 про зміну місця проживання. Направлення рекомендованої кореспонденції на її дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання судової повістки адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Згідно з ч.2 ст.44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що у розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач, насамперед, має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Загальнообов`язкові процесуальні правила ст.223 ЦПК України є своєрідною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач порушив його права, то такими діями він фактично вказує про небажання розгляду спору.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави–учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, с уд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, слід зазначити, що з аналізу цих норм слідує, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 658/1141/18 наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

В даному випадку наявні усі підстави, передбачені ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду: сторона позивача за зустрічним позовом належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи; неявка позивача у судове засідання є повторною; позивач не повідомив причини неявки; від позивача заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.223 , п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Державного реєстратора виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області Федоренка А.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., про визнання недійним договору відступлення права вимоги №114/2-6 від 28 травня 2019 року, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року; про визнання недійним договору відступлення права вимоги б/н від 28 травня 2019 року; про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року, скасування рішення про державну реєстрацію та запису про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 08.06.2021.

Суддя: