Рішення № 97332768, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/11339/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034114204 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 4 162,50 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034264204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 346, 88 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034164204, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн. (п`ятсот десять гривень 00 копійок).

В якості підстав позову позивачем зазначено, що контролюючим органом призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з порушенням норм податкового законодавства та за результатами якої складено протиправні податкові повідомлення-рішення, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/11339/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; витребувано у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві належним чином завірені копії акту перевірки від 28.02.2020 № 570/26-15-42-04-30/ НОМЕР_2 , висновку на заперечення від 03.04.2020 № 40/26-15-42-04, наказу № 1529 від 12.02.2020, доповідної записки від 10.02.2020 № 790/26-15-42-04-28.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що актом перевірки було зафіксовано порушення, а саме: не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку (доходу) у сумі 18 500,00 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 3330,00 грн.; не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 277,50 грн. з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку. Таким чином, на думку відповідача, контролюючим органом правильно встановлено обставини у справі та правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідачем не надано жодних пояснень щодо правомірності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не наведено контраргументів на доводи позивача щодо неможливості застосування до готівкових розрахунків між фізичними особами-платниками податків нормативно-правових актів, що регулюють порядок роботи банківських установ щодо здійснення безготівкових розрахунків та переказів грошових коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21.11.2016 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі у розмірі 100% у Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика».

Відповідно до п. 2.1. Договору, продаж з урахуванням вартості активів та пасивів товариства здійснено за 18 500,00 грн., які Покупець повністю передав Продавцю при оформленні цього договору.

14.03.2017 між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика».

За умовами вказаного Договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» в розмірі 90%.

Відповідно до п. 4.1. цього Договору, Покупець за відчуження частки Товариства сплачує Продавцю грошову суму в розмірі 16650,00 грн.

29.06.2017 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу корпоративних прав в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» в простій письмовій формі.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору, Продавець передає, а Покупець приймає у власність частку у розмірі 10% в грошовому виразі 1850,00 грн. в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» за ціною 1850,00 грн., які повністю сплачені Покупцем до моменту підписання цього договору.

Таким чином, у 2016 та 2017 роках ОСОБА_1 здійснено операції з:

придбання інвестиційного активу на суму 18500,00 грн. (у 2016 році);

продажу інвестиційного активу на суму 18500,00 грн. (у 2017 році).

Позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік від 24.01.2018 № 15719287, у розрахунку Ф1 до якої визначено:

у графі «сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу» - 18 500,00 грн.;

у графі «сума витрат на придбання інвестиційного активу» - 18 500,00 грн.;

у графі «фінансовий результат операцій з інвестиційними активами» - 0,00 грн.

У результаті розгляду декларації Головним управлінням ДФС у м. Києві на адресу ОСОБА_1 направлено листа від 21.06.2018 № 29807/П/26-15-13-04-20 про надання документів на підтвердження відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

У відповідь ОСОБА_1 направлено листа вих. № 20/07 від 20.07.2018, у якому з приводу додатку Ф1 зазначено про відображення фінансового результату операцій з інвестиційними активами від продажу корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ НВП «Променергетика», який дорівнює нулю.

Відповідно до наказу начальника ГУ ДПС у м. Києві № 1529 від 12.02.2020 вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з 17.02.2020 по дату завершення перевірки тривалістю 5 робочих днів. Перевірку призначено провести з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку в період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт № 570/26-15-42-04-30/ НОМЕР_2 від 28.02.2020, яким встановлено порушення вимог:

п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Кодексу, з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п. 170.2 ст.170 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку (доходу) у сумі 18500,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 3330,00 грн з отриманого такого доходу;

п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 277,50 гривень з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку.

На підставі акту податкової перевірки № 570/26-15-42-04-30/ НОМЕР_2 від 28.02.2020 та висновку на заперечення № 40/26-15-42-04 від 03.04.2020 складено податкові повідомлення-рішення:

1) за формою «Р» № 0034114204 від 08.04.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 4162,50 грн., з яких 3330,00 грн. - сума збільшення за податковими зобов`язаннями, а 832,50 грн. - за штрафними санкціями;

2) за формою «Р» № 0034264204 від 08.04.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 346,88 грн., з яких 277,50 грн. - сума збільшення за податковими зобов`язаннями, а 69,38 грн. - за штрафними санкціями;

3) за формою «ПС» № 0034164204 від 08.04.2020, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.164.2.9 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом

Ставка податку може становити 0 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту;

5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування);

у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 цієї статті - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб`єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Згідно п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Підпунктом 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від`ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Згідно підпункту 170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Підпунктом 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу: а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу; б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному підпунктами 165.1.40 та 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

У випадках, зазначених у підпунктах "а" і "б" цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

Згідно п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 21.06.2018 № 29807/П/26-15-13-04-20 запропоновано позивачу підтвердити необхідними документами достовірність відомостей зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2017 року.

На виконання запиту про надання документів позивач листом вих. № 20/07 від 20.07.2018 надав матеріли на 27 аркушах, зокрема:

копію договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ НВП «Променергетика» від 01.11.2016;

копію договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ НВП «Променергетика» № 628 від 14.03.2017;

копію договору купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ НВП «Променергетика» від 29.06.2017;

копію листа від 28.11.2017;

копію довіреності № 843 від 18.04.2017.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Пунктом 121.1 ст. 121 ПК України, встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В акті перевірки згадане порушення відображене висновком про обов`язок позивача вести Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані: подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

При цьому Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» пов`язує набуття фізичною особою статусу підприємця з відповідною державною реєстрацією.

Водночас, ні матеріали справи, ні Єдиний державний реєстр фізичних осіб-підприємців не містить відповідних та активних, на період спірних правовідносин, записів про ОСОБА_1 . Дана обставина свідчить про безпідставність вимог контролюючого органу надати Книгу доходів і витрат.

Оскільки позивачем надано на вимогу податкового органу документи, що стосувались відомостей податкової декларації за 2017 рік, а інші первинні документи, окрім договору, могли не складатись, натомість, обов`язок їх зберігати у контексті спірних правовідносин не стосується позивача саме як фізичної особи-платника податків, склад податкового правопорушення, передбачений п. 121.1 ст. 121 ПК України, відсутній.

Отже, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034164204, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн. за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, за висновком суду, є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що 21.11.2016 ОСОБА_1 на підставі договору придбав частку у статутному капіталі у розмірі 100% у Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Променергетика» вартістю 18500,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продаж з урахуванням вартості активів та пасивів товариства здійснено за 18 500,00 грн., які Покупець повністю передав Продавцю при оформленні цього договору.

За п. 2.2. Договору, сторони своїми підписами під цим договором підтверджують факт розрахунку за продану частку статутного капіталу.

Разом з тим, стосовно підтвердження понесених позивач втрат суд відмічає, що відповідно до частини 1 статті 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вже зазначено, п.п. 176.1 ст. 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим розділом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Відповідно до вимог п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу викладеними в Акті перевірки, суд зазначає, що витрати позивача на придбання частки у статутному капіталі юридичної особи як операції з інвестиційними активами підтверджується належним чином договором від 21.11.2016, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 21.11.2016, що були використані під час проведення перевірки.

Вказані обставини підтверджуються також протоколом № 21/11-16 загальних зборів учасників ТОВ НВП «Променергетика», записом у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу.

Доводи ж відповідача про відсутність повного документального підтвердження понесених позивачем витрат з огляду на ненадання таких документів до перевірки не спростовують обставин фактичного понесення таких витрат позивачем, які підтверджуються документами у сукупності, наданими платником податків до перевірки та у ході розгляду цієї справи.

Аналогічна позицію висловлено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі № 826/16334/15.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем попередньо понесено витрати на придбання інвестиційного активу у розмірі 18500,00 грн., що стало підставою для формування від`ємного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за звітний період - 2016 рік у розмірі 18 500,00 грн.

Контролюючим органом правильно встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ НВМ «Променергетика» від 14.03.2017 та від 29.06.2017 ОСОБА_1 продано частку статутного капіталу у розмірі 90% ОСОБА_3 (вартість частки 16650,00 грн.) та у розмірі 10% ОСОБА_4 (вартість частики 1850,00 грн.).

Таким чином, сума інвестиційного доходу у 18500,00 грн. у 2017 році є правильною, підтверджується первинними документами, та відповідає відомостям податкової декларації № 15719287 від 24.01.2018 у частині заповнення форми 1-ДФ.

Суд відмічає, що об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за наслідками інвестиційних операцій є інвестиційний прибуток від продажу пакету інвестиційних активів, який дорівнює різниці між доходом (ціною на дату продажу активу), отриманим від продажу таких активів, та витратами, понесеними платником податку на його придбання, без урахування збільшення його вартості.

Разом з тим, з урахуванням загального розміру витрат позивача на придбання інвестиційного активу, вбачається, що позитивна різниця між доходом, отриманим позивачем від продажу інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, відсутня, висновки відповідача про заниження позивачем суми оподаткованого інвестиційного доходу після нарахування витрат є помилковими та спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про отримання позивачем інвестиційного прибутку, як наслідок, наявності об`єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034114204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 4 162,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034264204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 346,88 грн., оскільки військовий збір нараховується і сплачується із об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, з урахуванням помилковості висновків відповідача про заниження позивачем належних до сплати сум податку на доходи фізичних осіб, відповідачем безпідставно нараховано позивачу зобов`язання зі сплати військового збору.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2520,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034114204 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 4 162,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034264204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 346, 88 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08.04.2020 № 0034164204, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн. (п`ятсот десять гривень 00 копійок).

5. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 2520,00 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять гривень 00 коп.).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко