Рішення № 97279555, 26.05.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/971/20

Номер провадження № 2/194/31/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Корягіна В.О.,

з участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.,

представника позивача адвоката Щербиніна Ю.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Голіциної Г.Д.,

єдиний унікальний номер справи 194/971/20, номер провадження №2/194/31/21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеномупозовному провадженні в залі судових засідань Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом адвоката Щербиніна Юрія Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ПрАТ «Страхова група «ТАС»,про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1 Адвокат Щербинін Ю.І. звернувся до суду з позовною заявоюв інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ПрАТ «Страхова група «ТАС»,про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 40019,07 грн. матеріальної шкоди, 7000 грн. моральної шкоди, судовий збір та понесені витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ у розмірі 2000 грн.

1.2 В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 27 лютого 2020 року о 19-43 год. в м. Тернівка Дніпропетровської області на вул. Харківська, 11 біля території автостанції, мотоцикл YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі вказаної вище вулиці, зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2102 з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який виїжджав із другорядної дороги та не надав переваги у русі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мотоцикл YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_1 свою провину визнав та в односторонньому порядку власноруч склав на користь ОСОБА_2 розписку, якою поклав на себе зобов`язання виконати вимоги по відшкодуванню шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та попри обов`язок за ушкодженні особисті речі на місці пригоди виплатив на користь позивача 2000 грн. Складена відповідачем розписка передбачала на користь позивача виплату за взаємною домовленістю між сторонами грошових коштів у сумі 660 доларів США або повністю відремонтувати мотоцикл YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Окрім цього, розписка передбачала строк виконання даного обов`язку про відшкодування шкоди в період часу з 27 лютого 2020 року по 05 березня 2020 року, який сплинув, а шкода залишилася не відшкодована. Також, за повідомленням, що надійшло від місцевого мешканця ОСОБА_3 , на місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди прибув патруль КРУП-391 ГРПП д/н 2717 Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі поліцейського ОСОБА_4 , який у своєму рапорті зазначив: прибувши на місце події він встановив водіїв, якими виявилися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які повідомили, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди розібралися самостійно та просять ніякого розгляду не проводити, про що написали відповідні заяви. Попри це, задля відмови у допомозі з боку поліції та не проведення розгляду за фактом у своїх заявах до поліції обидві сторони повинні були зазначити про відсутність механічних та тілесних ушкоджень, про що вказали. З метою відновлення порушеного права позивача 03 серпня 2020 року відбувся огляд пошкодженого мотоцикла YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 незалежним оцінювачем ОСОБА_5 , за результатами якого було складено звіт №9820 оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 09 серпня 2020 року та встановлено, що мотоцикл не на ходу, має пошкодження внаслідок ДТП та пошкодження зосереджені на передній частині кузова та передній ходовій КТЗ. На огляді був присутній оцінювач ОСОБА_5 та власник мотоциклу YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Відповідно до звіту №9820оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 09 серпня 2020 року вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 37117,90 грн., а матеріальний збиток складає 40019,07 грн. Крім того, він поніс додаткові витрати у розмірі 2000,00 грн. на оплату послуг з оцінки вартості матеріального збитку. Також, дорожньо-транспортна пригода та понесені збитки завдали йому душевні страждання, пов`язані зі страхом за своє життя, необхідністю збирання документів та звернення за юридичною допомогою, що позначилось на душевному стані та призвело до погіршення відносин в сім`ї між батьками.Розмір моральної шкоди становить 7000,00 грн.

1.3 Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до змісту якого він просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Позивачем не надано доказів його противоправної поведінки, наявності саме його вини у ДТП, наявності шкоди безпосередньо від його дій та причинного зв`язку між його діями та шкодою, яка заподіяна позивачу. Так, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, та він не притягувався до адміністративної відповідальності стосовно даної ДТП. Крім того, ОСОБА_2 додав до позову свою заяву, зі змісту якої вбачається, що він просить не проводити ніяких дій за фактом ДТП, яка сталася о 19.43 год. 27.02.2020 року біля автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка між ним та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що сторони домовились самостійно, ніяких механічних пошкоджень транспортних засобів не заподіяно, тілесних ушкоджень також не заподіяно. Претензій ні до кого не має. Отже, керуючись ст. 1188 ЦК України, позовні вимоги не визнає. Крім того, він участі при огляді мотоциклу оцінювачем не приймав. З урахуванням недоведеності його вини також не визнає моральну шкоди,витрати на проведення оцінки транспортного засобу і судові витрати.

1.4 Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якого зазначає, що вина відповідача у справі підтверджується складеною ним особисто розпискою про відшкодування шкоди. Щодо заяви позивача зазначає, що оскільки на місце пригоди прибули працівники поліції, але сторони домовились добровільно, тому для представників влади він разом з відповідачем писав дані заяви. Отже, молодий вік та розгубленість і необізнаність позивача, привела до порушення його прав.

1.5 Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, а також суду пояснив, що він їхав по головній дорозі 27 лютого 2020 року, швидкість з якою він їхав вже не пам`ятає. Не пам`ятає чи оглядався його транспортний засіб працівниками поліції. Європротокол не складався. На момент дорожньо-транспортної пригоди у нього страховка вже не діяла.

1.6 Представник позивача адвокат Щербинін Ю.І. в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити з наведених у ній підстав та підстав зазначених у відповіді на відзив, а також суду пояснив, що вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої мотоцикл позивача отримав механічні пошкодження, підтверджена розпискою відповідача. Пошкоджений мотоцикл не оглядався працівниками поліції. Відповідач не повідомлявся про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, а саме мотоциклу. Огляд мотоциклу проводився оцінювачем ОСОБА_5 в присутності власника ОСОБА_2 . До страхової компанії позивач не звертався, оскільки про дорожньо-транспортну пригоду їй не повідомлялося.

1.7 Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що свою вину в дорожньо-транспортній пригоді не визнає. Пошкоджень на транспортному засобі позивача не було, на другий та третій день після дорожньо-транспортної пригоди позивач катався на своєму мотоциклі. Розписку він писав, оскільки це було вимогою працівника поліції.

1.8 Представник відповідача адвокат Голіціна Г.Д. в судовому засіданні позовну заяву не визнала в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, а також суду пояснила, що позовні вимоги та вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді не підтверджені жодними доказами. Позивач в`їхав в задню частину автомобіля відповідача. В заяві позивача, яку він надав працівникам поліції, зазначено, що ніяких механічних ушкоджень його транспортному засобу не заподіяно. Працівниками поліції не складено протокол огляду транспортного засобу. Працівники поліції повинні були перевірити у водіїв транспортні засоби та страхові поліси. А також зазначила, що до даних позовних вимог застосовується спеціальна норма - ст. 1187 ЦК України. Просила в задоволені позову відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом.

2.1 Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог та їх заперечення, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

2.2 В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2020 року о 19-43 год. в м. Тернівка Дніпропетровської області на вул. Харківська, 11, сталася дорожньо-транспортна пригода, учасники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак, судом не ухвалювалась постанова щодо вищезазначених обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 лютого 2020 року о 19-43 год. в АДРЕСА_1 . Європротокол також щодо даних обставин учасниками дорожньо-транспортної пригоди не складався.

2.3 Відповідно до розписки від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_1 зобов`язується сплатити ОСОБА_2 з 27.02.2020 року по 05.03.2020 року 660 доларів США, або відновити мотоцикл YOKOMOTO HT250-3A, державний номерний знак НОМЕР_1 . За курточку ОСОБА_2 отримав 2000 грн. (а.с.12).

2.4 Як вбачається з копій матеріалів Тернівського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ЄО №766 від 27.02.2020 року, в них мається рапорт та талон повідомлення про те, що на службу 102 надійшло повідомлення, що 27.02.2020 року о 19.43 год. біля автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка мотоцикл, д/з НОМЕР_1 врізався в авто ВАЗ 2102. Також є заява ОСОБА_2 від 27 лютого 2020 року, відповідно до якої він просить не проводити ніяких дій за фактом ДТП, яка сталася о 19.43 год. 27.02.2020 року біля автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка між ним та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що сторони домовились самостійно, ніяких механічних пошкоджень транспортних засобів не заподіяно, тілесних ушкоджень також не заподіяно. Претензій ні до кого не має. Крім того, є заява ОСОБА_1 від 27 лютого 2020 року, відповідно до якої він просить не проводити ніяких дій за фактом ДТП, яка сталася о 19.43 год. 27.02.2020 року біля автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка між ним та ОСОБА_2 ніяких механічних пошкоджень транспортних засобів не заподіяно, тілесних ушкоджень також не заподіяно. Претензій не має (а.с. 13-17).

