Ухвала суду № 97447994, 07.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2250/14-ц

Провадження № 2-зз/638/81/21

УХВАЛА

Іменем України

07 червня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “ВЕРУС” в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “ВЕРУС” у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що у Дзержинському районному суді перебувала на розгляді справа № 638/2250/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою суду від 24 березня 2014 року з метою забезпечення позову було накладено обтяження на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. З моменту винесення ухвали суду ОСОБА_1 погасила свій борг повністю, підтвердженням чого є той факт, що позивач не звернувся за примусовим виконанням рішення суду до виконавчих органів. Окрім того, відповідно до відповіді Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у ОСОБА_1 відсутні виконавчі провадження стосовно виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2014 року.

У зв`язку з вищевикладеним заявник просив суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2014 року у справі №638/2250/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “ВЕРУС” в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “ВЕРУС” у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Судом встановлено обставини, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2014 року до розгляду по суті цивільної справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості накладено арешт у межах суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.07.2008 у сумі 39370,94 грн на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.07.2008 року у розмірі 29370,94 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 393,71 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що під час ухвалення рішення від 24 березня 2014 року та після набрання вказаним рішенням суду законної сили питання про скасування заходів забезпечення позову не вирішувалось.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Частинами 1, 2 ст. 158 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як зазначалось вище, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у справі набрало законної сили 02 червня 2014 року.

На час ухвалення судом рішення у даній справі та набрання ним законної сили діяв Закону України «Про виконавче провадження», статтею 22 якого було визначено, що строк пред`явлення виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, складає 1 рік. З 05 жовтня 2016 року зазначений Закон діє в редакції від 02 червня 2016 року, стаття 12 якого визначила інший строк, протягом якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання, і становить три роки, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Вказані строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції з 05 жовтня 2016 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз положень пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що цей нормативно-правовий акт підлягає застосуванню тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності вказаним законом. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції з 05 жовтня 2016 року) до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Зазначений правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 752/20752/17.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі сплив 02 червня 2017 року. Матеріали справи не містять доказів щодо вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Разом з тим, відповідно до довідки Шевченківського відділу Державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 29968 від 30 липня 2019 року виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по укладеному договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2014 року на виконанні у відділі не перебувають.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивачем в межах строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не було вжито заходів щодо примусового виконання рішення суду, а відтак відсутні підстави вважати, що з метою виконання рішення суду є необхідність у подальшому застосуванні заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

З урахуванням викладених обставин, керуючись наведеними нормами права суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158, 260-261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “ВЕРУС” в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “ВЕРУС” у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2014 року у справі № 638/2250/14-ц, на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Копію ухвали надіслати Шевченківському відділу державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6-й під`їзд, 10 поверх).

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 07 червня 2021 року.

Суддя І.П. Латка