Рішення № 97351064, 26.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 р. Справа№200/10043/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від відповідача – Голуб М.І. – згідно витягу

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

Комунального підприємства “Донецький регіональний центр поводження з відходами”

до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Донецький регіональний центр поводження з відходами” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2019 року № 0032044403 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 37086 грн. 40 коп. та від 08.05.2019 року № 0033144407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в сумі 27344 грн. 66 коп., від 08.05.2019 року № 0033184407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в сумі 5284 грн. 73 коп., від 08.05.2019 року № 0033184407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з земельного податку в сумі 3855 грн. 45 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення – рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Вказує на те, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» передбачене звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, зокрема, щодо порушення строку сплати/несплати податку на додану вартість, екологічного податку та земельного податку.

Зазначає, що позивач проводить діяльність на території, де органи державної влади України тимчасово не виконують або не виконують в повному обсязі свої повноваження.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, винесені податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування, оскільки на позивача у справі покладений обов`язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати податкові зобов`язання.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 року замінений відповідач у справі з Головного управління ДФС у Донецькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59; код ЄДРПОУ 43142826).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях, просили в задоволені позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Комунальне підприємство “Донецький регіональний центр поводження з відходами” зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 34850326), місцезнаходження: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Танкістів, 176.

02.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка Комунального підприємства “Донецький регіональний центр поводження з відходами” з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 09.06.2016 року по 29.03.2019 року. (а.с. 8-10).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення Комунальним підприємством “Донецький регіональний центр поводження з відходами” вимог чинного законодавства, зокрема:

- п.п.16.1.4 п. 16.1 ст.16, п. 57.1, п. 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ та податкового боргу по деклараціям по ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року у справі № 805/299/15-а про розстрочення виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2015 року у справі № 805/299/15-а;

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення – рішення від 26.04.2019 року № 0032044403 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 37086 грн. 40 коп. (а.с. 7).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Комунальне підприємство “Донецький регіональний центр поводження з відходами” сплатило узгоджені суми згідно платіжних доручень від 29.11.2018 року № 511, від 18.03.2019 року № 131 (а.с. 11-12).

22.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка Комунального підприємства “Донецький регіональний центр поводження з відходами” з питань своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку згідно податкового повідомлення - рішення від 18.12.2018 року № 0066074407, рішення суду про розстрочення податкового боргу, самостійно визначеного грошового зобов`язання з екологічного податку за 4 квартал 2018 року, самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку за жовтень-грудень 2018 року, січень 2019 року, узгодженого грошового зобов`язання згідно згідно податкового повідомлення – рішення від 30.10.2018 року № 0051774407, від 18.12.2018 року № 0066084407, за результатами якої складений акт від 22.04.2019 року № 97/05-99-44-07/34850326 (а.с. 17-18).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення Комунальним підприємством “Донецький регіональний центр поводження з відходами” вимог чинного законодавства, зокрема:

- своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку згідно податкового повідомлення - рішення № 0066074407 від 18.12.2018 року, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду про розстрочення податкового боргу від 17.03.2016 року у справі № 805/299/15-а, про розстрочення виконання постанови суду від 19 лютого 2015 року у справі 805/299/15-а, самостійно визначеного грошового зобов`язання з екологічного податку за жовтень-грудень 2018 року, січень 2019 року, узгодженого грошового зобов`язання податкового повідомлення – рішення від 30.10.2018 року № 0051774407, від 18.12.2018 року № 0066084407;

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення – рішення від 08.05.2019 року № 0033214407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в сумі 27344 грн. 66 коп.

Комунальне підприємство “Донецький регіональний центр поводження з відходами” сплатило узгоджені суми згідно платіжних доручень: від 21.01.2019 року № 29, від 31.01.2019 року № 47, від 28.02.2019 року № 99, від 27.03.2019 року № 144 (а.с. 20-23).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення – рішення від 08.05.2019 року № 0033184407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в сумі 5284 грн. 73 коп.

Комунальне підприємство “Донецький регіональний центр поводження з відходами” сплатило узгоджені суми згідно платіжних доручень: від 21.01.2019 року № 29, від 31.01.2019 року № 47, від 28.02.2019 року №99, від 27.03.2019 року №144 (а.с. 25-28).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення – рішення від 08.05.2019 року № 0033184407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з земельного податку в сумі 3855 грн. 45 коп.

Комунальне підприємство “Донецький регіональний центр поводження з відходами” сплатило узгоджені суми згідно платіжних доручень від 31.01.2019 року № 48, від 28.02.2019 року №98, від 29.03.2019 року №148.

Крім того, Комунальним підприємством “Донецький регіональний центр поводження з відходами” до матеріалів справи доданий сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 20.08.2014 року № 2498/05-4, яким засвідчене настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами с питань митної справи.

Згідно пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Оскільки під час перевірки податковим органом встановлене порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо сплати податку на додану вартість, екологічного податку та земельного податку суд дійшов висновку, що податкові повідомлення – рішення, які оскаржуються, винесені в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення АТО” передбачене звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, зокрема, щодо порушення строку сплати/несплати військового збору, враховуючи наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Краматорськ, Донецької області.

Статтею 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно ст. 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що вони не ставлять обов`язок зі податку на додану вартість, екологічного податку та земельного податку та перебіг строку, встановленому для сплати цих податків, в залежність від проведення антитерористичної операції та не містять обмежень на виконання податковими органами функцій щодо нарахування штрафних санкцій та пені за порушення строку сплати податків.

Суд вважає неправомірним посилання позивача на положення Закону “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” як підставу правового регулювання спірних правовідносин з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Оскільки норми вищевказаних законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 805/2210/17-а.

Суд вважає необгрунтованим, також, посилання позивача на те, що він звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату/несвоєчасну сплату одатку на додану вартість, екологічного податку та земельного податку, що підтверджується Сертифікатом (висновок) Торгово-промислової палати, виходячи з наступного.

Статтею 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14 -1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 року та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), визначений Регламентом та затверджен Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5).

Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно – правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин;

Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Таким чином, наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати від 20.08.2014 року № 2498/05-4 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати/несплати податку на додану вартість, екологічного податку та земельного податку, оскільки виданий до настання спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 року до моменту його видачі – 20.08.2014 року, крім того, як вбачається з вказаного Сертифікату такий стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо несвоєчасної сплати/несплати військового збору у такому не йдеться.

Зазначення у вказаному Сертифікаті того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично уточнено, що, якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач мав звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості сплатити у встановлений строк податок на додану вартість, екологічний податок та земельний податок, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов`язку та відносно обов`язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом, проте на момент видачі позивачу Сертифікату обов`язку у нього щодо сплатити у встановлений строк/несплатити зазначених податків не виникало.

Крім того, позивачем не надано суду доказів неможливості виконати свій обов`язок щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, екологічного податку та земельного податку, зокрема наявність у вказаний період активних бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв`язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначений період в зоні АТО, неналежна робота Інтернет-зв`язку тощо.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 805/385/17-а.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вирішенні спорів щодо неправомірності висновків податкового органу про порушення норм Податкового кодексу України, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що у спірних взаємовідносинах він діяв в межах повноважень та на підставі Закону, платник податків має спростовувати ці доводи, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування доводів позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні докази, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Комунального підприємства “Донецький регіональний центр поводження з відходами” (ЄДРПОУ 34850326, місцезнаходження: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Танкістів, 176) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2019 року № 0032044403 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 37086 грн. 40 коп. та від 08.05.2019 року № 0033144407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в сумі 27344 грн. 66 коп., від 08.05.2019 року № 0033184407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в сумі 5284 грн. 73 коп., від 08.05.2019 року № 0033184407 про зобов`язання сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з земельного податку в сумі 3855 грн. 45 коп. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко