Ухвала суду № 97447996, 07.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16379/16-к

Провадження № 1-кп/638/136/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді Штих Т.В.,

за участю секретаря - Овчаренко К.В.,

за участю прокурора - Божко О.В.,

захисника - Клименка Р.Л.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2

представника-захисника потерпілої Перепелиці І.І.

розглянувши об`єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новий Оскол, Белгородської області, Російської Федерації, громадянки України, росіянки, не одруженої, дітей на утриманні не має, без освіти, не працюючої, раніше не судимої, без місця реєстрації, яка фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1,2,3,4 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1,2,3,4 ст. 190 КК України з затвердженими обвинувальними актами по справі, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.11.2020 обвинуваченій обрано запобіжний захід - взяття під варту до 02.01.2021.

Відповідно до ухвали від 15 квітня 2021 року строк тримання під вартою продовжено до 13 червня 2021 року

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою. Вказавши на існування ризиків, які позбавляють можливості обрати інші запобіжні заходи.

Захисник та обвинувачена заперечували проти заявленого клопотання та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Також обвинувачена ОСОБА_1 просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, вказуючи на наявність в неї тяжких захворювань, необхідності належних ліків. Вказала, що не має наміру впливати на потерпілих.

Потерпіла та її представник просили задовольнити вказане клопотання, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій. Потерпіла вказала, що вона боїться, що обвинувачена, знаючи її адресу буде впливати на неї.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з заявами, де просили справу розглядати за їх відсутності.

Відповідно до положень ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст.176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно з вимогами ст.ст.197,199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений.

Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики того, що обвинувачена може переховуватись від суду, враховуючи суворість можливого покарання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не зменшились.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу суд також враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченої, міцність соціальних зв`язків обвинуваченої в місті її постійного проживання у тому числі наявність у неї родини та утриманців, наявність постійного міста роботи, репутацію обвинуваченої, майновий стану, наявність чи відсутність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Беручи до уваги те, що обвинувачена може переховуватись від органів судового розслідування та незаконно впливати на свідків, потерпілих вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Суд також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.2, п. 3, п.5. ч.1 ст. 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка у кримінальному правопорушенні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багато епізодична злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.

А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання обвинуваченої під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, які свідчать про те, що не зменшилися раніше заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а тому продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, раніше не судима. На теперішні час останній було повідомлено про підозру у вчиненні ще декількох корисливих кримінальних правопорушень і обвинувальні акти передані до суду та перебувають на розгляді в суді. Крім того, ОСОБА_1 не працює, не має стабільного доходу, що свідчить про ризик вчинення нею повторних злочинів, родини не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних та сімейних зв`язків, не має постійного місця проживання та реєстрації, таким чином, суд приходить до висновку, що знаходячись на волі, обвинувачена може переховуватись від суду, та перешкодити встановленню істини у справі, вчинити нове кримінальне правопорушення.

Таким чином, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, та перешкодити встановленню істини у справі, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому достатніх підстав на теперішній час для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу -у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.

Стосовно стану здоров`я при розгляді клопотання по суті.

Обвинувачена під час судового розгляду поводилась адекватно, розуміла головуючого у справі та інших учасників судового розгляду, надавала пояснення та заявляла клопотання, у суду не виникає підстав вважати, що ОСОБА_1 перебувала у безпорадному стані не могла контролювати свою поведінку у зв`язку з поганим самопочуттям.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 330, 369 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1,2,3,4 ст. 190 КК України строк тримання під вартою терміном на 60 діб, тобто до 05 серпня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення в порядку глави 18 КПК України.

Головуючий суддя: Т.В. Штих.