Рішення № 97349093, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/1015/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою «Аналітик Фінанс»

до Акціонерного товариства «Кристалбанк»

третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович

про визнання правочину недійсним та стягнення 350000 грн

за участі представників:

від позивача - Гербеда Г.Г. (уповноважений представник);

від відповідача 1 - Єпікова С.В. (уповноважений представник);

третя особа - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою «Аналітик Фінанс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Кристалбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання правочинів недійсними та стягнення 350000 грн.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначив, що відповідачем приховано істотні обставини щодо кредитного договору і договору забезпечення при укладенні 25.11.2020 між АТ «Кристалбанк» та ТОВ «Аналітик Фінанс» Договірів про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за кредитним договором №710 від 06.11.2007, та за Іпотечним договором від 06.11.2007.

Вказує, що відповідачем було навмисно приховано інформацію стосовно договорів, по яким позивач придбав право вимоги, зокрема те, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2018 у справі №2018/8287/2012 за скоєння злочинів, передбачених ч.2, 3, 4 ст. 190 КК України, було засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У вказаній кримінальній справі ОСОБА_4 був визнаний потерпілим від злочину, скоєного вказаними особами, а саме: злочинці незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2018 року у цивільній справі №635/3012/16 задоволено позов ОСОБА_4 та визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 06.11.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яке було залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05.12.2018.

Окрім того, позивач зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2020 у справі №635/5045/16-ц було визнано недійсним іпотечний договір від 06.11.2007 року, укладений між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , МЖК «Інтернаціоналіст».

У зв`язку з вищезазначеним, позивач вважає, що укладаючи із відповідачем Договір про відступлення (купівля-продаж) права вимоги та Договору про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором, останній був обізнаний із обставинами щодо: судового рішення про визнання недійсним Іпотечного договору від 06.11.2007; вироком відносно ОСОБА_1 та призначенням йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного майна; визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки; рішення, яким було встановлено незаконність укладення між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» іпотечного договору та визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому відповідач свідомо ввів в оману позивача щодо істотних умов договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та відступив право вимоги за недійсним Іпотечним договором, що є підставою для визнання спірних договорів недійсними відповідно до ст. 230 ЦК України.

Зазначив, що відповідачем не було повідомлено про наявність судового спору щодо дійсності Іпотечного договору, разом з тим, позивач зазначив, що відповідачу дана інформація була відома, оскільки після укладення спірного договору про відступлення права вимоги та сплати позивачем ціни договору, відповідач передав позивачу за Актом приймання-передачі документів судові рішення та інші процесуальні документи, з яких позивач і дізнався про відповідні обставини.

На підставі викладеного просить визнати недійсними Договір про відступлення (купівлі-продаж) права вимоги за кредитним договором від 25.11.2020 та Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 06.11.2007, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного округу, Семнюк М.М. за реєстровим номером №1522, укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Малим О.С. від 25.11.2020, зареєстрований в реєстрі за №2125. Також позивачем заявлено про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 350000 грн. сплачених позивачем за придбання права вимоги.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, разом з тим позивачем не доведено наявності умислу у вчинені обману та фактів обману відповідачем під час укладення спірних правочинів. Окрім того, відповідач зазначив, що з пропозицію щодо укладення відповідного договору звернувся саме позивач, та під час укладення відповідного договору сторонами було погоджено, що останній повідомлений про всі ризики, приймає їх та не матиме в майбутньому претензій та вимог щодо повернення сплаченої первісному кредитору ціни відступлення.

Також, позивач мав можливість з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримати інформацію про те, що за ОСОБА_1 нерухомого майна не зареєстровано, а предмет іпотеки за даним кредитом зареєстровано за ОСОБА_4 , а на сайті судової влади розміщена інформація про судовий спір між ОСОБА_4 та відповідачем про визнання договору іпотеки недійсним.

Щодо посилань позивача відносно недійсності Іпотечного договору, відповідач зазначив, що рішення Київського районного суду м. Харкова віл 18.11.2020, яким було визнано недійсним договір іпотеки не набрало законної сили, оскільки на даний час відкрито апеляційне провадження у даній справі, а тому посилання відповідача є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.11.2020 між Акціонерним товариством «Кристалбанк» (первісний кредитор, відповідач) та Товариством з обмеженою «Аналітик Фінанс» (новий кредитор, позивач) було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язується передати, а новий кредитор прийняти права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору або можуть виникнути в майбутньому, на підставі Кредитного договору №710 від 06.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», права вимоги по якому було передане до АТ «Кристалбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги №24436 від 04.07.2019, в день повної оплати новим кредитором ціни договору відповідно до п. 2.1. цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором новий кредитор одержує права (замість первісного кредитора) вимагати від позичальника належного виконання зобов`язань за кредитним договором. Загальний розмір вимоги за кредитним договором, які відступаються за цим договором станом на дату укладення цього договору зазначаються в Додатку №1 до цього договору.

Пунктом 1.6. договору визначено, що первісний кредитор підтверджує, що права вимоги, що переходять до нового кредитора, включають в себе права, щодо яких здійснюється судове або виконавче провадження з приводу виконання зобов`язання за кредитним договором. В день укладення цього договору новий кредитор набуває права на здійснення процесуального правонаступництва у судових та виконавчих провадженнях, що виникають на підставі кредитного договору, включаючи отримання права на стягнення судових витрат, витрат виконавчого провадження, задоволення вимог кредитора.

У п. 2.1. договору визначено, що відповідно до умов цього договору за відступлення права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму в розмірі 350000 грн, без ПДВ, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Кристалбанк», в день укладення цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору після виконання новим кредитором обов`язків щодо оплати в повному обсязі ціни відступлення, первісний кредитор повинен передати за Актом прийому-передачі новому кредитору всі необхідні документи, які підтверджуються право вимоги до позичальника за кредитним договором, а також інформацію, яка є важливою для передачі права вимоги за Кредитним договором.

Відповідно до п. 3.3. договору первісний кредитор підтверджує, що інформація (включаючи документи первісного кредитора), надана новому кредитору для виконання та/або у зв`язку з умовами цього договору, є повною, виключно правдивою і відповідає дійсності на день передачі інформації/документів.

Згідно з п. 4.2. договору первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданих йому вимог, але не відповідає за невиконання цих вимог позичальником, іпотекодавцем та поручителем.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатком №1 відповідно до п. 2.1. договору визначено загальний розмір вимог який відступається відповідачем позивачу.

Окрім того, 25.11.2020 між Акціонерним товариством «Кристалбанк» (первісний кредитор/первісний іпотекодержатель, відповідач) та Товариством з обмеженою «Аналітик Фінанс» (новий кредитор/новий іпотекодержатель, позивач) було укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором відповідно до умов якого у зв`язку із укладенням між первісним первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги від 25.11.2020, згідно якого первісним іпотекодержателем були відступлені на користь нового іпотекодержателя права вимоги за кредитним договором №710 від 06.11.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», права вимоги по якому було передане до АТ «Кристалбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги №24436 від 04.07.2019, на умовах, викладених у цьому договорі, первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права вимоги за: Іпотечним договором від 06.11.2007, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу, Семенюк М.М. за реєстровим №1522 укладеним з ОСОБА_1 , та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», права вимоги перейшли до АТ «Кристалбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, визначеними в Додатку №1 до нього, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О., зареєстрованого за №1230 від 04.07.2019 (п. 1.1. договору іпотеки)

Відповідно до п. 2.1.5., 2.1.6. договору іпотеки на дату укладення цього договору первісному іпотекодержателю невідомо про будь-які підстави, передбачені законодавством України, для визнання відступлених прав за Іпотечним договором недійним. Новий іпотекодержатель стверджує та гарантує, що на момент укладення цього договору Первісний іпотекодержатель, на виконання вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України передав новому іпотекодержателю, документи, які засвідчують його право за Іпотечним договором та інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав.

Згідно з п. 6.4. договору іпотеки цей договір набуває чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання представниками сторін, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення.

Актом приймання-передачі документів, які передаються за Договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 25.11.2020 підтверджується, що відповідно до п. 3.1. договору від 25.11.2020 первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв від первісного кредитора наступні документи: оригінал Кредитного договору №710 від 06.11.2007 з додатками; оригінал Іпотечного договору від 07.11.2007, за реєстровим номером №1522; оригінал Договору поруки від 06.11.2007; копію договору про відступлення права вимоги №24436 від 04.07.2019; витяг з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №24436 від 04.07.2019; копія Договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 04.07.2019К витяг з Додатку №1 до Договору про відступлення права за договорами іпотеки від 04.07.2019; копія Договору про відступлення права вимоги за договорами поруки від 04.07.2019; витяг з Додатку №1 до Договору про відступлення прав за договорами поруки від 04.07.2019; оригінал виконавчого листа №623/389/19 від 09.2019 (боржник ОСОБА_1 ); оригінал виконавчого листа №623/389/19 від 09.2019 (боржник ОСОБА_1 ); копія постанови про відкриття виконавчого провадженя від 02.11.2012 ВП №35422555; копія вироку Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2013 по справі №2018/8287/2012, н/п 1/640/147/13; копія постанови Харківського апеляційного суду від 05.12.2018 по справі №635/3012/16-ц, н/п 1/640/147/13; копія позовної заяви ОСОБА_4 по справі №635/5045/16-ц№ копія клопотання АТ «Кристалбанк» про зміну належного відповідача по справі №635/5045/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Статтею 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Тобто, за змістом наведених норм, для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи № 910/4924/18).

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Отже, обов`язок з доведення існування обставин, з якими положення ст. 230 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання Договору поруки недійсним, покладається саме на позивача.

Як вбачається із змісту Договору про відступлення (купівля-продаж) права вимоги та Договору про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором при їх укладенні сторонами дотримано загальних вимог щодо свободи волевиявлення, форми правочину, погодження істотних умов, які передбачені цивільним та господарським законодавством до даного типу правочинів, а позивачем не наведено щодо саме яких умов такого правочину його було введено в оману відповідачем.

Посилання позивача на те, відповідачу при укладені спірних договорів було відомо про обставини, зокрема, що іпотечний договір від 06.11.2007 є спірним, та може бути визнаний недійсним, судом відхиляються, оскільки відповідно до долучених до матеріалів доказів, вбачається, що відповідачем було передано, а позивачем прийнято документи, зокрема, й документи з яких вбачається наявність судового спору щодо визнання іпотечного договору від 06.11.2007 недійсним, а також наявність вироку відносно ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відповідно до 2.1.7. Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором новий іпотекодержатель приймає на себе усі ризики, пов`язані з можливістю визнання відступлених за цим договором прав недійсними або припиненими в майбутньому. У випадку визнання після дати укладення цього договору недійсними відступлених за цим договором прав або визнання іпотеки за Іпотечним договором припиненими, у тому числі прийняття судових рішень про визнання недійсним Іпотечного договору з дати їх укладення чи визнання іпотеки припиненою, первісний іпотекодержатель не відповідає перед новим іпотекодержателем за недійсність переданих прав та/або Іпотечного договору чи та їх припинення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судом встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.03.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аналітик Фінанс» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2020, тому доводи позивача стосовно визнання Іпотечного договору від 06.11.2007 недійсним є передчасними, оскільки, рішення суду про його визнання не набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Щодо права вимоги за кредитним договором, то позивачем не надано доказів недійсності вказаної вимоги. Кредитний договір є дійсним і не оспорювався сторонами. Більше того, предметом купівлі-продажу було саме право вимоги за кредитним договором, за яку позивачем сплачено 350000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що будучи оферентом позивач мав можливість довідатись із Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності судових спорів між відповідачем та третіми особами щодо дійсності Іпотечного договору від 06.11.2007, проте відповідні дії ним не було здійснено, доказів на підтвердження звернення до відповідача із відповідними зверненнями чи запитами щодо кредитної справи ОСОБА_1 позивачем не було подано.

Таким чином, суд вважає, що укладаючи спірні договори із відповідачем, позивач як ініціатор укладення відповідних договорів мав можливість довідатись із відкритих реєстрів інформацію щодо наявності судових спорів між відповідачем та третіми особами щодо предмету іпотеки, також відповідач мав можливість додатково звернутись до відповідача з метою отримання інформації щодо кредитної справи право вимоги по якій він викупив, проте не скористався своїми правами та на власний страх та ризик уклав відповідні угоди.

Враховуючи, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, який здійснює господарську діяльністю пов`язану із наданням фінансових послуг, зокрема і викупу проблемної заборгованості, суд вважає, що укладаючи відповідні договори ТОВ «Аналітик Фінанс» припускало можливість настання відповідних наслідків, що підтверджується включенням до Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги п. 3.7., а до Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором п. 2.1.7.

Також відхиляються доводи позивача, що про істотні обставини, щодо яких приховав інформацію відповідач він дізнався при підписанні акту приймання-передачі документів, оскільки, підписуючи договір, позивач був вправі вимагати в іншої сторони можливості ознайомлення з документами, які передаються за договором і у випадку встановлення недостовірної інформації чи факту приховування інформації позивач був вправі відмовитись від підписання договору.

З огляду на викладене, позивачем не доведено, а судом, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів, не встановлено існування на момент вчинення спірних Договорів факту введення його в оману з боку відповідача щодо обставин, які мають істотне значення для укладення таких правочинів, як умови для визнання їх в силу приписів ст. 230 Цивільного кодексу України неідійсними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Аналітик Фінанс» про визнання недійсним Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

Окрім того, суд зазначає, що Кредитний договір №710 від 06.11.2007 є дійсним, а тому позивач не позбавлений права на звернення до ОСОБА_1 як позичальника з вимогою про належне виконання взятого зобов`язання за даним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено:01.06.2021

Суддя Я.В. Маринченко