2.5 Відповідно до звіту №9820 від 09.08.2020 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, протоколу (акту) 9820 та додатків, ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 провів дослідження пошкодженого мотоциклу YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рік випуску 2018 року, за участю тільки власника ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту складає 37117,90 грн., матеріальний збиток, завданий власникові мотоцикла складає 40019,07 грн. У звіті зазначено про посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ№6828-ПК від 23.06.2020 року, а також щовласником зазначеного мотоциклу є ОСОБА_2 , однак до звіту копій документів на підтвердження цього не додано. Згідно квитанції до прибуткового ордеру №9820 від 03 серпня 2020 року та ордеру №9820 від 09.08.2020 року виконаних послуг, ОСОБА_2 за оцінку транспортного засобу сплачено ФОП ОСОБА_5 2000 грн. (а.с.18-36).

2.6 У судовому засіданні 31 березня 2021 року представником позивача додано до матеріалів справи: копія посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ОСОБА_5 МФ№6828-ПК від 23.06.2020 року, яке дійсне протягом двох років; пояснювальний лист ФОП ОСОБА_5 №0103 від 16.03.2021 року, про те, що при складанні звіту №9820 від 09.08.2020 року була допущена описка щодо місця огляду пошкодженого мотоциклу YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 , правильне місце огляду є Дніпропетровська обл., м. Тернівка, вул. Новорічна, 21; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником транспортного засобу мотоциклу YOKOMOTO HT250-3A SPORT з державним номерним знаком НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (а.с.150-152).

2.7 Згідно поліса № 121089080 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 25 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «ТАС», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована за заподіяну шкоду третім особам внаслідок ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2102» номерний знак НОМЕР_2 , на одного потерпілого: заподіяну життю і здоров`ю на суму 260000,00 грн., заподіяну майну на суму 130000,00 грн., розмір франшизи складає 2500,00 грн.(а.с.8,810).

2.8 Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 2020 року, дати не пам`ятає, він був свідком ДТП біля автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка. Так, він їхав по правій полосі руху позаду, зупинився та викликав працівників поліції. На його думку винен в ДТП водій мотоциклу, оскільки саме він повинен був пропустити автомобіль. Пошкоджень на мотоциклі він не бачив, однак мотоцикл лежав на автодорозі.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що саму аварію він не бачив. Так, біля 21.00 год. наприкінці лютого 2020 року йому подзвонив позивач і він прийшов до поліції та допоміг відкотити мотоцикл, який був з пошкодженнями (дзеркало поламано, попереду мотоцикла пошкоджений пластик). Після ДТП він не бачив щоб позивач катався на мотоциклі.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що на автомобілі, яким керував його батько, вони виїжджали з вул. Харківська на головну дорогу. Після того як вони виїхали на головну дорогу в задню праву частину автомобіля врізався мотоцикл. Він бачив пошкодження на мотоциклі (дзеркало поламано та був пошкоджений пластик). Після ДТП пригоди влітку він бачив як позивач їздив на своєму мотоциклі.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він приїжджав на виклик відносно ДТП, яка сталася напроти автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскільки учасники між собою домовилися. Автомобіль виїжджав з вул. Харківська на головну дорогу, а мотоцикл рухався по головній дорозі. Мотоцикл та автомобіль мали пошкодження, які саме не пам`ятає. Заяви учасники ДТП писали добровільно. Самої події ДТП він не бачив. Транспортні засоби знаходились на автодорозі, посередині або с правої сторони лежав мотоцикл та через 50 метрів біля кіоску стояв автомобіль. На його думку винен в ДТП відповідач.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він виїжджав на ДТП, яка сталася біля автостанції по вул. Харківська в м. Тернівка. Так, протокол не складався, оскільки учасники домовилися між собою. Європротокол не складався, оскільки у позивача не було страхового полісу. Які саме були пошкодження на автомобілі та мотоциклі він не пам`ятає. Мотоцикл лежав на дорозі ближче до лівої полоси, а також ближче до в`їзду на автостанцію. На його думку мотоцикл їхав швидко. Була сухе дорожнє покриття, на вулиці було освітлення. Заяви складали працівник поліції, а учасники їх підписували, тиску не було.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона почала переходити дорогу, та побачила як по вул. Харківська в м. Тернівка сталося ДТП. Так, мотоцикл їхав на дуже великій швидкості та врізався в автомобіль, щоб мотоцикл гальмував вона не чула. Крім того, вона чула, що водій мотоциклу кричав щоб водій автомобіля забирав мотоцикл, а йому віддав кошти за нього.

Допитаний як свідок позивач ОСОБА_2 пояснив, що автомобіль раптово виїхав з боку магазину «Сокол», і внаслідок того, що водій автомобіля не уступив йому дорогу сталося ДТП. Він їхав не дуже швидко ближче до лівої полоси руху, загальмував і мотоцикл хитнуло на правий бік. Одразу після ДТП автомобіль проїхав до кіоску, де зупинився. Так як у нього не було страховки вони вирішили домовитися в добровільному порядку, тому відповідач написав розписку про відшкодування 660 доларів США. Він та відповідач писали заяви щоб списати виклик працівників поліції. Мотоцикл після ДТП знаходився до оцінки у його дідуся в гаражі по АДРЕСА_2 . Після ДТП він не катався на мотоциклі. Європротокол не складали, оскільки вони домовилися добровільно.

Допитаний як свідок відповідач ОСОБА_1 пояснив, що він з вул. Харківська вже виїхав на ліву полосу руху на головну дорогу біля автостанції, проїхав 10-20 метрів, після чого почув удав в задню частину автомобіля. До поліції він на автомобілі, а позивач на мотоциклі проїхали самостійно. Виплатив позивачу кошти за порвану куртку. Покриття дороги було сухе, вулиця освітлена, кущів не було на перехресті. Свої дії коли писав розписку та заяву не розумів, оскільки був у шоці. У мотоцикла біля двигуна був пошкоджений пластик. Гальмівний шлях від мотоциклу з правої полоси руху на ліву був приблизно 14 метрів. Позивач просив не оформлювати ДТП, оскільки це було вже друге у нього ДТП. Розписку писав в поліції під диктовку працівників поліції.

Мотивована оцінка кожних аргументів, наведених учасниками справи, порушення прав.

3.1 Отже, в судовому засіданні підтвердилась обставина, що 27 лютого 2020 року о 19-43 год. в АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.

3.2 Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховикПрАТ «Страхова група «ТАС» на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяла на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника ОСОБА_1 .

Натомість, позивач звертається з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просить стягнути з відповідача на користь позивача 40019,07 грн. матеріальної шкоди згідно звіту №9820 від 09.08.2020 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, 7000 грн. моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судовий збір та понесені витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ у розмірі 2000 грн.

З урахуванням позовних вимог які заявлені позивачем суд вважає, що до даних правовідносин застосовуються спеціальні норми Закону - ст.ст. 1187,1188 ЦК України.

Суду не надано підтвердження того, що позивач звертався до ПрАТ «Страхова група «ТАС», а судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник позивача, якому стало відомо про існування полісу № 121089080 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного 25 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «ТАС», не заявив клопотання про заміну відповідача по справі.

В Постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Статтею 51 ЦПК України, передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Отже, суд не вправі з власної ініціативи залучати у справі відповідачів та співвідповідачів, а має право залучити їх тільки за клопотанням позивача.

Згідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) Страсбург, 10 лютого 2010 року, остаточне 10/05/2011), з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц зазначено, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, встановивши, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача.

3.3 Окрім того, суд зазначає, що позивач звертається до суду саме провідшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просить стягнути з відповідача на користь позивача 40019,07 грн. матеріальної шкоди згідно звіту №9820 від 09.08.2020 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, 7000 грн. моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судовий збір та понесені витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ у розмірі 2000 грн. А не на підставі розписки написаної відповідачем ОСОБА_1 27 лютого 2020 року, відповідно до якої останній зобов`язується сплатити ОСОБА_2 з 27.02.2020 року по 05.03.2020 року 660 доларів США, або відновити мотоцикл YOKOMOTO HT250-3A, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2020 року о 19-43 год. в м. Тернівка Дніпропетровської області на вул. Харківська, 11, сталася дорожньо-транспортна пригода, учасники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП відносно учасників дорожньо-транспортної пригоди не складався, європротокол не складався, план схема не складалася, фотокартки та відеозаписи дорожньо-транспортної пригоди відсутні. А також, судом не ухвалювалась постанова щодо вищезазначених обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 лютого 2020 року о 19-43 год. в АДРЕСА_1 .

Допитані у судовому засіданні свідки надають протирічні покази щодо винуватості обох водіїв транспортних засобів з дій яких сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідач свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не визнає.

Представником позивача та позивачем не заявлялось клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та при заявлених позовних вимогах, розписка щодо відшкодування шкоди відповідачем позивачу не є належним доказом вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді.

Отже, суд позбавлений можливості на підставі наданих доказів з`ясувати усі фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Норми права, які застосував суд.

4.1 Щодо визначення належного відповідача у справі.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

За змістом пунктів 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо визначення норм права, які застосовуються до даних правовідносин у справі.

4.2 У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.

Згідно до ч. 2,3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого, тобто позивач від доказування вини відповідача звільняється.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний,зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно абз. 2 п. 22.3 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року, передбачено, що величина ВТВ КТЗ не нараховується: а) якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ; б) якщо легкові автомобілі експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний), а строк експлуатації перевищує: 3,5 роки - для КТЗ виробництва країн СНД; 5 років - для інших КТЗ; в) якщо строк експлуатації вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва

країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ; г) якщо строк експлуатації мототехніки перевищує 5 років; ґ) у разі заміни кузова до оцінюваних пошкоджень; д) якщо КТЗ раніше був аварійно пошкоджений або є корозійні руйнування; е) у разі заміни окремих складників, що непотребують

пофарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо). Якщо, крім зазначених складників, пошкоджені складові кузова та оперення, розрахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі; є) якщо КТЗ був виданий громадянинові безкоштовно через органи соціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування ВТВ здійснюється за завданням особи або органу, які призначили експертизу); ж) у разі визначення коефіцієнта фізичного зносу для його складників відповідно до вимог пункту 7.44 цієї Методики; з) якщо КТЗ раніше був перефарбований зовні.

В постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 753/21177/16-ц зазначено, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Згідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) Страсбург, 10 лютого 2010 року, остаточне 10/05/2011), з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновок суду.

5.1 Таким чином, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем заявлені вимоги до неналежного відповідача, а суд позбавлений права залучати належних відповідачів по справі за своєю ініціативою або за ініціативою інших учасників провадження, окрім як за клопотанням позивача або його представника, у якості співвідповідачів або відповідачів, та враховуючи те, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача, а тому заявлення вимог до відповідача є передчасним.

5.2 Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не підтвердились ті обставини, що діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу спричинена матеріальна шкода, а саме наявності вини відповідача у ДТП, наявності шкоди безпосередньо від його дій та причинного зв`язку між його діями та шкодою, яка заподіяна позивачу.

5.3 У зв`язку з чим не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати пов`язанні з оцінкою транспортного засобу.

5.4 Також, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки у судовому засіданні не підтвердились ті обставини, що діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу спричинена моральна шкода, а саме наявності вини відповідача у ДТП, наявності шкоди безпосередньо від його дій та причинного зв`язку між його діями та шкодою, яка заподіяна позивачу.

Судові витрати.

6.1 Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, тому слід відмовити у вимогах про стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12-13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову адвоката Щербиніна Юрія Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ПрАТ «Страхова група «ТАС»,про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Сторони та інші учасники справи: позивач - ОСОБА_2 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ); відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ); третя особа: ПрАТ "Страхова група "ТАС" (юридична адреса: 03062, м. Київ, вул. Перемоги, 65, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30115243), представник позивача адвокат Щербинін Юрій Ігорович (адреса: 49035, м. Дніпро, вул. Флангова, 43/8), представник відповідача адвокат Голіцина Галина Дмитрівна (адреса: 51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Курська, 12).

Повне судове рішення складено 31 травня 2021 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін