Рішення № 9747030, 02.09.2009, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-7305/2009 Головуючий у 1 інстанції Кутья С. Д.,

Категорія -25 Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Черемиської М. Є., суддів Ігнатової Л.Є., Барсукової О.І., при секретарі Баранові В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „Арма" про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -

установив:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до відповідача, зазначав, що 13 липня 2007 року між ним та З AT CK «Арма» (далі - Товариство) було укладено договір добровільного страхування засобу наземного транспорту - автомобіля Шевроле Лацетті на випадок ДТП, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха і угону.

28 листопада 2007 року відбувся страхових випадок, а саме внаслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль. В цей же день за телефоном від повідомив про страховий випадок Товариство, а 29 листопада подав заяву про настання страхового випадку з відповідними документами. Представником Товариства був оглянутий, сфотографований його автомобіль і укладений акт відносно його догляду. Також, відповідно до п.20.6 Договору про страхування за згодою з Товариством, для встановлення розміру спричиненої шкоди на СТО був складений кошторис ремонтних робіт, вартість яких склало 7136 грн.

До 06.12.2007 року він передав Товариству письмову заяву з відповідними документами на виплату страхового відшкодування, які просив провести на рахунок СТО, але на час подачі цього позову страхове відшкодування не виплачено і причини з яких не виплачена ця сума йому не відомі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Товариства страхове відшкодування на його користь в розмірі 7136 грн., 450 грн. за надану правову допомогу по справі, 3500 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В процесі розгляду справи, ОСОБА_1 були змінені позовні вимоги і він просив стягнути з відповідача несплачене страхове відшкодування в сумі 468 грн., посилаючись на те, що платіжним дорученням від 04.03.2008 року, відповідач перерахував на СТО СПД ОСОБА_2 визначену їм самим суму страхового відшкодування в розмірі 6392 грн.

З урахуванням перерахованої суми, а так само за мінусом вартості протитуманної фари, у розмірі 276 грн., яка не підлягає страховому відшкодуванню, просив стягнути з відповідача 468 грн., а також моральну шкоду в розмірі 3500 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1338 грн. та судові витрати.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25.06.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з Товариства на користь позивача несплачене страхове відшкодування в сумі 468 грн., витрати за надану юридичну допомогу в розмірі 450 грн. та вирішено питання відносно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови йому у задоволенні позовних вимог - про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та витрати понесені за надання правової допомоги в розмірі 888 грн. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ СК «Арма» було укладено договір добровільного страхування засобу наземного транспорту № 022-20700076. Страхова сума за договором складає 86 260 грн. Позивачем сплачено 5 192, 85 грн. страхового внеску. Строк дії договору до 12.07.2008 року (а.с. 14-16)

28.11.2007 року відбувся страховий випадок, а саме внаслідок ДТП автомобіль було пошкоджено. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомив відповідача відносно страхового випадку по телефону, а 29.11.2007 року письмово і надав відповідні документи. Також представником відповідача на СТО автомобіль був доглянутий, зроблені відповідні фотографії, складений акт догляду автомобільного транспорту, складений кошторис ремонтних робіт, вартість яких склала 7136 грн. і представнику відповідача був переданий відповідний рахунок.

Відповідно до п. 23.4.8. за письмовою заявою Страхувальника здійснюється виплата страхового відшкодування шляхом сплати рахунків наданих із СТО.

Згідно п. 20.18 договору страхування страховик зобов»язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування протягом 15 робочих днів після підписання страхового акту у розмірі 80% суми страхового відшкодування, визначеного у страховому акті.

Решта 20% страхового відшкодування Страховик сплачує лише за умови документального підтвердження Страхувальником оплати вартості ремонтних робіт ТЗ та надання акту виконаних робіт. Сплата цієї частини страхового відшкодування здійснюється на протязі 10 днів....(а.с. 15-16)

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик має право затримати виплату страхового відшкодування, але не більш, ніж на два місяці з дня надання страхувальником всіх необхідних документів, у разі, коли подані документи не дають згоди повністю з»ясувати причини і обставини страхового випадку.

Судом встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 було пошкоджено 28.11.2007 року у наслідок ДТП. Відповідно кошторису ремонтних робіт, вартість спричиненої матеріальної шкоди складає 7136 грн.

До 06.12.2007 року позивачем надані відповідачу усі необхідні документи для сплати страхового відшкодування та письмова заява на виплату страхового відшкодування.

Ці обставини в судовому засіданні не спростував відповідач.

11.01.2008 року відповідачем на свій власний розсуд було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля позивача. Відповідно висновку матеріальний збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження автомобіля при ДТП складає 6392 грн. (а.с. 75-80)

Відповідно платіжного доручення № 570, відповідачем перераховано на рахунок СТО 6392 грн. лише 04.03.2008 року (а.с. 74)

При вирішенні питання про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди, та судових витрат, суд виконав вимоги ст. 213 ЦПК України і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 468 грн. При цьому суд привів відповідні доводи, надавши оцінку наданим доказам у відповідності до вимог ст. 212, 57, 56 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, правильно звернув увагу на те, що між сторонами існували договірні відносини і в договорі не було передбачено відшкодування моральної шкоди, а дія Закону України «Про захист прав споживачів» на даний випадок не поширюється.

Посилання позивача на порушення судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 23, 1167 ЦК України не може бути прийнято до уваги, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися (а.с. 1-2; 11-1; 91), а ставилося питання про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживача».

За таких підстав рішення суду першої інстанції щодо стягнення страхового відшкодування, судових витрат, щодо відмови у стягненні моральної шкоди відповідає вимогам закону і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи, позивачем ставилося питання про стягнення з відповідача на його користь, витрати понесені ним на правову допомогу адвоката на загальну суму 1338 грн. (а.с. 98-99, 101)

Задовольняючи позовні вимоги в частині витрат понесених на сплату правової допомоги адвокатом в сумі 450 грн., суд виходив із того, що позивачем підтверджується лише зазначена сума квитанцією про оплату.

Між тим з таким висновком суду повністю не можна погодитися.

З журналу судового засідання та з технічного запису судового засідання вбачається, що позивачем та його представником, (крім раніше наданих (а.с. 22, 64-65), надавалися копії квитанцій про оплату послуг адвоката від 10.12.2008 року та від 31.03.2009 року на загальну суму 888 грн. При цьому до цих квитанцій були надані акти відносно наданої послуги адвокатом та заявлялося клопотання про їх залучення до справи та про стягнення цих витрат з відповідача. Але в матеріалах справи ці документи відсутні.

В апеляційному судовому засіданні представник позивача надав оригінали цих квитанцій та акти.

З зазначеного вбачається, що позивачем надано докази того, що склад та розмір витрат, пов»язаних із оплатою правової допомоги адвоката підтверджується відповідними документами. А тому у відповідності до вимог ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів Україем від 27.04.2006 року за № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розміром цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», апеляційний суд приходить до висновку, що підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати за надану правову допомогу адвокатом ще в розмірі 888 грн.

Керуючись ст. , ст. 308, 309, 313-315, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 червня 2009 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 888 грн.

В решті частини рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.