Рішення № 97481440, 07.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5644/18

Провадження № 2/638/678/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07.06.2021 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої - судді Штих Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення з-під арешту нерухомого майна, яке належить ПАТ «Укрсоцбанк», а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений Дзержинським (ніні – Шевченківським) районним відділом державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління у Харківській області 17.02.2014 постановою про арешт майна відповідача в рамках виконавчого провадження №24990428, номер запису про обтяження 10021106.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року відкрито провадження по даній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 25.07.2018 року.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року у справі замінено первісного позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника - АТ «Альфа-Банк».

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 22.04.2008 року ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» уклали кредитний договір № 851/10/27-11/8-199, за умовами якого відповідач отримала кошти в сумі 30 000,00 доларів США. Також, 22.04.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 851/1127-11/8-137, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 41,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Через систематичне невиконання боржником умов кредитного договору банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. 10.10.2017 право власності на майно було зареєстроване за ПАТ «Укрсоцбанк», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, позивачу стало відомо, що реалізувати власне майно на даний час неможливо оскільки 17.02.2014 року Дзержинським (нині – Шевченківським) РВ ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про арешт майна відповідача та оголошення заборони на його відчуження № 24990428 від 17.02.2014 року, якою накладено арешт на вищевказану квартиру. На сьогоднішній день внаслідок винесення вищезазначеної постанови про арешт порушено права позивача, як власника відповідного майна. Відповідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про підтримання позовних вимог та проведення судового засідання без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник третьої особи надала заяву, де зазначив процесуальну позицію по справі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Матеріали справи містять заяви сторони відповідача щодо неодноразових відкладень розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.04.2008 року ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» укладено Договір кредиту № 851/10/27-11/8-199, за яким відповідач отримала від банку кошти в сумі 30000,00 доларів США. Також, 22.04.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 851/11/27-11/8-137, відповідно до умов якого на забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 41,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк» останнє стало правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк».

На виконанні в Дзержинському ВДВС Харківського міського управління юстиції (нині – Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)) перебуває виконавче провадження ВП № 24990428 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором .

Постановою державного виконавця Плугарьова П.В. від 12.06.2015 року на майно боржника накладений арешт, а саме на: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , належить ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22815496 від 10.10.2017 року.

Відповідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст. 317 ЦК України зазначає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 вищезазначеного Закону, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» визначено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною 2 ст. 56 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч. 5 цієї норми у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі позову у розмірі 1762,00 грн., оскільки позов задоволений у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить Акціонерному товариству «Альфа-Банк», а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 41,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в рамках виконавчого провадження № 24990428 (номер запису про обтяження 10021106)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714, судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя – Штих Т.В.