Рішення № 97217524, 17.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа № 911/3730/16 (754/4549/19)

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн»

до 1) ОСОБА_1

2) Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

про визнання недійсними договорів

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3730/16

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн»

про банкрутство

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала справа № 754/4549/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач 1) та Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (відповідач 2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні, договору відступлення прав вимоги за договорами застави.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2020 передано цивільну справу № 754/4549/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні, договору відступлення прав вимоги за договорами застави до господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа № 911/3730/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн».

29.01.2021 матеріали справи № 754/4549/19 надійшли до господарського суду Київської області та передані на розгляд судді Лутак Т.В., у провадженні якої перебуває справа № 911/3730/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн».

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2021 прийнято справу № 754/4549/19 до свого провадження суддею Лутак Т.В. для розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3730/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.03.2021 та запропоновано учасникам провадження у даній справі надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення по суті спору.

22.02.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення вих. № 03 від 18.02.2021 (вх. № 4224/21 від 22.02.2021) на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» про визнання недійсними договорів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2021, враховуючи неявку у судове засідання представника Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» та необхідність отримання додаткових пояснень по справі, з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 29.03.2021.

До господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання вих. № 12 від 24.03.2021 (вх. № 6963/21 від 25.03.2021) про зупинення провадження у справі № 911/3730/16 (№ 754/4549/19) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/3730/16 (№ 911/751/21).

26.03.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 25.03.2021 (вх. № 7143/21 від 26.03.2021), у якому він просить не проводити експертизу договору про відступлення та заміни сторони від 24.06.2016 відповідно до поданої заяви до Деснянського районного суду міста Києва 19.09.2019.

Також, 26.03.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 25.03.2021 (вх. № 7144/21 від 26.03.2021) по справі.

29.03.2021 до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 29.03.2021 (вх. № 7298/21 від 29.03.2021) про проведення судового засідання 29.03.2021 без його участі, закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 вих. № 12 від 24.03.2021 (вх. № 6963/21 від 25.03.2021) про зупинення провадження у справі № 911/3730/16 (№ 754/4549/19), закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 22.04.2021.

У судовому засіданні 22.04.2021 судом, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.05.2021.

Присутні у судовому засіданні 17.05.2021 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 17.05.2021 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у їх відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по справі.

Відповідач 2 (його представник), належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 17.05.2021 не з`явився та причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача 2 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.05.2021, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.07.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (позичальник - позивач) та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор - відповідач 2) було укладено рамкову угоду № 2001 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої кредитор зобов`язується здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених даною угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені даною угодою та кредитними договорами.

На підставі та умовах рамкової угоди № 2001 від 27.07.2004, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (позичальник - позивач) та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (кредитор - відповідач 2) було укладено:

- договір про надання овердрафту № O/URL.1990-01 (кредитний договір № 1) від 15.02.2008;

- договір про надання траншу № 1.37318/2001 (кредитний договір № 2) від 15.02.2008;

- договір про надання траншу № 1.38558/2001 (кредитний договір № 3) від 24.04.2008;

- договір про надання траншу № 1.38559/2001 (кредитний договір № 4) від 24.04.2008;

- договір про відкриття кредитної лінії № 116.40808 (кредитний договір № 5) від 26.05.2009.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором, що випливають з рамкової угоди № 2001 від 27.07.2004 та укладених на її підставі договорів, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (заставодавець - позивач) та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (заставодержатель - відповідач 2) було укладено:

- договір застави майна з майновим поручителем № 2001-Д32 від 27.07.2004 (предмет застави - обладнання для виробництва цементно-піщаної черепиці);

- договір застави майна № 2001-ДЗ5 від 15.02.2008 (предмет застави - лінія для виробництва тротуарної плитки);

- договір застави транспортних засобів № 2001-ДЗ4 від 15.02.2008 (предмет застави - 5 бетонорозмішувачів - с, реєстраційні номери: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 );

- договір застави рухомого майна № 2001-ДЗ6 від 29.12.2008 (предмет застави - бентонорозміщувач - с, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; самоскид - с, реєстраційний номер НОМЕР_7 ; легковий седан - В, марка Nissan, модель Infiniti, реєстраційний номер НОМЕР_8 ).

