Рішення № 97332769, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/16349/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Київській області

про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, ідентифікаційний код 39794214), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1242/1721/АВ/СП/ФС-461 від 23.07.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 12 519,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.08.2019 позивачем отримано постанову про накладення штрафу від 23.07.2019 у розмірі 12 519,00 грн та лист відповідача від 15.07.2019 № 43/3/19/11128 «Про розгляд справи про накладення штрафу». Підставою для накладення штрафу слугував акт інспекційного відвідування від 08.07.2019 № КВ1242/1721/АВ, який виконано без підпису інспектора праці та отримано позивачем лише 12.07.2019. За змістом вказаного акта, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не виконано вимогу від 05.07.2019 № 1242 про надання документів, яку не було вручено позивачу. У розділі ІІІ «Опис виявлених порушень» акта інспекційного відвідування вказано, що у порушення вимог частини шостої статті 264 Кодексу законів про працю України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 створено перешкоди для всебічного дослідження дотримання вимог законодавства про працю стосовно громадянки ОСОБА_2 . Позивач вважає, що Головним управлінням Держпраці у Київській області недотримано порядок накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

26.09.2019 через канцелярію суду від Головного управління Держпраці у Київській області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 6/3/19/15265 від 24.09.2019, у якому відповідач вказує, що підставою для інспекційного відвідування слугувало звернення громадянки ОСОБА_2 від 21.06.2019 про те, що після повідомлення роботодавця про своє звільнення, їй не було виплачено компенсації за понаднормову роботу, а також інших сум, належних до виплати в день звільнення. Під час проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було складено вимогу про надання необхідних документів, яку вручено ОСОБА_3 . У строк встановлений вимогою, позивачем не було надано документи на підтвердження належного розрахунку при звільненні. У подальшому, відповідачем складено акт інспекційного відвідування та направлено позивачу. Крім того, відповідач зазначає про те, що лист про розгляд справи про накладення штрафу було направлено на адресу позивача рекомендованим листом. За відсутності заперечень та пояснень з боку позивача, справу про накладення штрафних санкцій було розглянуто та прийнято постанову про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу.

Через канцелярію суду 02.10.2019 позивачем подано відповідь на відзив, який обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримано положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якими врегульовано проведення позапланового заходу виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Крім того, позивач додатково зазначає про порушення порядку та строків повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин далі по тексту - Закон № 877).

У відповідності до статті 1 Закону № 877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України № 877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тобто органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в першу чергу, повинні враховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону України №877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм Закону України № 877-V.

Статтею 6 Закону України № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 7 частини першої статті 6 Закону України № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 у справі № 809/799/17.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, дані про погодження проведеної перевірки у справі відсутні, що є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийнятих за її результатами рішень протиправним.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 вказаного вище Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

При цьому, суд зазначає, що станом на момент проведення інспекційного відвідування, діяли норми Порядку, у редакції постанови КМУ від 03.02.2016 № 55, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 29.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Крім того, зазначеним пунктом визначено, що штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Як уже зазначалося вище, згідно статті 6 Закону України № 877-V, підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Отже, з урахуванням наведеної норми, вказане звернення повинно стосуватися порушень прав особи, яка звертається, а не інших осіб.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування слугувала заява (скарга) ОСОБА_2 , колишньої працівниці позивача, яка просила перевірити позивача на предмет правильності проведення повного розрахунку при звільненні вказаної особи. Тобто, підставою для проведення перевірки було звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Водночас, як встановлено судом, у порушення вимог абзацу 7 частини першої статті 6 Закону України № 877-V, відповідачем не було надано даних про погодження перевірки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі № 821/597/17 та від 20.03.2018 у справі № 810/1438/17 висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що порушення визначеного законом порядку здійснення певних процедур підриває основи правової держави та не може бути допустимим для існування в рамкам правового суспільства, оскільки руйнує правовий порядок в державі і створює умови для різного роду зловживань з боку суб`єктів владних повноважень і ставить їх у більш вигідне становище порівняно з фізичними чи юридичними особами.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач, у даному випадку, діяв не в межах, визначених законодавством, чим вчинив протиправні дії щодо прав та інтересів позивача.

Стосовно порушень, допущення яких стало підставою для накладення на позивача штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

- дату складення акта;

- тип заходу (плановий або позаплановий);

- форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

- предмет державного нагляду (контролю);

- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

- найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Позивачем було долучено до позовної заяви копію акта інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 08.07.2019 № КВ1242/1721/АВ, який не містить підпису інспектора праці.

З огляду вказане, суд вважає, що відповідачем допущено порушення вимог частини шостої статті 7 Закону України № 877-V.

Пунктом 6 Порядку № 509 визначено, що про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, щодо обставин надіслання на адресу позивача листа від 15.07.2019 № 43/3/19/11128 «Про розгляд справи про накладення штрафу», то суд звертає увагу, що до матеріалів справи відповідачем не було долучено опису вкладення, як доказу направлення вказаного листа. При цьому, в матеріалах адміністративної справи знаходиться фіскальний чек, який не містить інформації про зміст та дату відправлення.

За таких обставин, суд вважає, що доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу відповідачем не надано.

Згідно частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1242/1721/АВ/СП/ФС-461 від 23.07.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 12 519,00 грн.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, ідентифікаційний код 39794214) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко