Ухвала суду № 97346314, 27.04.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/336/21

2/214/2205/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про прийняття позовної заяви до розгляду

та відкриття провадження у справі

27 квітня 2021 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б. дослідивши матеріали цивільної справи № 177/336/21за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Криворізького районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої діями та бездіяльністю державних органів, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь представників позивачів матеріальну шкоду в сумі – кількість засідань помножене на 288,88 грн. на одного представника; на користь позивача матеріальну шкоду в сумі - кількість засідань помножена 288,88 грн. та моральну шкоду в сумі 216 000 грн., завдану протиправними діями відповідача 3.

Розгляд справи просив проводити у загальному порядку з підготовчим засіданням у зв`язку зі складністю справи та необхідністю допитати велику кількість свідків.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. А відповідно до частини другої вказаної статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Крім того, судом враховано, що Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він мав можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.

Таким чином суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені, а будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Відтак, у відкритті провадження в частині позовних вимог до Криворізького районного суду Дніпропетровської області та судді Суботіної Світлани Анатоліївни слід відмовити із наведених вище підстав.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження то воно також не підлягає задоволенню за таких підстав.

Частиною 1 ст.274ЦПК України визначені категорії справ, що підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зокрема малозначні справи.

Відповідно до ч. 6 ст.19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет» станом на 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 грн.

Позивач під час звернення до суду з даним позовом визначив розмір моральної шкоди в розмірі 216 000,00 грн.

матеріальну шкоду в сумі – кількість засідань помножене на 288,88 грн. на одного представника ( судові витрати пов`язані з явкою до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять за всі дні коли представники позивача з`являються до суду), яку просить стягнути позивач на його користь, слід віднести до судових витрат пов`язаних з розгляд справи, відповідно до ст. 133 ЦПК України.

Судові витрати — це передбачені законом витрати (кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати — це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Тому, зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу, та не можуть входять до складу ціни позову.

За таких обставин, дана справа є малозначною, така як ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно п.2 ч. 2, ч. 7 ст. 277 ЦПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що дана права згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 274ЦПК України є малозначною та підлягають розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження слід відмовити.

Клопотання позивача про витребування у відповідача 2 матеріалів справи № 210/67/21 також не підлягає задоволенню, оскільки останнім відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що він як учасник справи № 210/67/21, згідно положень ст. 43 ЦПК України , має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

09 квітня 2021 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

26 квітня 2021 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.

Відповідно до ст. 28 ЦПК України справа підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Таким чином, враховуючи предмет позову суд вважає, що справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої діями та бездіяльністю державних органів, слід розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до положень ст. 187 ЦПК України, сторонам слід роз`яснити вимоги ст.ст. 178-180 ЦПК України, а саме строк для подання відповідачем відзиву на позов, строки для подання відповіді на відзив та заперечень, оскільки справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження.

Керуючись ст.ст.4, 13, 14, ч.ч.2,4 ст.19, 27, 33, 175, 177, 187, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області та ОСОБА_2 .

В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування матеріалів справи № 210/67/21 з відповідача 2 відмовити.

Відкрити провадження у цивільній справі № 177/336/21за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої діями та бездіяльністю державних органів, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 178 ЦПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причини суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У випадку подання відзиву на позов, встановити позивачу п`ятиденний строк, з дня його отримання, для подання відповіді на відзив, який повинен відповідати вимогам встановленим частинами третьою - п`ятою статті 178 Цивільно-процесуального кодексу України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи.

У випадку подання відповіді на відзив, встановити відповідачеві п`ятиденний строк, з дня її отримання, для подання заперечення, до яких застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 Цивільно-процесуального кодексу України, копія яких одночасно з поданням до суду повинні бути надіслана (надана) іншим учасникам справи.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає необхідним визначити відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

В мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України, за посиланням http://court.gov.ua/fair/sud0435/ учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, а відповідачеві разом із копією ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадження може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд протягом 15 днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І.Б. Малаховська