Рішення № 9723204, 26.04.2010, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2-575/2010 року

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2010 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді: М.В. Матвієнко

при секретарі Н.Г. Ліщині

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23.04.2007 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Золотоніського відділення ЧГРУ «ПриватБанк» Компанієць В.І., що діє на підставі довіреності № 4910 від 23.09.2005 р., був укладений кредитний договір № CSA0AU00100032. Згідно п. 7.1. даного договору вона отримала кредитні кошти на споживчі цілі шляхом перерахування на поточний рахунок на строк до 27.04.2012 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 51023,54 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць (16,08 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту в сумі 358,70 грн. в момент надання кредиту, 1619,84 грн. на оплату страхування за автомобіль, 385,70 грн. на особисте страхування, щомісячної комісії у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, щомісяця в період сплати з 15 по 20 число кожного місяця.

Весь час вона сумлінно дотримується вимог договору та своєчасно виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором. 13.01.2009 року нею був отриманий лист від ЗАТ КБ ПриватБанк, в якому відповідач повідомив її, що з 01 лютого 2009 року банк в односторонньому порядку підвищує розмір відсоткової ставки за кредитним договором № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року до 27,48 % на рік.

20.01.2009 року вона звернулася до відповідача з листом, в якому виразила свою категоричну незгоду і відмовилась від підвищення розміру відсоткової ставки до рівня 27,48 % річних за кредитним договором № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року на підставі вимог ст. ст. 651-654, 1048,1054,10561 ЦК України. Але, не звертаючи уваги на вказані норми чинного законодавства України, відповідач продовжував надсилати їй незрозумілі листи, а саме: 12.02.2009 року, 27.03.2009 року, 08.04.2009 року та 30.04.2009 року, в яких викладав свою позицію з власним тлумаченням норм законодавства України та погрозами застосувати арешт та примусовий продаж належного їй майна. Після останнього листа банку вона вважала, що спірні питання між нею та банком врегульовані, але в лютому 2010 року її викликали до Золотоніського відділення ЧГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» та почали вимагати погашення кредиту з врахуванням підвищеної відсоткової ставки.

Тому позивачка і звернулася до суду з позовом про захист своїх прав, в якому просила суд визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року з 01.02.2009 року та визнати недійсною умову п. 2.3.1. кредитного договору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_3 підтримали позов та наполягали на його задоволенні в повному обсязі відповідно до зазначених вище підстав, а також, враховуючи, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором», передбачена заборона фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбаченим кредитним договором або графіком погашення боргу, а також розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори, дія якої застосовується до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом.

Представник відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" за довіреністю Петрашевич С.В. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну (ч. 3 ст. 653 ЦКУ). У випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко не врегульоване питання, з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умови відсутності у законодавстві прямої заборони, або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору (у випадку реалізації права на односторонню зміну), - це питання може бути врегульовано в договорі. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Тобто, договір вже змінено, про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Частиною 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення, отже у випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про таку зміну. Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008р. про заборону одностороннього підвищення ставок. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача та її представника, пояснення представника відповідача, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з кредитного договору № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Золотоніського відділення ЧГРУ «ПриватБанк» Компанієць В.І., що діє на підставі довіреності № 4910 від 23.09.2005 р., та ОСОБА_1 був укладений даний договір, згідно якого банк надав їй кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок на строк до 23.04.2012 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 51023,54 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту в сумі 358,70 грн. в момент надання кредиту, 1619,84 грн. на оплату страхування за автомобіль, 385,70 грн. на особисте страхування, щомісячної комісії у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, щомісяця в період сплати з 15 по 20 число кожного місяця.

Відповідно до п. п. 2.3.1 кредитного договору № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 р. в банку станом на січень 2009 року було право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюктури ринку грошових ресурсів України в границях кількості пунктів на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Але для цього відповідно до того ж пп. 2.3.1 Договору - банк зобовязаний був надіслати Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. А відповідно до п. 2.3.3 у разі, якщо Позичальник не дав згоди на таке збільшення процентної ставки по кредиту, то Банк мав право лише змінити умови договору зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим Договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення або розірвати Договір у судовому порядку або здійснити, згідно ст. 651 ЦК України, одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. Але Відповідач не дотримався узгодженої процедури та грубо порушив умови договору та закону.

Так, з боку Банку 01.02.2009 року було в односторонньому порядку, без узгодження з Позичальником, піднято процентну ставку. При цьому Банком від імені голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» Дубілет О.В позивачеві був надісланий лист від 06.01.2009 року, в якому він, посилаючись на умови кредитного договору № CSA0AU00100032 від 27.04.2007 року, вимагав (а не пропонував) зміни умови даного кредитного договору і в ультимативній формі повідомив про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 16,08 % до 27,48 % річних, як про подію, що вже відбулася, без будь-якого конкретного обґрунтування такого підвищення, та без отримання згоди на таке підвищення. Хоча ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Тобто, в даному випадку, зміна мала відбутися в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України, що набула чинності 09.01.2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності ст.10561 ЦК України, але оскільки вона не надала свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, то вона повинна залишатися попередньою без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Відповідно до ч. 3 ст.10561 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Таким чином, умова договору, передбачена п. п. 2.3.1 п. 2.3 кредитного Одговору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживача", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Зі змісту п. п. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору, відповідно до яких банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки вбачається, що дані положення порушують права позивача та законні інтереси, порушують принцип рівності сторін договору, містять дискримінаційні стосовно неї правила зміни відсоткової ставки та є несправедливою умовою договору, мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позичальника і прямо суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Але згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач ні до 06.01.2009 р., як того вимагав Банк у вказаному повідомленні, ні пізніше - не надавала. Навпаки ОСОБА_1 20.01.2009 року надіслала письмове заперечення з приводу запропонованих Банком змін до умов кредитного договору № CSA0AU00100032. А, отже, і зміну договору не можна вважати вчиненою. Але ЗАТ КБ "ПриватБанк" проігнорував вказані норми ЦК України і в односторонньому порядку, без письмової зміни істотних умов договору, почав нараховувати позивачеві проценти за новою ставкою, про що ОСОБА_1 було письмово повідомлено листами від 12.02.2009 року, 27.03.2009 року, 08.04.2009 року та 30.04.2009. Тобто без дотримання умов, передбачених Договором та ст. 654, ч.1 ст. 207 ЦК України. Хоча недодержання письмової форми кредитного договору згідно ч. 2 ст. 1055 ЦК України, передбачає нікчемність такого договору.

Таким чином, відповідачем не було додержано вимог закону і Договору при зміні умови кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки повідомлення банку, направлені позивачеві після зміни істотних умов цього договору і не узгоджені з ним, не можуть вважатися правочином вчиненим в письмовій формі і не мають ознак додаткового договору. Крім того, відповідно до вимог ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку). А відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках, чого також не дотримався Банк, намагаючись змінити умови договору, оскільки ні в згаданому листі-пропозиції від 06.01.2009 року, ні в листах від 12.02.2009 року, 27.03.2009 року, 08.04.2009 року та 30.04.2009 року - не має об'єктивного обґрунтування причин підвищення ставки по кредиту. Тому, позов про визнання незаконною зміни в односторонньому порядку ЗАТ КБ "ПриватБанк" розміру процентної ставки по кредитному договору № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в бік її збільшення з 16,08 % до 27,48 % річних підлягає до задоволення.

Крім того, враховуючи, що на момент розгляду судом даного спору набрав чинності Закон України № 1822-VІ від 21.01.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором»,- де передбачена заборона фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбаченим кредитним договором або графіком погашення боргу, а також заборона розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори, то у суду є всі підстави для задоволення позову як в частині визнання незаконною зміни в односторонньому порядку ЗАТ КБ "ПриватБанк" розміру процентної ставки по кредитному договору, так і в частині визнання недійсною умов п. 2.3.1. Крединого договору № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року, який передбачав право на одностороннє збільшення процентної ставки по даному кредитному договору, оскільки, Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачають, що його положення застосовується до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що позов судом задоволений, то з відповідача належить стягнути на користь позивача державне мито в сумі 08 грн. 50 коп., яке було сплачене позивачем при подачі позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 60, 88, 209 ч. 1, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 6, 203, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст. 5, ст.11, ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором» (Прикінцеві та Перехідні положення Закону) суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача задовольнити.

Визнати незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» розміру процентної ставки за користування кредитом по кредитному договору № CSA0AU00100032 від 23.04.2007, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Визнати недійсною умову пункту 2.3.1 кредитного договору № CSA0AU00100032 від 23.04.2007 року.

Стягнути із ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 08 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви на апеляційне оскарження рішення суду.

Суддя: М.В. Матвієнко