Рішення № 9747071, 01.09.2009, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-7033/09 Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.

Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Богданові Д.І.

за участю:

представників відповідача Свириденка Д.І., Костюка С. В., Заматова Р.В.

представника ВАТ «Донецькобленерго» Логачової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Незалежної професійної спілки електроенергетики на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Горлівської міської ради, Незалежної професійної спілки електроенергетики (треті особи - Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», Горлівське міське управління юстиції) про визнання статуту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 червня 2009 року визнано недійсним з дати реєстрації з 30 травня 2008 року Статут Незалежної професійної спілки електроенергетики (ідентифікаційний код 35923612, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12561020000002728, адреса: 84626 м. Горлівка вул. Рудакова 56/12).

На зазначене рішення відповідачем - Незалежною професійною спілкою електроенергетики (далі Незалежна електропрофспілка) подана апеляційна скарга, в якій вона, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що у позивача відсутнє будь-яке суб'єктивне матеріальне право або законний інтерес, на захист якого б могло бути подано позов, відсутній факт його порушення, а предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту його прав.

При зверненні до суду позивач в порушення вимог ст. З ЦПК України не зазначив які саме протиправні дії вчинила Незалежна електропрофспілка та які негативні наслідки від цих дій він відчув на собі. Незалежна електропрофспілка ніяких прав позивача не порушувала, а тому позивач є неналежним та у задоволенні його позову слід відмовити.

Незалежна електропрофспілка створена на підставі ст. 36 Конституції України і відповідно до ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у своїй діяльності незалежна від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітна і не підконтрольна. Посилання суду на те, що її члени ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на час створення Незалежної електропрофспілки були членами первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго» є необгрунтованим. Дійшовши такого висновку, суд не перевірив чи сплачують вони профвнески до первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго». Та обставина, що вони не подали заяви про вихід з первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго», не свідчить про їх членство в цій організації. Відповідно до ст. 36 Конституції України не існує такого обов'язку як подання заяви про вихід з лав профспілки. Важливим є лише сам факт волевиявлення громадянина і настання в зв'язку з цим таких передбачених у статуті відповідної профспілки обставин, з якими її статут пов'язує неможливість його подальшого в ній членства, що в свою чергу є лише формальним приводом для прийняття відповідним органом громадської організації рішення про виключення громадянина з її членів. Прийнявши рішення про належність зазначених громадян до відповідної громадської організації, суд фактично підмінив своїм рішенням волю членів Незалежної електропрофспілки.

Суд визнав статут Незалежної електропрофспілки недійсним з ЗО травня 2008 року. Проте зазначений статут був затверджений установчими зборами 20 травня 2008 року і з цього моменту почав діяти і профспілка відповідно до ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» саме з цього моменту набула прав юридичної особи. Виходячи з рішення суду, на протязі 10 днів з 20 по 30 травня 2008 року статут був дійсним, відповідав законодавству, тому визнання його недійсним з ЗО травня 2008 року суперечить цьому ж висновку суду про відповідність статуту законодавству до цієї дати.

Посилання суду на те, що ОСОБА_6 не є органом профспілки, не свідчить про те, що за місцем її реєстрації не може знаходитися орган Незалежної профспілки, а саме, його Центральний комітет. До того ж ОСОБА_6 є першим заступником голови ЦК (а.с. 137-141).

В судовому засіданні апеляційного суду представники Незалежної електропрофспілки ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник ВАТ «Донецькобленерго» ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_5, представники Горлівської міської ради, Горлівського міського управління юстиції у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Незалежної електропрофспілки, ВАТ «Донецькобленерго», дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

05 вересня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Горлівської міської ради, Незалежної електропрофспілки (треті особи - ВАТ «Донецькобленерго», Горлівське міське управління юстиції) про визнання Статуту Незалежної електропрофспілки недійсним та скасування її державної реєстрації, яка була здійснена виконавчим комітетом Горлівської міської ради 02 червня 2008 року (а.с. 3).

Під час розгляду справи позивач 30 січня 2009 року доповнив свої вимоги вимогами про визнання незаконною легалізації Незалежної електропрофспілки (а.с. 68-69).

Ухвалами Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 в частині визнання незаконною легалізації Незалежної електропрофспілки та скасування її державної реєстрації залишені без розгляду (а.с. 90-91).

15 червня 2009 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме, просив визнати Статут Незалежної електропрофспілки недійсним з дати його реєстрації (а.с. 107).

Звертаючись до суду з позовом про визнання Статуту Незалежної електропрофспілки недійсним, позивач посилався на те, що він є працівником ВАТ «Донецькобленерго» та членом первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго», яка входить до профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України. 02 червня 2008 року здійснила свою державну реєстрацію Незалежна електропрофспілка та 28 серпня 2008 року вона звернулася з листом № 1іс-5 до ВАТ «Донецькобленерго» з проханням перераховувати на її рахунок грошові кошти в розмірі 0, 3% від, фонду оплати праці працівників ВАТ «Донецькобленерго».

Він, як член первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго», вважає, що своїми діями Незалежна електропрофспілка порушує його права, а саме, право на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу, яку проводить первинна профспілкова організація ВАТ «Донецькобленерго», використовуючи кошти, які ВАТ «Донецькобленерго» перераховує їй відповідно до ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Вважає, що статут Незалежної електропрофспілки не відповідає чинному законодавству, а тому є недійсним. Так в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в статуті відсутні відомості про порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки; джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрямки їх використання.

Місцем знаходження профспілки зазначено - м. Горлівка вул. Рудакова 56/12. За зазначеною адресою раніше мешкала колишній працівник ВАТ «Донецькобленерго» ОСОБА_6, яка на цей час переїхала до м. Хмільницький. За вказаною адресою відсутні органи управління Незалежної електропрофспілки, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є підставою для постановления судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно ст. 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Згідно наданої головою ЦК Незалежної електропрофспілки її членами -працівниками ВАТ «Донецькобленерго» є ОСОБА_1 та ОСОБА_8

Відповідно до п. 3.14 Статуту профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України, до якої входить первинна профспілкова організація ВАТ «Донецькобленерго» та профспілкова організація 201 загону ВОХР, та п. 3.11 Статуту Незалежної електропрофспілки подвійне членство в цих профспілках не допускається.

Проте ОСОБА_1 подав заяву про вихід з членів первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго» тільки 03 червня 2008 року, тобто після державної реєстрації Незалежної електропрофспілки та обрання його головою ЦК цієї профспілки. 02 вересня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений з ВАТ «Донецькобленерго». Громадянин ОСОБА_8 на цей час є членом профспілкової організації 201 загону ВОХР. Тобто в Незалежній електропрофспілці відсутні члени, які працюють на ВАТ «Донецькобленерго».

Інші члени Незалежної електропрофспілки ОСОБА_2, ОСОБА_6 взагалі не є працівниками юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та не виходили з членів первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго».

Вважає, що членство зазначених осіб у Незалежній електропрофспілці не відповідає діючому законодавству та її створення, прийняття Статуту здійснено з порушенням норм діючого законодавства (а.с. 30).

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Протоколом № 1 Установчих зборів членів Незалежної електропрофспілки від 20 травня 2008 року затверджений Статут Незалежної електропрофспілки, який зареєстрований 30 травня 2008 року Горлівським міським управлінням юстиції, про що видано свідоцтво № 11 від 30 травня 2008 року (а.с. 84, а.с. 12-21).

Згідно п. 4.3 Статуту діяльність Незалежної електропрофспілки поширюється на територію м. Горлівки Донецької області, ВАТ «Донецькобленерго». Спілка має статус первинної профспілкової організації (а.с. 12-21).

Членами Незалежної електропрофспілки є ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_9 (а.с. 84, а.с. 87, а.с. 9).

02 червня 2008 року здійснена державна реєстрація Незалежної елктропрофспілки (а.с. 11). 28 серпня 2008 року голова ЦК Незалежної електропрофспілки ОСОБА_1 звернувся листом № 1іс-5 до голови правління ВАТ «Донецькобленерго», яким повідомив про діяльність в ВАТ «Донецькобленерго» Незалежної електропрофспілки та пропонував відповідно до ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» перераховувати на її поточний рахунок грошові кошти у розмірі 0, 3% від фонду оплати праці її членів ОСОБА_1 та ОСОБА_9, які є працівниками ВАТ «Донецькобленерго» (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання статуту недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є працівником ВАТ «Донецькобленерго» та членом первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго». З утворенням Незалежної електропрофспілки його права звужуються, а тому у нього виникає право на звернення до суду. Статут Незалежної електропрофспілки є недійсним, оскільки прийнятий з порушеннями закону, а саме, на час його затвердження 20 травня 2008 року члени Незалежної електропрофспілки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9 були членами профспілки ВАТ «Донецькобленерго», а тому їх членство в Незалежній електропрофспілці суперечить вимогам ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 3.5 Статуту Незалежної електропрофспілки, які забороняють подвійне членство у профспілках. Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно п. 4.9 спірного Статуту місцем знаходження профспілки та її ЦК є м. Горлівка вул. Рудакова, 56/12. За вказаною адресою проживала колишній працівник ВАТ «Донецькобленерго» ОСОБА_6, яка не належить до органу профспілки та до осіб, які відповідно до установчих документів чи закону можуть виступати від її імені. В теперішній час вона мешкає в м. Хмільницький вул. Подільська, 79/3.

З такими висновками суду погодитися не можливо, до них суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Статтею 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, як і статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, що є частиною національного законодавства України, гарантується право людини на свободу об'єднання, зокрема, право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення зазначеного права не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об'єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп-2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) визнано, що судам не підвідомчі скарги на акти і дії об'єднань громадян, які відповідно до закону, статуту належать до їх внутріорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції.

Внутрішня організація, взаємовідносини членів об'єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об'єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню.

Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об'єднань громадян не допускається.

У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.

Згідно п. 6.5 Статуту Незалежної електропрофспілки затвердження статуту профспілки, тобто питання його змісту, є виключною компетенцією зборів членів профспілки.

Висновок суду про те, що з утворенням Незалежної електропрофспілки звужуються права позивача, а тому у нього виникає право на звернення до суду, є необгрунтованим.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції ці вимоги закону не врахував, не зазначив які саме права позивача та як саме вони порушені діяльністю Незалежної електропрофспілки.

В судовому засіданні позивач не довів, що внаслідок створення Незалежної електропрофспілки та затвердження її статуту порушено якесь конкретне його право.

Члени Незалежної електропрофспілки, як і позивач, який є членом первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго», відповідно до ст. 36 Конституції України мають право з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів на участь у професійних спілках, які утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Відсутність, на думку позивача, в Статуті Незалежної електропрофспілки відомостей про порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, про порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки, про джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрямки їх використання, зазначення адреси, за якою на думку позивача органи Незалежної електропрофспілки відсутні, будь-яким чином на права та обов'язки позивача не впливають, оскільки такий не є членом цієї профспілки і не може втручатися у її діяльність.

Та обставина, що на думку позивача члени Незалежної електропрофспілки ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_1 на час створення Незалежної електропрофспілки були членами первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго», також не впливає на права на обов'язки позивача. Як правильно зазначає відповідач в апеляційній скарзі це стосується лише права первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго» вирішити питання про виключення зазначених осіб із членів первинної профспілкової організації ВАТ «Донецькобленерго».

Посилання позивача та суду першої інстанції, як на доказ порушення прав позивача, на лист Голови ЦК Незалежної електропрофспілки від 28 серпня 2008 року № 1іс-5, згідно якого голові правління ВАТ «Донецькобленерго» пропонується відповідно до ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» перераховувати на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу не менш ніж 0, 3% фонду оплати праці з віднесенням цих витрат на валові затрати (а.с. 10), не заслуговує на увагу.

Згідно довідки ВАТ «Донецькобленерго» від 12 червня 2009 року № 04-ІС-3233 перерахування на соціальні заходи на розрахунковий рахунок Незалежної електропрофспілки не проводилося (а.с. 110).

Згідно довідки голови об'єднаної профспілки ВАТ «Донецькобленерго» та голови профспілки управління ВАТ «Донецькобленерго» від 12 червня 2009 року заступник директора з економіки та фінансів ВАТ «Донецькобленерго» ОСОБА_5 звертався до них в вересні 2008 року з питання вартості пільгового абонементу у басейн та на мініфутбол на жовтень 2008 року, йому відповіли, що у разі задоволення вимог Незалежної електропрофспілки щодо перерахування їй на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу 0, 3% фонду оплати праці працівників ВАТ «Донецькобленерго» зменшиться фінансування профспілки ВАТ «Донецькобленерго» і ціни на абонементи будуть переглянуті в сторону зростання (а.с. 111).

Зазначена довідка також не є доказом порушення прав позивача діяльністю Незалежної електропрофспілки, оскільки не свідчить про порушення конкретного права позивача.

Задовольнивши позов про визнання статуту недійсним, суд фактично припинив діяльність Незалежної електропрофспілки.

При цьому суд не врахував вимоги ст. 18 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) приймається з'їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об'єднання профспілок. Діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конституцію України та закони України, може бути заборонена лише за рішенням місцевого суду, а профспілок зі статусом всеукраїнських і республіканських та об'єднань профспілок з відповідним статусом - лише за рішенням Верховного Суду України.

Оскільки позивачем ОСОБА_5 не доведено, що діяльністю Незалежної електропрофспілки порушено його конкретні права, він відповідно до ст. 6, ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» права на оскарження її статуту не має, а тому підстав для задоволення його позову не має.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представником Незалежної електропрофспілки ОСОБА_1 до апеляційного суду подано клопотання про відшкодування Незалежній електропрофспілці витрат на правову допомогу у сумі 7 000 грн. за підготовку апеляційної скарги та участь адвоката ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених судових витрат відповідачем надано платіжне доручення № 1 від 31 серпня 2009 року про перерахування Незалежною електропрофспілкою СПДФО ОСОБА_3 за адвокатські послуги 7 000 грн., договір № 77 від 19 червня 2009 року про надання адвокатських послуг, акт виконаних робіт від 01 вересня 2009 року та свідоцтво про лраво заняття ОСОБА_3 адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На теперішній час граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно якої витрати на правову допомогу у цивільних справах стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не можуть перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Згідно наданого адвокатом ОСОБА_3 розрахунку витрат на правову допомогу на таку він витратив 29 годин, а саме:

8 годин на правовий аналіз всіх документів та матеріалів необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, первинної документації; 4 години на підготовку та надання консультацій з правових питань в рамках предмету спору;

9 годин на здійснення правового аналізу бази нормативно-правових документів України, практики судів України з аналогічних питань; 6 годин на складання апеляційної скарги;

2 години на ведення справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважає, що зазначений розрахунок в частині витрачання часу на протязі 21 години (8+4+9) на правовий аналіз документів та матеріалів необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, первинної документації; на підготовку та надання консультацій з правових питань; на здійснення правового аналізу бази нормативно-правових документів України, практики судів України є недоведеним. На підтвердження витрачання цього часу адвокатом не надано будь-яких доказів.

Матеріалами справи доведено лише надання адвокатом ОСОБА_3 правової допомоги по складанню апеляційної скарги, яка подана до суду першої інстанції 14 липня 2009 року, та участь в суді апеляційної інстанції 01 вересня 2009 року на протязі 22 хвилин (з моменту початку судового засідання до видалення суду у нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення). Апеляційний суд погоджується з тим, що на складання апеляційної скарги адвокатом витрачено 6 годин, оскільки така є об'ємною та змістовною.

Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» мінімальна заробітна плата з 01 липня 2009 року встановлена 630 грн. на місяць.

Тобто матеріалами справи доведено, що на правову допомогу адвокатом ОСОБА_3 витрачено 6 годин 22 хвилини і граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу складає 1604 грн. 40 коп. (630грн. х 40% = 252 грн. х 6 годин 22 хв.), які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_5 на користь Незалежної електропрофспілки, оскільки апеляційним судом рішення ухвалено на користь Незалежної електропрофспілки.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Незалежної професійної спілки електроенергетики задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 червня 2009 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову до Незалежної професійної спілки електроенергетики (треті особи - Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», Горлівське міське управління юстиції) про визнання Статуту Незалежної професійної спілки електроенергетики недійсним.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Незалежної професійної спілки електроенергетики витрати на правову допомогу у сумі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) гривні 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.