Рішення № 97283111, 25.05.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Справа № 915/154/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (55002, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, буд. 16; ідентифікаційний код 04653220)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Давіскіби Ігоря Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про: зобов`язання повернути майно, стягнення штрафних санкцій,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Малютенко А.А., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

10.02.2021 Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 266/01-15 від 08.02.2021 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- зобов`язати Відповідача Фізичну особу-підприємця Давіскіба Ігор Євгенович (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повернути управлінню освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (код ЄДРПОУ 04653220; Україна, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16) в натурі майно передане на зберігання за договором відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року №709 та акта №01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року №709, а саме: Стіл холодильний з нержавіючої сталі СХ 1800x700*850 - 1 одиниця;

- стягнути з Відповідача Фізичної особи-підприємця Давіскіба Ігор Євгенович (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (код ЄДРПОУ 04653220; Україна, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16, р/р UA688201720344271016200047128 Державна казначейська служба України у м. Київ) пеню від вартості несвоєчасно повернутого Товару із зберігання у розмірі 15995,00 гривень;

- стягнути з Відповідача Фізичної особи-підприємця Давіскіба Ігор Євгенович (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (код ЄДРПОУ 04653220; Україна, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16, р/р UA688201720344271016200047128 Державна казначейська служба України у м. Київ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов пунктів 2.1.4, 2.1.5, 3.2, 5.4, 5.5, 7.2 Договору відповідального зберігання майна № 709 від 28.10.2020 з актом приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна № 1 від 28.10.2020; письмової вимоги від 18.11.2020 про повернення товару; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5500217521069; письмової вимоги від 14.01.2021 (чергової) про повернення товару та сплату штрафних санкцій; застосування норм статей 15, 16, 525, 526, 530, 549, 599, 629, 631, 936, 938, 949, 953 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на час подання управлінням освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка позовної заяви до Суду, Фізичною особою-підприємцем Давіскіба Ігор Євгенович (код ЄДРІІОУ: НОМЕР_1 ) не було повернуто управлінню освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка стіл холодильний з нержавіючої сталі СХ 1800x700x850 та не сплачено штрафні санкції за господарське правопорушення. Також управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка не отримало від Фізичної особи-підприємця Давіскіба Ігор Євгенович (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) відповідь на письмову претензію № 9 від 08.12.2020 року (лист вих. №2056/01-15 від 08.12.2020 року) про невиконання умов договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року №709.

Ухвалою суду від 01.03.2021 після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/154/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 25 березня 2021 року о 10:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

23.03.2021 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заява № 520/01-15 від 22.03.2021 про розгляд справи без участі позивача та його представника;

- заява № 519/01-15 від 22.03.2021 про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої зазначає про збільшення розміру позовних вимог майнового характеру щодо стягнення з відповідача пені, та з урахуванням якої просить суд стягнути з Відповідача Фізичної особи-підприємця Давіскіба Ігор Євгенович (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (код ЄДРПОУ 04653220; Україна, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16, р/р UA688201720344271016200047128 Державна казначейська служба України у м. Київ) пеню від вартості несвоєчасно повернутого Товару із зберігання у розмірі 26049,00 гривень.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, розглянувши заяву позивача № 519/01-15 від 22.03.2021 про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду до початку першого судового засідання, суд дійшов висновку, що вказана заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому приймається судом до розгляду.

У засіданні 25.03.2021 суд розпочав розгляд справи по суті. За результатами проведеного засідання судом було постановлено ухвалу, якою розгляд справи по суті було відкладено на 27 квітня 2021 року о 09:00.

У зв`язку з перебуванням судді Смородінової О.Г. на лікарняному у період з 20.04.2021 по 28.04.2021, судове засідання, призначене на 27.04.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 30.04.2021 розгляд справи по суті було призначено на 25 травня 2021 року о 10:45.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 01.03.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія ухвали надіслана на адресу відповідача була 06.04.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142946021).

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статей 9, 14, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих фізичною особою-підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження (адресу місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється фізичною особою-підприємцем для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Фізичній особі-підприємцю Давіскібі Ігорю Євгеновичу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 у справі № 915/154/21 є 06.04.2021.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 21.04.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25.05.2021 в судове засідання з`явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином. Так, копія ухвали суду від 30.04.2021, направлена на адресу місцезнаходження відповідача 14.05.2021 була повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143455307). Як уже було наведено вище, за змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 25.05.2021 представник позивача підтвердив актуальність заявлених вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 25.05.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2020 року між Управлінням освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, як поклажодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Давіскібою Ігорем Євгеновичем, як зберігачем, був укладений Договір відповідального зберігання майна № 709 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає па відповідальне зберігання протягом строку цього Договору майно, що визначене у акті приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1). Місце зберігання майна: м. Харків, вул. Енергетична, 18 (п. 1.2). Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється Сторонами за актами приймання - передачі. які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3). Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються сторонами у актах приймання-передачі (п. 1.4).

