Рішення № 97226748, 20.05.2021, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/2082/19

Провадження № 2/316/25/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Куценка М.О.

за участю секретаря судового засідання Рябухи О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара Запорізької області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №316/2082/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27.09.2019 р. звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом до відповідача АТ «Альфа-Банк», відповідача Державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., в якій просить: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексним номером: 47145397 від 31.05.2019 та запис про право власності за номером 31808521 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ: 23494714.

В обґрунтування зазначила на те, що 24.04.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0709/0408/55-026 (далі – Кредитний договір), згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 12 тис. доларів США з кінцевим терміном погашення до 24.04.2018 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено Іпотечний договір №0709/0408/55-026-Z-1 від 24.04.2008 р. (далі – Іпотечний договір) за яким в іпотеку було передано належну позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області 16.09.2013 р. у цивільній справі ЄУН 316/2107/13-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , яке набрало законної сили 27.09.2013 р. та підлягає виконанню, визначено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0709/0408/55-026 від 24.04.2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вказаним рішенням суду також визначено, що станом на 10.06.2013 р. заборгованість за кредитним договором складає 98410,54 грн., яка складається з наступного: за кредитом у розмірі 10748,43 долари США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 85912,20 грн.; по відсотках у розмірі 1383,36 долари США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 11057,20 грн.; пеня у розмірі 180,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 1441,14 грн..

У вересні 2019 року до її квартири прийшли працівники АТ «Альфа-банка» та повідомили про необхідність звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку оскільки АТ «Альфа-Банк» набуло права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до отриманої 12.09.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №180679740 інформації, їй стало відомо, що АТ «Альфа-Банк» через державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Такі дії вважає незаконними, зазначаючи як на порушення процедури проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що полягає у відсутності всіх необхідних документів для проведення такої реєстрації, що не було перевірено державним реєстратором, так і на те, що Іпотечним договором була передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки декількома способами, проте АТ «Альфа-Банк» реалізувавши один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки – за рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області по цивільній справі ЄУН 316/2107/13-ц, не має права на застосування іншого способу задоволення вимог Іпотекодержателя, враховуючи і те, що така передача є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки. (а.с.2-12).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.10.2019 р. у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.28-28зворот).

31.10.2019 р. відповідачем АТ «Альфа-Банк» було надано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого заперечують проти позовних вимог, вважаючи, що рішення суду, яке не виконано не припиняє правовідносин кредитного договору та не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання, що на думку відповідача, враховуючи умови Іпотечного договору, надає право звернення в позасудовому порядку з вирішенням питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. А отже, вважають, що АТ «Альфа-Банк», який з підстав умов Іпотечного договору, в позасудовому порядку реалізував своє право задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення до державного реєстратора з відповідною заявою та документами, вчинив дії які відповідають положенням законодавства, при цьому, самим державним реєстратором не було допущено порушень, а отже АТ «Альфа-Банк» правомірно набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Просить суд в задоволенні вимог позову відмовити (а.с.55-68).

Крім того, АТ «Альфа-Банк» було надано додаткові пояснення датовані 05.02.2020 р., в яких заперечують посилання позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюти» та неможливість реалізації предмету іпотеки та неможливість обрання іншого способу реалізації предмету іпотеки за наявності рішення суду. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.118-122).

16.03.2020 р. позивачем ОСОБА_1 були надані до суду письмові пояснення у змісті яких, зазначає у тому числі на неможливість відчуження майна без згоди власника, якої вона не надавала, а також на неможливість відчуження квартири яка є предметом іпотеки по кредиту в іноземній валюті та використовується як постійне місце проживання позичальника, яке є її єдиним майном, а отже підлягає застосуванню Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с.146-150).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.07.2020 р. було задоволено клопотання АТ «Альфа-Банк» про витребування доказів (а.с.173-173зворот),

Відповідачем АТ «Альфа-Банк» були надані до суду додаткові письмові пояснення датовані 05.11.2020 р., в яких зазначають і на те, що всі необхідні документи були надані, сам договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а отже, на думку відповідача посилання позивача на відсутність певних документів є безпідставними, а отже рішення державного реєстратора є правомірним (а.с.205-206зворот).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.11.2020 р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.213-213зворот).

Відповідачем АТ «Альфа-Банк» були надані суду ще додаткові письмові пояснення датовані 15.02.2021 р., в яких фактично зазначають на вчиненні ними дій відповідно до умов визначених законодавством та Іпотечним договором, а отже відсутні з їх сторони порушення, просить в позові відмовити (а.с.229-231).

В судове засідання позивач ОСОБА_3 та представник позивача – адвокат Железняк В.К. не з`явились. Позивачем надано письмову заяву про розгляд справи без участі позовні вимоги підтримала та збільшивши їх розмір, просила суд визнаючи незаконним та скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, також припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру та поновити за ОСОБА_2 право власності на квартиру (а.с.248-248зворот). Ухвалою суду від 20.05.2021 р. у прийнятті заяви в частині збільшення позовних вимог судом було відмовлено.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про проведення судового засідання без участі представника, в задоволенні позову просить відмовити (а.с.247).

В судове засідання відповідач: державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. та/або її представник, не з`явились, будь-яких заяв або клопотань, відозву чи заперечень проти позову, письмових пояснень – до суду не надала. Про розгляд справи судом повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судового відправлення (а.с.224). Відповідно до повідомлення з Василівської районної державної адміністрації Запорізької області №2594/01-40 ОСОБА_4 звільнена з посади державного реєстратора (а.с.220-221), заперечень проти позову, будь-яких клопотань або заяв надано не було.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення слухання справи визначених ч.2 ст.233 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положення пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи, суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі – ЄСПЛ).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Встановлено та не заперечується сторонами, що 24.04.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0709/0408/55-026 (далі – Кредитний договір), згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 12 тис. доларів США з кінцевим терміном погашення до 24.04.2018 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладено Іпотечний договір №0709/0408/55-026-Z-1 від 24.04.2008 р. (далі – Іпотечний договір) за яким в іпотеку було передано належну ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-17) з подальшими змінами до нього (а.с.71-74, 75-76). 15.06.2012 р. АТ «Альфа-Банк» набуло прав кредитора за кредитним договором.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», яка відповідає редакції ч.4 даної статті в на дату розгляду справи, визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Отже, підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Способами звернення стягнення на предмет іпотеки Закон визначає: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Відповідно до положень п.п.10.3 п.3 Іпотечного договору, Іпотекодержатель мав право обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.16). При цьому, відповідно до положень п.12 Іпотечного договору, який не зазнав змін під час їх внесення до Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя.

Тобто, лише один спосіб, а не декілька способів, як на це зазначає відповідач АТ «Альфа-Банк» у своїх письмових поясненнях. При цьому, дійсно п.п.12.3 п.12 Іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя викладене в п.п.12.3.1. та 12.3.2. цього пункту Договору, якими визначено можливість задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» або продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленого ст.38 Закону України «Про іпотеку», на що також зазначає і відповідач АТ «Альфа-Банк». Разом з цим, АТ «Альфа-Банк» залишено поза увагою зазначені вище приписи п.12 Іпотечного договору щодо права обрання лише одного із способів зазначених нижче, яким, крім вказаних в п.12.3 Іпотечного договору, є також звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, про що зазначено в п.12.1 Іпотечного договору (а.с.16). Відповідно до п.19 Іпотечного договору, строк позовної давності за будь-якими вимогами Іпотекодержателя, що випливає з цього договору становить три роки (а.с.17).

16.09.2013 р. по справі №316/2107/13-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, Енергодарським міським судом Запорізької області було ухвалено рішення яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів Згідно Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час провадження виконавчих дій, яке набрало законної сили 27.09.2013 р. (а.с.18-19), а отже за положеннями ч.5 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи, рішень якими було б спростовано обставини встановлені вказаним рішенням суду у справі №316/2107/13-ц надано не було.

З чого вбачається, що АТ «Альфа-Банк» використав право звернення стягнення на предмет іпотеки саме на підставі рішення суду, що визначено п.п.12.1 Іпотечного договору.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно датою від 24.03.2008 р. квартира АДРЕСА_4 (далі – квартира) на праві приватної власності належала ОСОБА_1 (а.с.23) та відповідно даних Державного реєстру з 24.04.2008 р. Іпотекодержателем був ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.21), 24.04.2008 р. було накладено заборону відчуження нерухомого майна на підставі Іпотечного договору (а.с.21). Крім того, арешт на квартиру було накладено Енергодарським МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області 15.06.1017 р. на підставі відповідної постанови про арешт майна боржника (а.с.22).

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З даних Державного реєстру речових прав на нерухове майно (а.с.20) з`ясовано, що за зверненням АТ «Альфа-Банк» до державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., державним реєстратором було прийнято рішення 31.05.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47145397 та на підставі Іпотечного договору; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: ШВ/159 виданого 18.02.2019 р. виданого АТ «Альфа-Банк»; реєстру серія та номер: 65 виданого 27.02.2019 р. видавник «УкрПочта» та внесено запис про право власності: 31808521 від 29.05.2019 р.

Відповідач АТ «Альфа-Банк» в заперечення вимог позову, вважаючи, що оскільки рішення суду не виконано, правовідносин кредитного договору не є припиненими, а отже не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання. Суд вважає такі посилання позивача обґрунтованими, разом з цим, слід зазначити, що частинами 1 та 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Таким чином, звернення в позасудовому порядку не перешкоджає зверненню за захистом права в судовому порядку.

За змістом ч.1 ст.12, ч.1 ст.33, ст.35 Закону України «Про іпотеку», реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

Проте, частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25.12.2008 р. яка не зазнала змін і на дату розгляду справи судом, визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором але в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, за наведеного вище, при наявності рішення суду від 16.09.2013 р. по справі №316/2107/13-ц, яке набрало законної сили 27.09.2013 р., проведення АТ «Альфа-Банк» перереєстрації права власності на квартиру не можна вважати позасудовим врегулюванням питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вона здійснена після набрання законної сили рішенням суду, яким таке питання було вирішено.

Враховуючи зазначене, посилання АТ «Альфа-Банк» на правові позиції викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.09.2018 р. у справі №921/107/15-г/16, які аналогічні висновкам Верховного Суду у справах №61-15951св18 від 30.10.2018 р., №61-4548чв18 від 21.02.2018 р., №572/2921/15-ц від 14.02.2018 р., висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 р., у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 р. у справі №6-13878цс16, від 30.03.2016 р. у справі №6-1851цс15 (а.с.56-57, 59) які визначають, право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням, що не припиняє самого грошового зобов`язання зумовленого основним договором, не надає права змінювати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, один з яких вже було реалізовано, як-то в даному випадку – за рішенням суду (п.12.1 Іпотечного договору). Безпідставними на думку суду є і посилання АТ «Альфа-Банк» на правову позицію викладену Верховним Судом у справі №372/977/16-ц від 12.07.2018 р., оскільки у цій справі звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось в позасудовому порядку відповідно до умов іпотечного застереження, а отже також не може бути застосовано у даному спорі, оскільки АТ «Альфа-Банк» було реалізовано один зі способів (п.12.1 Іпотечного договору) право на яке визначо і Законом України «Про іпотеку» шляхом їх задоволення рішенням суду від 16.09.2013 р. що є чинним. При цьому, в контексті реалізації такого права, посилання відповідача АТ «Альфа-Банк» на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі №522/24450/14 (а.с.61) заслуговували б на увагу, якщо спір у даній справі стосувався б можливості реалізації такого права, проте, він не є предметом розгляду та вже був реалізований в судовому порядку у зазначеній вище справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на правові позиції суду касаційної інстанції є безпідставними.

Також, слід зазначити, що за змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частини 2, 4). Датою і часом реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви за результатами розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію (ч.9).

Таким порядком є «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі – Порядок №1127), посилання АТ «Альфа Банк» на «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 (а.с.67, 229зворот) – є безпідставним, оскільки він втратив чинність 01.01.2016 р., тобто до того як АТ «Альфа-Банк» звернувся до державного реєстратора (2019 рік).

Пунктом 61 Порядку №1127, визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора, під час вчинення такої реєстраційної дії, Законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим вказаним Порядком №1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено і на державного реєстратора визначеного п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, відповідна особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Позивачем заперечується отримання повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки серія та номер: ШВ/159 виданого 18.02.2019 р. (а.с.78-79), посилання на яке міститься в графі «підстави виникнення права власності» Інформації про право власності в даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.20).

Згідно висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі №344/3627/16-ц, провадження №61-21032св18, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Виходячи з зазначеного, не можна вважати, що надані АТ «Альфа-Банк»: реєстр №65 поштових відправлень (а.с.80), список групованих відправлень (а.с.81), фіскальний чек (а.с.82), Цінний лист з зазначенням про повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулюванням залишку заборгованості за основним зобов`язанням (а.с.83) є підтвердженням направлення іпотекодавцю ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 18.02.2019 р. Вих.№ШВ/159, оскільки даних та доказів які б достеменно підтверджували, що таке повідомлення було направлено ОСОБА_1 та отримано останньою, або неотримано з власної вини, суду не надано. Крім того, лист-повідомлення Служби експрес-доставки «Меркурій» (а.с.207) також не може бути підтвердженням направлення відповідного повідомлення та доказом відмови в його отриманні ОСОБА_1 , оскільки не містить даних з яких можливо було б встановити, що саме намагались вручити кур`єри та причини невдалих спроб вручення про які зазначено. У змісті самого листа-повідомлення (а.с.207) зазначено на відправлення від 28.04.2019 р., проте повідомлення про яке зазначає і державний реєстратор, датоване 18.02.2019 р. Доказів ухилення від отримання ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 18.02.2019 р. Вих.№ШВ/159 (ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку») надано не було.

Слід зазначити, що ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.07.2020 р. було задоволено клопотання АТ «Альфа-Банк» про витребування доказів з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, у тому числі, належним чином посвідчені копії документів на підставі яких було проведено реєстраційні дії (а.с.173-173зворот), проте фактично їх не було надано суду разом із супроводжувальним листом що надійшов до суду (а.с.183), про що складено відповідний акт (а.с.184).

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про неналежність виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» і Порядку №1127 щодо надіслання ОСОБА_1 повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в даному випадку, шляхом набуття на нього права власності відповідачем АТ «Альфа-Банк», що свідчить про порушення АТ «Альфа-Банк» процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки (Правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 23.01.2019 р. у справі №306/1224/16-ц, провадження №14-501цс18, в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі №521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18) та є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру (Висновок про що міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі №127/17399/19-ц, провадження № 61-3872св20).

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження, наявності якої суду надано не було, а позивачем заперечується. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 644/3116/18-ц, провадження №14-45цс20).

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Проте, в супереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» за іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк» було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - квартиру, яка, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачами, використовується позивачем як постійне місце проживання та є єдиною власністю позивача.

Таким чином, на право передачі предмета іпотеки поширюються і положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тобто, у державного реєстратора були наявні і визначені вказаним Законом підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк» (Такий висновок узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 р. у справі № 644/3116/18, провадження №14-45цс20).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області та запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно за АТ «Альфа-Банк», позивач визначив у справі співвідповідачем і державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., разом з тим, слід зазначити наступне.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 р. у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 р. у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 р. у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 р. у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 р. у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 р. у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 р. у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних, з цією, справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача, оскільки державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою (постанови від 17.04.2018 р. у справі №815/6956/15, від 24.04.2018 р. у справі №825/478/17, від 29.05.2018 р. у справі №826/19487/14, від 30.05.2018 р. у справі №826/9417/16, від 06.06.2018 р. у справі №804/3509/17, від 16.10.2018 р. у справі №804/14296/15, від 14.11.2018 р. у справі № 826/1656/18, від 12.12.2018 р. у справі № 372/51/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18, зроблено висновок, що «Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є саме АТ «Альфа-Банк».

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 р. у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 р. у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 р. у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 р. у справі №552/6381/17 (пункт 39)).

Разом з тим, враховуючи, що позивачем вимоги заявлено не до кожного з відповідачів окремо, суд, враховуючи зазначене, дійшов висновку про вирішення питання стосовно заявлених вимог лише відносно відповідача АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вказаній редакції, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведених положень законодавства.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції від 27.09.2019 р. (а.с.1), позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп.

Враховуючи зазначене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем розмір судового збору в сумі 1536 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 128, 130, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексним номером: 47145397 від 31.05.2019 та запис про право власності за номером 31808521 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною, про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ: 23494714, країна реєстрації: Україна.

Припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ: 23494714, країна реєстрації: Україна на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ: 23494714 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) - витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням положень п.п.15.5 п.15 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 травня 2021 року.

Суддя: М. О. Куценко