Ухвала суду № 9746963, 05.08.2009, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

справа № 22ц-4455 /2009. Головуючий у першій інстанції: Омелюх В. М.

категорія: 45 Суддя-доповідач: Віхров В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П'ятого серпня 2009 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого - Віхрова В. В.,

Суддів: Басуєвої Т. А., Волошина М. П.,

з секретарем Горобець К. В.,

за участі представника третьої особи Джихур Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича спілка «Діон» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним та спонукання до вчинення дій, де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», Солонянська районна державна адміністрація, за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича спілка «Діон» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

СТОВ «ABC «Діон» (код ЄДРПОУ 25516791, с Мапозахаріно Солонянського району) пред'явило у грудні 2008 року позов до ОСОБА_4 і суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 про визнання укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у ДП «Центр ДЗК», недійсним, посилаючись на порушення цим договором своїх прав орендаря за договором з Солонянською РДА, на умовах якого йому в користування і володіння 01.01.2005 передана земельна ділянка площею 352, 3 га з земель запасу та резервного фонду, у зв'язку з чим після набуття у грудні 2006 року ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 8, 4 га з підстав виділення йому в натурі земельного паю умови оспорюваного договору оренди про передачу в користування третій особі земельної ділянки, власник якої змінився, суперечать вимогам ст. 770 ЦК України та п. 2 перехідних положень Закону України «Про оренду землі», на підставі чого просив, визнавши договір оренди недійсним, зобов'язати третю особу виключити реєстраційний запис про нього, та спонукати ОСОБА_4 укласти з ним договір оренди земельної ділянки 8, 4 га на умовах договору оренди, укладеного 17.07.2002 між ним та Солонянською РДА.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2009 року СТОВ «ABC «Діон» відмовлено у задоволенні позову повністю; вирішено питання про судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, СТОВ «ABC «Діон» посилається на невідповідність висновків суду про передачу в натурі земельної ділянки ОСОБА_43'ясованим у судовому засіданні обставинам володіння на підставі договору оренди позивачем земельною ділянкою на час такої передачі та відсутності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди між позивачем та Солонянською РДА щодо змін умов договору про об'єкт прав, а також на залишення поза увагою обставин необізнаності ОСОБА_4 П.3 правами третіх осіб (позивача), на земельну ділянку, яка передається у власність, внаслідок чого не застосовані ст. ст. 27, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 770 ЦК України, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим порушує питання про ухвалення нового рішення щодо задоволення його вимог.

Заперечуючи проти доводів апеляції, ОСОБА_5 письмово пояснив, що за розгляду справ не встановлені обставини, які б тягли недійсність договору оренди земельної ділянки, яка на підставі розпорядження голови райдержадмішстрації фактично передана у власність ОСОБА_43а здавально-приймальним актом, дійсність якого не заперечується, у зв'язку з чим між позивачем та райдержадмішстрацією, третьою особою у цій справі, укладено додаткову угоду щодо зміни умов про предмет договору, а тому договір оренди, укладений між відповідачами, жодним чином не зачіпає прав позивача.

Третя особа, ДП «Центр ДЗК» в особі начальника Дніпропетровської регіональної філії, вважає доводи апеляції безпідставними, оскільки ОСОБА_4 набув право на земельну частку (пай), яка виділена в натурі, та йому у власність передана земельна ділянка площею 8, 4 га із земель запасу на території Малозахаринської сільської ради, коли договір оренди між позивачем і райдержадміністрацією від 17.07.2002 вчинений з приводу іншого об'єкту.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ДП «Центр ДЗК», яка вважала ухвалене місцевим судом рішення законним і обґрунтованим, у відсутність позивача, повідомленого про судовий розгляд згідно з ст. 77 ЦПК України, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що під час виділення у 2006 році в натурі (на місцевості) земельного паю з позивачем погоджувалися межі цієї ділянки з встановленням межових знаків, проте без договору з новим власником позивач використовував земельну ділянку до 2007 року, коли між відповідачами без вад волі укладений у належній формі спірний договір оренди на більш вигідних умовах, аніж запропонованих у січні 2008 року позивачем, який своїх речових прав не реєстрував, а тому укладений відповідачами договір не порушує прав позивача, який наміру переукладати договір з новим власником земельної ділянки не мав і використовував ті землі, що залишилися після розподілу резервного фонду між 18 громадянами, а суд не може спонукати до укладення договору.

Позивач уклав 17.07.2002 з Солонянською райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки для сільськогосподарського використання на території Малозахаринської сільської ради площею 352, 3 га ріллі, в тому числі з них 176, 9 га земель резервного фонду, строком на 25 років з 01.01.2005 до 01.01.2030, що зареєстрований Малозахаринською сільською радою 13.01.2003, для зміни умов якого сторони договору 25.10.2007 підписали додаткову угоду № 1, за якою площа переданої в оренду земельної ділянки зменшувалася до 199, 58 га ріллі, в тому числі з них 23, 58 га земель резервного фонду, з відповідно зміною орендної плати та застереженням про можливість подальшого користування розподіленими між громадянами землями резервного фонду після укладення з цими громадянами додаткових угод до цього договору, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008, яке набуло законної сили, у господарській справі № 32/73-08 за. позовом спд-фо ОСОБА_5 до СТОВ «ABC «Діон» і Солонянської райдержадміністрації про визнання угоди недійсною, та доказуванню у цій цивільній справі згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14.06.2006 у цивільній

справі за позовом ОСОБА_4 до Солонянської райдержадміністрації, КСП «Україна», Малозахаринської сільської ради про визнання права, яке набуло законної сили, за ОСОБА_4 визнане право на земельну частку (пай) члена КСП «Україна» Солонянського району в умовних 7, 96 кадастрових гектарах, що згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України також не підлягає доказуванню.

Не заперечує апелятор факт сплати ним орендної плати за зміненими межами землекористування на умовах додаткової угоди № 1 від 25.10.2007, яка не зареєстрована у ДП «Центр ДЗК» за місцезнаходженням його Дніпропетровської регіональної філії, і факт погодження ним виділення в натурі поіменованим у цій угоді громадянам земельних ділянок під час встановлення межових знаків, не оскаржуючи рішення суду в цій частині.

Судом першої інстанції з наведенням відповідних мотивів з оцінки доказів встановлено, що відповідно до розробленої технічної документації на підставі розпорядження голови Солонянської райдержадміністрації № 355-р-06 від 08.08.2006 з земель резервного фонду на території Малозахаринської сільської ради Солонянського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 22.08.2006 ОСОБА_43а актом передана в натурі з встановленням на місцевості меж земельна ділянка № 207 площею 8, 4 га (фізичних) на праві приватної власності, про що 28.12.2006 виданий державний акт серії ЯЕ за № 157708 (а.с. 21, 118, 121-129), після чого з приводу цієї земельної ділянки 28.02.2007 ОСОБА_4 уклав з спд-фо ОСОБА_5 договір оренди строком на п'ять років, що зареєстрований 11.04.2007 у ДП «Центр ДЗК» за місцезнаходженням його Дніпропетровської регіональної філії в її Солонянському відділі під № 040713200685 (а.с. 16-19).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач на спростування цих фактів у встановлений нормами ЦПК України строк жодних допустимих і достатніх доказів суду не подав, як не заявляв апеляційному суду клопотань про прийняття та дослідження нових доказів з цього приводу, які б дали достатні підстави для сумнівів в істинності встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для розв'язання пред'явленого позову, а тому доводи апеляції позивача щодо п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України не приймаються до уваги.

Відповідно до ст. -210 ЦК України додаткова угода № 1 до договору оренди між позивачем та третьою особою у цій справі за відсутності її державної реєстрації вважається не вчиненою (не укладеною), хоч би воля на її вчинення та погодження її умов відбулися, що, власне, встановлено

господарським судом та загальним місцевим судом, але для висновку про фактичне володіння спірною земельною ділянкою у цій справі за встановлених обставин це жодним чином значення не має.

Право оренди статтею 93 ЗК України визначається як зобов'язальне (відносне), що виникає з договору, і до речових прав відповідно до Книги третьої ЦК України, як і до легатів за ст. 1238 ЦК України, не належить. Згідно з ст. ст. 110, 111 ЗК України до обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку віднесені, серед іншого: заборона на її продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку; заборона на передачу її в оренду (суборенду); - на встановлення яких сторони у справі не посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень і, відповідно, наявність яких судом першої інстанції не встановлена. Через це посилання суду на ст. ст. З, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» зайве, та їх застосування значення для розв'язання спору у цій справі не має.

Визначаючи згідно з ст. ст. 11, 303 ЦПК України межі розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції виходе з того, що правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, з яких звернувся позивач до суду, на що звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови № 3 від 28.04.1978 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», у зв'язку з чим спірний договір оренди підлягає перевірці на дійсність за ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо його змісту в частині, в якій вона заперечується позивачем, а саме в частині погодження існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання спірної земельної ділянки, до яких, за твердженням позивача, відносяться права його землекористування. Суд також звертає увагу, що вимоги про зміну правовідношення з переведенням на позивача прав орендаря за договором у цій справі не заявлені, та рішенням суду не можуть встановлюватися обов'язки для третіх осіб, і виключення реєстраційного запису про оспорюваний договір (в разі визнання його недійсним) є обов'язками визначеного законодавством державного реєстратора, який може бути примушений до їх виконання лише в разі виникнення спору внаслідок відмови здійснити реєстраційну дію, а тому суд згідно з ст. 4 ЦПК України у цій справі у жодному разі не може вирішувати питання про зобов'язання ДП «Центр ДЗК» до вчинення реєстраційних дій.

Згідно з п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та ст. 25 ЗК України 2001 року створюваний під час передачі земель у власність резервний фонд перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. Розподіл таких земель здійснюється відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», що набув чинності на час передачі 01.01.2005 позивачу земель резервного фонду в оренду, яка згідно з ст. 13 цього Закону на підставі договору з райдержадміністрацією допускається щодо нерозподілених земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

З огляду на це, хоч би у договорі оренди від 17.07.2002, укладеному між позивачем і третьою особою, відсутнє застереження про обмеження строку оренди моментом отримання після перерозподілу земель власниками виділених в натурі земельних ділянок державних актів на право приватної власності, позивач на час передачі йому земель резервного фонду в оренду відповідно до ст. ст. 5, 6 ЦК України мав розраховувати на застосування абзацу третього ч.3 ст. 763 ЦК України до визначення строків договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 649 ЦК України у зв'язку з вирішенням переддоговірних спорів суд згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України може спонукати до укладення договору, але якщо за судового розгляду будуть встановлені підстави, передбачені до того законом. За ст. 35 і перехідними положеннями Закону України «Про оренду землі» допускається пред'явлення вимог щодо переукладення договору оренди, але щодо тих власників, які до виділу в натурі земельної ділянки від свого імені укладали договір оренди земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, і до яких відповідач ОСОБА_4 не відноситься, а ч. 4 ст. 32 цього Закону і ст. 770 ЦК України передбачають не укладення нового договору, а заміну сторони орендодавця в договорі, якщо тільки відсутні підстави для його припинення.

Звідси, з отриманням відповідачем ОСОБА_4 28.12.2006 державного акту на право власності в частині оренди земельної ділянки площею 8, 4 га відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди від 17.07.2002, укладений між позивачем та третьою особою, вважається припиненим у зв'язку закінченням строку, на який він був укладений, що виключає підстави для застосування ч. 1 ст. 770 ЦК України, а так само для визнання договору оренди від 28.02.2007, укладеного між відповідачами, недійсним з підстав ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, колегія суддів має відзначити, що хоч суд першої інстанції помилково послався на норми Закону щодо реєстрації речових прав і їх обтяжень, які у цій справі застосуванню не підлягають, але фактично правильно дійшов висновку про припинення прав оренди позивача на спірну

земельну ділянку і відсутність підстав для обмеження в користуванні своєю власністю відповідача ОСОБА_4, який з позивачем не був зв'язаним жодною угодою, що виключає застування у цій справі ст. ст. 27, 32 Закону України «Про оренду землі», чим при всій хибності мотивів місцевого суду щодо неможливості судового захисту способом спонукання до укладення договору, необхідності переукладання договору в разі зміни власника об'єкта оренди та намірів позивача на укладання договору оренди, які значення для справи не мають, засвідчується неухильне додержання судом положень закону про можливість захисту згідно з ст. 15 ЦК України лише дійсних порушених прав позивача, а передбачені ст. 215 ЦК України підстави для визнання спірного договору недійсним, на які посилався позивач, відсутні.

З наведених міркувань, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що наведені в апеляційній скарзі доводи, будучи неспроможними, повністю спростовані наведеними в рішенні висновками місцевого суду, що ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення суду першої інстанції правильне по суті та справедливе і згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути переглянуте (скасоване чи змінене) з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 291, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова палата, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича спілка «Діон» відхилити, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги, а так само на неї може бути внесене прокурором касаційне подання, протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.