24.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (первісний кредитор - відповідач 2) та ОСОБА_1 (новий кредитор - відповідач 1) укладено договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає повноправним кредитором за рамковою угодою № 2001 від 27.07.2004, з усіма діючими змінами та доповненнями, і укладеним на її підставі договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008, з усіма змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), що укладені між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (далі - боржник).

Пунктом 2 договору про відступлення від 24.06.2016 передбачено, що за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 99 532, 00 грн. шляхом зарахування на рахунок первісного кредитора. Сума договору не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення від 24.06.2016 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за кредитним договором, заборгованість за яким за капіталом кредиту у валюті кредиту складає 229 998, 21 дол. США, що по курсу НБУ становить 5 723 029, 13 грн.

Згідно з п. 4 договору про відступлення від 24.06.2016 будь-яких інших вимог до боржника, окрім тих, що є предметом відступлення за цим договором первісний кредитор не має.

Пунктом 5 договору про відступлення від 24.06.2016 передбачено, що новий кредитор своїм підписом на цьому договорі підтверджує факт ознайомлення зі змістом права вимоги, що відступається (продається) та документами, що встановлюють та підтверджують таке право вимоги в повному обсязі і не має претензій щодо змісту та чинності таких договорів.

Відповідно до п. 6 договору про відступлення від 24.06.2016 право вимоги за кредитним договором та відповідно до п. 1 у повному обсязі переходить до нового кредитора з моменту повної оплати коштів відповідно до умов цього договору та підтверджується квитанцією банківської установи про зарахування коштів у сумі та на рахунок, що вказані в п. 2 цього договору.

Згідно з п. 7 договору про відступлення від 24.06.2016 підписавши цей договір новий кредитор засвідчує, що первісний кредитор передав новому кредитору усі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за невиконання боржником свого обов`язку.

Пунктом 9 договору про відступлення від 24.06.2016 передбачено, що сторони домовились, що до правовідносин за цим договором підлягають застосуванню виключно положення законодавства України про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 10 договору про відступлення від 24.06.2016 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору про відступлення від 24.06.2016 ОСОБА_1 сплатила Акціонерному товариству «ПроКредит Банк» суму у розмірі 99 532, 00 грн. за відступлення права вимоги, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальним ордером № 267429814_287692544 від 30.06.2016, банківською випискою від 29.06.2016 та квитанцією від 29.06.2016.

03.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (первісний заставодержатель - відповідач 2) та ОСОБА_1 (новий заставодержатель - відповідач 1) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами застави, за умовами якого, у зв`язку із укладенням між сторонами договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016, згідно якого первісний кредитор передав новому кредитору, а останній прийняв усі права вимоги за основними зобов`язаннями - рамковою угодою та кредитним договором, відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» первісний кредитор, як первісний заставодержатель, передає новому кредитору, як новому заставодержателю, а останній приймає усі права за договорами застави (договір застави майна з майновим поручителем № 2001-Д32 від 27.07.2004; договір застави транспортних засобів № 2001-ДЗ4 від 15.02.2008; договір застави майна № 2001-ДЗ5 від 15.02.2008; договір застави рухомого майна № 2001-ДЗ6 від 29.12.2008), і набуває усіх прав нового заставодержателя, які мав первісний заставодержатель. Будь-яких інших вимог до боржника, окрім тих, що є предметом відступлення за цим договором, первісний кредитор не має.

Пунктом 3 договору від 03.04.2017 передбачено, що з моменту набуття чинності цим договором первісний кредитор безумовно, безвідклично та у повному обсязі відступає на користь нового кредитора усі свої теперішні та майбутні права, обов`язки та вимоги щодо засобів правового захисту, які має первісний кредитор стосовно виконання боржником будь-яких зобов`язань за договорами застави, а новий кредитор приймає зазначені права, обов`язки та вимоги.

Відступлення прав та обов`язків за цим договором здійснюється без сплати новим кредитором будь-якої винагороди на користь первісного кредитора. Новий кредитор погоджується виконувати умови договорів застави так ніби він від початку був зазначений у них в якості заставодержателя і прийняти на себе та виконувати усі обов`язки первісного кредитора за договорами застави.

Згідно з п. 4 договору від 03.04.2017 новий кредитор підтверджує факт ознайомлення зі змістом права вимоги за договорами застави та документами, що встановлюють і підтверджують таке право вимоги та не має претензій щодо змісту і чинності таких документів.

Відповідно до п. 5 договору від 03.04.2017 підписавши цей договір новий кредитор засвідчує, що первісний кредитор передав йому всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за невиконання боржником свого обов`язку.

Пунктом 9 договору від 03.04.2017 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 і договір відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017 підлягають визнанню недійсними, оскільки за ними відступлено неіснуюче право вимоги, відступлення відбулося без згоди та без участі боржника, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням законодавства, договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 є підробленим.

Відповідач 1 - ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення позову, посилається на таке: існуюча заборгованість за кредитним договором на дату укладення договору про відступлення права вимоги підтверджується довідкою банку від 19.12.2018, ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2017 у справі № 911/3730/16 та ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі № 15/088-11; уступка права вимоги кредитором за зобов`язаннями боржника підпадає під правове регулювання ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, згідно якої заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника; оспорюванні договори не мають ознак факторингу, первісний кредитор не отримав будь-яку винагороду за відступлення права вимоги, а продаж здійснено за ціною меншою номінальної вартості; від укладення оспорюваних договорів ОСОБА_1 не отримала будь-яких прав фінансової установи, окрім права на стягнення вже існуючого боргу; позивачем не доведено чим порушено його права укладенням оспорюваних договорів.

Відповідач 2 - Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що: за оспорюваними договорами відступлено існуюче право, оскільки у боржника була наявна заборгованість у розмірі 229 998, 21 дол. США; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника; позивачем не доведено, що оспорювані договори є такими, що підпадають під ознаки факторингу, а тому для їх укладення не вимагається отримання спеціального дозволу на здійснення факторингових операцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо посилання позивача на те, що за договором про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 відступлено неіснуюче право вимоги, оскільки відповідно до умов договору про порядок виконання рішення суду від 17.05.2012 позивач сплатив банку суму заборгованості, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 15/088-11 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 10 339 575, 80 грн. - заборгованості, 13 243, 60 грн. - державного мита та 122, 57 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що заборгованість стягнута за такими договорами та у такій сумі: за договором про надання овердрафту № O/URL.1990-01 від 15.02.2008 - 628 955, 73 грн.; за договором про надання траншу № 1.37318/2001 від 15.02.2008 - 270 515, 38 грн.; за договором про надання траншу № 1.38558/2001 від 24.04.2008 - 4 141 867, 96 грн.; за договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 - 3 202 034, 93 грн.; за договором про відкриття кредитної лінії № 116.40808 від 26.05.2009 - 2 096 201, 80 грн., всього 10 339 575, 80 грн.

При цьому, за договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 заборгованість в сумі 3 202 034, 93 грн. (по курсу НБУ станом на 26.05.2011 - 401 071, 55 доларів США), з якої борг: по капіталу - 2 833 142, 01 грн. (по курсу НБУ станом на 26.05.2011 - 354 865,79 доларів США); борг по процентах - 173 484, 84 грн. (по курсу НБУ станом на 26.05.2011 - 21 729, 88 доларів США); борг по фактичних відсотках - 195 408, 08 грн. (по курсу НБУ станом на 26.05.2011 -- 24 475, 88 доларів США).

16.11.2011 на виконання рішення господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 15/088-11 видано відповідний наказ.

17.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» було укладено договір про порядок виконання рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визначає порядок виконання боржником рішення господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 15/088-11.

Пунктом 2 договору передбачено, що боржник погоджується і визнає свою заборгованість перед кредитором в повному обсязі у сумі 10 339 575, 80 грн., що встановлена рішенням суду.

Згідно з п. 3.1 договору в рахунок погашення заборгованості боржника за рішенням суду кредитор звертає стягнення на нерухомість (нежитлові будівлі загальною площею 5810,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова (Теплична), 17, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки № 20001-Д1 01 від 24.04.2008 шляхом набуття на підставі відповідного рішення суду права власності на дану нерухомість за ринковою вартістю, яка за погодженням сторін складає не більше 6 100 000, 00 грн.

Сторони домовились, що таким зверненням стягнення буде повністю погашено заборгованість боржника перед кредитором, що випливають з наступних кредитних договорів: № O/URL.1990-01 від 15.02.2008 в сумі 628 955, 73 грн., № 1.37318/2001 від 15.02.2008 в сумі 270 515, 38 грн., № 1.38558/2001 від 24.04.2008 в сумі 4 141 867, 96 грн., № 116.40808 від 26.05.2009 в сумі 2 096 201, 80 грн., всього 7 137 540, 87 грн.

Також, вказаним п. 3.1. договору сторони передбачили, що у зв`язку з зазначеним вище, після реєстрації права власності на вказану нерухомість за кредитором до даних договорів сторони укладають відповідні додаткові угоди щодо припинення дії договорів у зв`язку з погашенням кредитної заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.2 договору боржник сплачує кредитору суму у розмірі 148 270 дол. США у порядку, що визначений графіком погашення заборгованості, який є додатком № 1 до цього договору у рахунок повного погашення заборгованості за договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008. Враховуючи, що сума зобов`язання за цим договором визначена у дол. США, погашення цієї заборгованості здійснюється в доларах.

Згідно з п. 11 договору сторони погодили, що укладення цього договору не є новацією та не тягне за собою припинення зобов`язань за кредитними договорами. Впродовж дії цього договору умови кредитних договорів застосовуються з врахуванням умов та домовленостей, що визначені цим договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.05.2012 у справі № 2/032-12 звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» на предмет іпотеки - належні іпотекодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на праві приватної власності нежитлові будівлі загальною площею 5810,4 кв.м., що знаходяться за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова (Теплична), 17 вартістю 6 100 000, 00 грн. в рахунок повного погашення заборгованості за кредитними договорами в сумі 6 512 747, 22 грн.; визнано право власності Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на нежитлові будівлі загальною площею 5810, 4 кв.м., що знаходяться за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова (Теплична), 17 та складаються з: корпусу виробничих лабораторій (літ. «Б» площею 1588, 7 кв.м.), матеріально-технічних складів, механічних майстерень (літ. «В», «Г» площею 1659, 2 кв.м.), блок-посту заводської готовності (літ. «Д» площею 8, 3 кв.м.), виробничого корпусу (літ. «А», площею 2554, 2 кв.м.); припинено право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 5810,4 кв.м., що знаходяться за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова (Теплична), 17 та складаються з: корпусу виробничих лабораторій (літ. «Б» площею 1588,7 кв.м.), матеріально-технічних складів, механічних майстерень (літ. «В», «Г» площею 1659,2 кв.м.), блок-посту заводської готовності (літ. «Д» площею 8,3 кв.м.), виробничого корпусу (літ. «А», площею 2554,2 кв.м.).

З відомостей, що містяться в реєстрі прав власності на нерухоме майно, вбачається, що 22.08.2012 за банком на підставі рішення суду від 25.05.2012 у справі № 2/032-12 було зареєстроване право приватної власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 17.

Отже, рішення господарського суду Київської області від 25.05.2012 у справі № 2/032-12 є виконаним.

Як вбачається з вказаного рішення області від 25.05.2012 у справі № 2/032-12, ним було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості за кредитними договорами: договором про надання овердрафту № O/URL.1990-01 від 15.02.2008, договором про надання траншу № 1.37318/2001 від 15.02.2008, договором про надання траншу № 1.38558/2001 від 24.04.2008, договором про відкриття кредитної лінії № 116.40808 у загальній сумі 6 512 747, 22 грн.

Проте, рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 15/088-11 за вказаними чотирма кредитними договорами було стягнуто 7 137 540, 87 грн.

При цьому, доказів укладення після реєстрації права власності на вказану нерухомість за банком сторонами додаткових угод до кредитних договорів щодо припинення їх дії, як це було передбачено в договорі від 17.05.2012 про порядок виконання рішення суду, сторонами не надано.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» в період з 13.03.2014 по 01.03.2016 було перераховано на рахунок Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 1 828 664, 04 грн. з призначенням платежу «погашення відсотків, кредиту за кредитною лінією зг. договору від 17.05.2012 про порядок виконання рішення суду».

Так, враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі № 15/088-11 визнано частково таким, що не підлягає виконанню, наказ від 16.11.2011 у справі № 15/088-11 в частині стягнення боргу за наступними кредитними договорами: договором про надання овердрафту № О/URL.1990-011 від 15.02.2008, договором про надання траншу № 1.37318/2001 від 15.02.2008, договором про надання траншу № 1.38558/2001 від 24.04.2008, договором про відкриття кредитної лінії № 116.40808 від 26.05.2009 на суму 6 512 747, 22 грн.; а також визнати частково таким, що не підлягає виконанню наказ від 16.11.2011 у справі № 15/088-11 в частині стягнення боргу за кредитним договором № 1.38559/2001 від 24.04.2008 на суму 1 828 664, 04 грн.

Отже, вказаною ухвалою суду від 16.04.2019 встановлено, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» за договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 є частково виконаним на суму 1 828 664, 04 грн., в той час як рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2011 у справі № 15/088-11 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 в сумі 3 202 034, 93 грн. (по курсу НБУ станом на 26.05.2011 (курс 7, 9837) - 401 071, 55 доларів США).

Пунктом 7.8 рамкової угоди № 2001 від 27.07.2004 (в редакції договору № 2 від 24.04.2008) передбачено, що сторони погодили, що належним та достатнім доказом наявності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора - банку.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» від 19.12.2018 на дату укладення договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 заборгованість за договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 за капіталом кредиту складала 229 998, 21 дол. США, що по курсу НБУ на 24.06.2016 (курс 24, 8829) становить 5 723 029, 13 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що договір про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 діяв, заборгованість повністю погашена не була і на неї нараховувалися відсотки, а також зважаючи на коливання курсу долара США до гривні, суд вважає, що позивачем не доведено, що за договором про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 відповідачем 2 було відступлено відповідачу 1 неіснуюче право вимоги, а тому вказане посилання позивача не може бути підставою для визнання недійсним оспорюваних договорів.

Щодо посилання позивача на те, що відступлення відбулося без згоди та без участі боржника, суд зазначає таке.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Водночас, якщо така умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом, отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни.

Судом встановлено, що умовами кредитних договорів та договорів застави, за якими відбулася заміна кредитора (заставодержателя) не встановлено необхідності отримання згоди боржника на заміну кредитора (заставодержателя) у зобов`язанні, крім того, така умова також не визначена Законом України «Про заставу».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача на те, що відступлення права вимоги за оспорюваним договором від 24.06.2016 відбулося без згоди боржника та без його участі не може бути підставою для визнання недійсним вказаного договору.

Щодо посилання позивача на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, договір про відступлення права вимоги зумовлює заміну особи кредитора у зобов`язанні, при цьому відступлення вимоги не повинно суперечити закону чи договору, на якому воно базується.

Разом з тим, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Як вже встановлено судом вище, за договором про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 банк відступає ОСОБА_1 , а вона приймає право вимоги, що належить банку, і стає повноправним кредитором за рамковою угодою № 2001 від 27.07.2004, з усіма діючими змінами та доповненнями, і укладеним на її підставі договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008, з усіма змінами та доповненнями (кредитний договір).

Також, у зв`язку з укладенням між сторонами договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016, між банком та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017, згідно якого банк передає ОСОБА_1 , а вона приймає усі права за договорами застави і набуває усіх прав нового заставодержателя, які мав банк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Так, статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими особами є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З вищевказаних норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваними договорами відбулася заміна кредитодавця та заставодержателя, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором та укладеним в його забезпечення договором застави на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 (провадження 14-222цс18), від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

Так, у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа, а у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) конкретизовано цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

При цьому, судом встановлено, що на момент укладення оспорюваних договорів Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (первісний кредитор) у процесі ліквідації не перебував та не був позбавлений банківської ліцензії.

Разом з тим, суд звертає увагу, що право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів

Відповідно до ст. 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Згідно з ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512 - 518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України та ст. 350 Господарського кодексу України вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У ст. 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах 1, 2 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також, розмежування договорів цесії та факторингу здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У даній справі первісно між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» та Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» укладено рамкову угоду на здійснення кредитних операцій та кредитний договір № 1.38559/2001 від 24.04.2008, згідно з умовами якого банк передав позичальнику кредит у розмірі 370 000, 00 доларів США на придбання основних засобів, які позичальник зобов`язувався повернути та сплатити 13 % річних.

За умовами договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити банку за відступлення права вимоги 99 532, 00 грн. Натомість, банк передав належне йому право вимоги ОСОБА_1 , яка стає повноправним кредитором за рамковою угодою № 2001 від 27.07.2004, з усіма діючими змінами та доповненнями, і укладеним на її підставі договором про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008, з усіма змінами та доповненнями (кредитний договір), що укладені між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (боржник).

Відповідно до п. 3 договору про відступлення від 24.06.2016 ОСОБА_1 одержує право (замість банку) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за кредитним договором, заборгованість за яким за капіталом кредиту у валюті кредиту складає 229 998, 21 дол. США, що по курсу НБУ становить 5 723 029, 13 грн.

Згідно договору відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017 банк передає ОСОБА_1 усі права за договорами застави, а вона набуває усіх прав нового заставодержателя, які мав банк.

Пунктом 3 договору від 03.04.2017 передбачено, що банк безумовно, безвідклично та у повному обсязі відступає на користь ОСОБА_1 усі свої теперішні та майбутні права, обов`язки та вимоги щодо засобів правового захисту, які має банк стосовно виконання боржником будь-яких зобов`язань за договорами застави, а ОСОБА_1 приймає зазначені права, обов`язки та вимоги. Відступлення прав та обов`язків за цим договором здійснюється без сплати новим кредитором будь-якої винагороди на користь первісного кредитора.

За таких обставин, банк (первісний кредитор) уступив вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 99 532, 00 грн., які ОСОБА_1 (новий кредитор) зобов`язалася сплатити первісному кредитору, тобто можна дійти висновку, що фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній вимог до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Так, уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 99 532, 00 грн., а ОСОБА_1 , в свою чергу, набула право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.

Таким чином, вбачається, що з укладенням договору про відступлення права вимоги від 24.06.2016 у рамковій угоді на здійснення кредитних операцій та кредитному договорі відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу особу - фізичну особу ОСОБА_1 , яка не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оспорювані договори відступлення прав укладені з порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Щодо посилання позивача на те, що договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 має ознаки підроблення, суд зазначає таке.

Частинами 3, 4 ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами того, що договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 є підробленим, від проведення експертизи позивач відмовився (вх. № 7143/21 від 26.03.2021).

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, при розгляді спору про визнання недійсним договору, позивач має довести, а суд встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

З огляду на вищевикладене, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам учасників даної справи, суд вважає, що оспорювані договори укладені з порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що є підставою для визнання їх недійсними у відповідності до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016, а також визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017, який укладений у зв`язку з укладенням між сторонам договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Керуючись статтями 2-4, 13-14, 73-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України та статтями 2, 7, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк».

3. Визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В. 03.04.2017 та зареєстрований у реєстрі за № 502.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 ) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 41, ідентифікаційний код - 31099076) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 107-А, ідентифікаційний код - 21677333) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 41, ідентифікаційний код - 31099076) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 27.05.2021.

Суддя Т.В. Лутак