За умовами наведеного Договору:

- зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за актом приймання-передачі протягом 7 (сім банківських) днів з моменту висування такої вимоги останнім у стані, в якому воно було одержане (п. 2.1.4); - у випадку припинення дії цього Договору за вимогою поклажодавця повернути останньому весь Товар зі зберігання на умовах DDР Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16 (п. 2.1.5);

- поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) (п. 3.2);

- за порушення строків повернення Товару зі зберігання Зберігач зобов`язується сплатити поклажодавцю, за його вимогою, пеню в розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно повернутого Товару за кожну повну добу затримки (п. 5.4);

- усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства (п. 6.1);

- цей Договір вважається укладеним і набирає: чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 7.1);

- строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2020 року (п. 7.2);

- закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3).

Вищевказаний Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають дві вимоги позивача: немайнового характеру - щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі майно передане на зберігання; майнового характеру - щодо стягнення з відповідача пені за порушення договірних зобов`язань.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення зберігачем зобов`язання щодо повернення поклажодавцеві у встановлений строк майна, переданого на зберігання.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір відповідального зберігання майна № 709 від 28.10.2020 з актом приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна № 1 від 28.10.2020 до нього;

- листи Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка № 1904/01-15 від 17.11.2020 «Про повернення товару відповідно до договору від 28.10.2020 року № 709» та №74/01-15 від 14.01.2021 «Про невиконання умов договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709» з доказами їх направлення;

- претензія Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка № 2056/01-15 від 08.12.2020 «Про невиконання умов договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709» з доказами її направлення;

- акт Южноукраїнської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 від 21.12.2020.

Відповідач, як уже було наведено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про зберігання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно зі ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

За правилами ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Крім цього, згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору, 28.10.2020 за актом № 01 приймання передачі майна до Договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709, позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання таке майно:

Найменування товару: Стіл холодильний з нержавіючої сталі СХ 1800x700*850; Кількість: 1 од.; Вартість (грн): 45700,00 грн.

Зі змісту наведеного Акту вбачається, що зберігач і поклажодавець не мають зауважень до стану майна та його упакування вищевказаного товару.

Акт підписаний обома сторонами, підписи скріплені печатками учасників.

У подальшому позивач звертався до відповідача:

1) з листом № 1904/01-15 від 17.11.2020 «Про повернення товару відповідно до договору від 28.10.2020 року № 709» та №74/01-15 від 14.01.2021 «Про невиконання умов договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709», в якому просив Фізичну особу-підприємця Давіскібу І.Є. повернути протягом семи (сім банківських днів) днів з дня отримання даної вимоги товар (Стіл холодильний з нержавіючої сталі СХ 1800x700*850) за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16, 55002. Вказаний лист був направлений на адресу відповідач 18.11.2020 та одержаний адресатом 23.11.2020;

2) з претензією № 2056/01-15 від 08.12.2020 «Про невиконання умов договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709», в якій просив повернути товар до 17.12.2020 та доставити його за адресою Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 16, 55002. Крім того, позивач просив відповідача сплатити штрафні санкції за господарське правопорушення в розмірі 1599,0 грн. Претензія була скерована на адресу відповідача 08.12.2020 та отримана останнім 14.12.2020;

3) з листом №74/01-15 від 14.01.2021 «Про невиконання умов договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709» щодо повернення переданого на зберігання майна, водночас, до вказаного листа було додано Акт від 21.12.2020, підписаний комісією Южноукраїнської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4, про те, що ФОП Давіскіба І.Є. в Южноукраїнську загальноосвітню школу І-Ш ступенів № 4 за адресою Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, пр-т Незалежності 16, було доставлено 21.12.2020 стіл холодильний з нержавіючої сталі. При огляді доставленого товару було виявлено, що параметри (1400x600x850) стола холодильного не відповідають параметрам (1800x700x850), які передбачені відповідно до Акту № 01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 року № 709. У зв`язку з цим стіл холодильний з нержавіючої сталі (1400x600x850) було не прийнято та відправлено назад.

Вказаний лист із зазначеним додатком був скерований позивачем відповідачу 14.01.2021, та був повернутий за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання».

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач проігнорував першу письмову вимогу позивача повернути зі зберігання товар відповідного маркування, після закінчення дії договору також не виконав свого обов`язку щодо повернення майна, чим фактично порушив права та законні інтереси позивача.

Так, обов`язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка бела передана на зберігання, випливає із суті зобов`язання зберігання. Приписами ч. 1 ст. 949 ЦК України цей обов`язок закріплюється прямо.

Зі змісту ст. 953 ЦК України також прямо випливає право поклажодавця в будь-який час забрати річ, передану на зберігання . Зберігач на вимогу поклажодавця зобов`язаний повернути річ, хоча б строк зберігання і не закінчився.

Якщо договором зберігання було передбачено право зберігача на знеособлення речей, прийнятих на зберігання (ст. 941 ЦК України), зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві відповідну кількість речей того ж самого роду та такої самої якості.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач не повернув позивачу майно зі зберігання ані по першій вимозі поклажодавця, ані по закінченню строку дії договору.

Акт від 21.12.2020, який міститься в матеріалах справи, лише підтверджує обставину невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На переконання суду, відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву по даній справі, не спростував наведені аргументи позивача, не заперечив на докази, які надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Проаналізувавши викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності повернення поклажодавцеві майна, переданого за договором зберігання, в зв`язку з чим управління цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами довів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів управління як поклажодавця, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу майно, передане на зберігання за Договором відповідального зберігання майна від 28.10.2020 № 709 та Акту № 01 приймання передачі майна до Договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 № 709, а саме: Стіл холодильний з нержавіючої сталі СХ 1800x700*850 - 1 одиниця підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення переданого на зберігання майна, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 26049,00 грн за період з 01.12.2020 по 24.03.2021 (виходячи із вартості неповернутого майна у сумі 45700,00 грн).

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.4 Договору за порушення строків повернення Товару зі зберігання Зберігач зобов`язується сплатити поклажодавцю, за його вимогою, пеню в розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно повернутого Товару за кожну повну добу затримки.

Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунок пені за Договором суд встановив, що таке нарахування позивачем проведено з допущенням помилок при визначенні періоду прострочення виконання зобов`язання.

Так, позивач при здійсненні розрахунку виходив із того, що оскільки вимогу про повернення переданого на зберігання майна відповідач отримав 23.11.2020 (що підтверджується матеріалами справ), то семиденний строк повернення майна для відповідача тривав до 30.11.2020 включно, а отже першим днем прострочення виконання зобов`язання є 01.12.2021.

Разом із тим, п. 2.1.4 Договору, яким сторони погодили між собою обов`язок зберігача повернути майно поклажодавцеві протягом 7 (сім банківських) днів з моменту висування такої вимоги останнім.

Позивачем при розрахунку пені строк порушення виконання зобов`язання було визначено виходячи із 7 календарних днів, а не 7 банківських днів, як це передбачено умовами Договору.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що строк повернення майна для відповідача тривав до 02.12.2020 включно, а отже першим днем прострочення виконання зобов`язання є 09.12.2021. За такого, судом проведено перерахунок розміру пені та встановлено, що належною до стягнення з відповідача сумою пені є 25592,00 грн, а, отже суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені на суму 457,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 4500,18 грн (2270,00 грн у зв`язку із задоволенням вимоги немайнового характеру та 2230,18 грн ((25592,00 / 26049,00) * 2270,00) у зв`язку із частковим задоволенням вимоги майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Давіскібу Ігоря Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Управлінню освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (55002, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, буд. 16; ідентифікаційний код 04653220) в натурі майно, передане на зберігання за Договором відповідального зберігання майна від 28.10.2020 № 709 та Акту № 01 приймання передачі майна до Договору відповідального зберігання майна від 28.10.2020 № 709, а саме: Стіл холодильний з нержавіючої сталі СХ 1800x700*850 - 1 одиниця.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Давіскіби Ігоря Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (55002, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, буд. 16; ідентифікаційний код 04653220) пеню від вартості несвоєчасно повернутого Товару із зберігання у розмірі 25592,00 грн, а також 4500,18 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 457,00 грн відмовити позивачу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка (55002, м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, буд. 16; ідентифікаційний код 04653220);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Давіскіба Ігор Євгенович ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 31.05.2021.

Суддя О.Г. Смородінова