Рішення № 97210579, 27.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/957/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, за участю третьої особи - Скадовської районної державної адміністрації в особі Управління соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), за участю третьої особи - Скадовської районної державної адміністрації в особі Управління соціального захисту населення (далі - третя особа), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати підвищення до пенсії особам з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 6 (2) Закону України від 23.03.2000 № 1584 "Про жертви нацистських переслідувань" та підвищення до пенсії інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" з 01.02.2020;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії особам з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 6 (2) Закону України від 23.03.2000 №1584 "Про жертви нацистських переслідувань" та підвищення до пенсії інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" з 01.02.2020 по момент фактичного призначення цих виплат та в подальшому здійснювати виплату вказаних підвищень щомісячно.

Ухвалою від 19.03.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.07.2020 ОСОБА_1 отримав статус жертв нацистських переслідувань, оскільки його матір, перебувала на примусових роботах у Австрії (Третій-Рейх). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни — учасників бойових дій та має статус жертв нацистських переслідувань. З 01.02.2020 ОСОБА_1 припинена виплата підвищення до пенсії у розмірі 655,20 грн, як особі з інвалідністю ІІ групи, відповідно до ст. 6 (2) Закону України від 23.03.2000 № 1584 "Про жертви нацистських переслідувань", а також підвищення інвалідам війни відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 28.12.2011 № 1381 у сумі 770,08 грн. На звернення позивача до відповідача із заявою щодо підстав припинення вказаних надбавок, пенсійний орган повідомив, що матеріали пенсійної справи не містять посвідчення, яке підтверджує статус ОСОБА_1 "жертви нацистських переслідувань", а тому йому припинена виплата цих надбавок. Пізніше позивачу стало відомо про позбавлення його статусу "жертви нацистських репресій". 28.08.2020 позивач отримав лист від УПСЗН Каланчацької РДА, в якому зазначалося, що відповідач не може підтвердити статус жертв нацистських переслідувань, оскільки надані ним довідки не дають підстави для встановлення статусу жертв нацистських переслідувань. Не погодившись із такими діями Управління, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження дій УПСЗН Каланчацької РДА. Після чого, УПСЗН Каланчацької РДА замінене посвідчення позивача та видане йому посвідчення жертв нацистських переслідувань, тобто УПСЗН підтвердило той факт, що ОСОБА_1 має право на пільги як жертва нацистських репресій. Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області відмовилося здійснювати перерахунок пенсії позивача та повернути усі передбачені законодавством надбавки. Відповідач листом повідомив позивача про те, що довідки, які наявні в пенсійній справі та були підставою для отримання доплат до пенсії як інваліда війни ІІ групи, не підтверджують позивачу статусу "жертви нацистських переслідувань". Крім того, після надання пенсійному органу посвідчення жертв нацистських переслідувань, вищевказані надбавки так і не були нараховані, оскільки відповідач вважає, що посвідчення замінене неправомірно. Позивач не погоджується із такою позицією пенсійного органу, вважає дії відповідача протиправними та такими, що призвели до порушення його пенсійних прав. У зв`язку із викладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.04.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган заперечує проти задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 23.03.2004 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Під час проведення інвентаризації пенсійної справи ОСОБА_1 відповідач встановив, що в матеріалах пенсійної справи наявні, зокрема, такі документи: копія архівної довідки від 05.05.2001 № 3150 Державного архіву Хмельницької області, в якій є запис про те, що ОСОБА_2 з 28.02.1942 по травень 1945 року перебувала на примусових роботах у Німеччині та працювала у хазяїна Томашиц Раймона на сільськогосподарських роботах, м. Санфайт с. Дельлях, Австрія (відомостей про народження нею в Німеччині дитини не виявлено); копія рішення Каланчацького районного суду від 21.06.2001, яким встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженка с. Щасновка Базалійського району Хмельницької області, яка померла в смт. Каланчак Херсонської області 11.02.1997, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця ст.Вайт, а/д Глак, Австрія; копія посвідчення ветерана війни — учасника бойових дій, виданого ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 . Також, відповідач за матеріалами пенсійної справи встановив, що позивачу в результаті технічної помилки невірно визначений статус, що призвело до завищеного розміру пенсії, а саме помилково до пенсії встановлені підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" та підвищення інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення". Зазначає, що позивач не має статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст. 7 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ, жодним посвідченням або довідкою такий статус не підтверджений, за наявними в матеріалах архівної пенсійної справи виписки з акту освідчення Скадовської ВТЕК серія № 73 -БЛ № 292964 від 08.12.1981 та довідки Скадовської ВТЕК від 13.01.1992 № 1503003, ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. Таким чином, причинний зв`язок інвалідності з захворюванням, що настало внаслідок воєнних дій, позивачу не встановлене та статус інваліда війни органами праці та соціального захисту населення позивачу не встановлювався. У зв`язку із зазначеним, пенсійна справа позивача приведена у відповідність до вимог чинного законодавства України, а саме згідно рішення №965200102478 від 22.01.2020 здійснений розрахунок надбавок відповідно до посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій, яке наявне в пенсійній справі. Разом із тим, 20.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок надбавки, до заяви надав посвідчення серія НОМЕР_2 , видане 20.11.2020 Управлінням соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації про те, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені статтею 6(2) Закону України від 23.03.2000 № 1584 "Про жертви нацистських переслідувань". На підставі наданих документів пенсія перерахована позивачу з 01.12.2020 та встановлено 707,60 грн - підвищення особам з інвалідністю II групи відповідно до статті 6-2 Закону № 1584. Також, відповідач стверджує про відсутність у позивача права на підвищення до пенсії, як інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту населення найбільш вразливих верств населення", оскільки позивач не є особою з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII. Із врахуванням викладеного, відповідач відмічає, що дії пенсійного органу щодо припинення виплати позивачу надбавок є правомірними, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.04.2021 Скадовська РДА в особі Управління соціального захисту населення надіслала відзив на позовну заяву, в якому Управління заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Статус "жертви нацистських переслідувань" відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" позивачу встановлений безпідставно, оскільки мати ОСОБА_1 не перебувала у місцях примусового тримання, які зазначені у статті 1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", якийнабрав чинності з 19.04.2000. Разом із тим, листом Каланчацького відділу з питань призначення соціальних допомог та підтримки пільгових категорій громадян управління праці та соціального захисту населення Скадовської РДА від 06.04.2021 № 26 повідомлено, що посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1 , видане 04.07.2002 Каланчацьким районним військовим комісаріатом ОСОБА_1 , вилучене 20.11.2020 та листом від 06.04.2021 № 2 запрошений ОСОБА_1 для вилучення посвідчення "жертви нацистських переслідувань". Тому, із врахуванням викладеного, третя особа просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

21.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 не погоджується із доводами пенсійного органу, викладеними у відзиві, підтримує свою позицію, наведену в позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_3 виданого 22.04.1996 Каланчацьким РВ УМВС України в Херсонській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в ст. Вайт, А/д Глак, Австрія.

Рішенням Каланчацького районного суду від 21.06.2001 у справі № 2-535-2001 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Щасновка, Базалійського району, Хмельницької області, померла в смт. Каланчак, Херсонської області 02.02.1997, про що Каланчацьким відділом РАГС 12.02.1997 зроблений актовий запис № 26, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця ст. Вайт, А/д Глак Австрія.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Хмельницької област від 05.05.2001 № 3150, ОСОБА_2 з 28.02.1942 по травень 1945 року перебувала на примусових роботах у Німеччині та працювала у господаря Томашиц Раймона на сільськогосподарських роботах, м. Санфайт с. Дельлях, Австрія. Відомостей про народження нею в Німеччині дитини не виявлено.

Згідно розпорядження Каланчацького районного УПФУ № 102478 від 05.08.2004, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 296,18 грн, у тому числі, встановлене підвищення до пенсії як малолітньому в`язню та особі з інвалідністю ІІ групи в розмірі 69,69 грн.

Крім того, в матеріалах пенсійної справи наявні протоколи про перерахунок пенсії позивача від 08.10.2017, 24.11.2018, 23.02.2019, 25.06.2019 та 22.11.2019, які підтверджують нарахування та виплату до пенсії ОСОБА_1 надбавок, як неповнолітнім в`язням інвалідам 2 групи (ст. 6 (2) 40%) та цільової допомоги інвалідам війни ІІ групи.

22.01.2020 під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Головним управлінням ПФУ в Херсонській області до розміру пенсії зараховані такі надбавки: цільова допомога учасника бойових дій (1 кат) (25%), цільова допомога учасникам бойових дій Постанова № 1603 п.1.

Натомість, надбавки, які зараховувалися під час перерахунку пенсії позивача - 05.08.2004, 08.10.2017, 24.11.2018, 23.02.2019, 25.06.2019 та 22.11.2019, а саме, підвищення неповнолітнім в`язням інвалідам 2 групи (ст.6 (2) 40%) та цільової допомоги інвалідам війни ІІ групи, в протоколі від 22.01.2020 не визначені.

20.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Відповідно до розписки-повідомлення до заяви позивачем долучені наступні документи: паспорт НОМЕР_3 від 22.04.1996, виданий Каланчацьким РВ УМВС в Херсонській області, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ЄРС, посвідчення жертви нацистських переслідувань від 20.11.2020 серія НОМЕР_2 .

28.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом № 5211-5023/К-02/8-2100/20 повідомило позиваче про таке:

"... Під час інвентаризації пенсійної справи встановлено, що в результаті технічної помилки невірно визначився Ваш статус, що призвело до завищеного розміру пенсії (до пенсії встановлені підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи).

Пенсійну справу приведено у відповідність до вимог чинного законодавства України та розмір Вашої пенсії з 01.02.2020 склав 3794,59 грн...

Щодо причини зміни посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації 20.11.2020 про те, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені статтею 6(2) Закону України від 23.03.2000 № 1584 "Про жертви нацистських переслідувань" (далі-Закон 1584)...На підставі наданих документів пенсію перераховано з 01.12.2020 та її розмір складає 4413,27 грн, у тому числі:

3440,32 грн — основний розмір пенсії за віком

265,35 грн — доплата за 15 років понаднормативного стажу (1769,00 грн х 15%);

707,60 грн — підвищення особам з інвалідністю II групи відповідно до статті 6(2) Закону 1584 (1769,00 грн х 40%)...".

Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення з 01.02.2020 виплати підвищення до пенсії особам з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 6 (2) Закону України від 23.03.2000 № 1584 "Про жертви нацистських переслідувань" та підвищення до пенсії інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 № 1584-III (далі-Закон № 1584-III) жертви нацистських переслідувань - особи, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

За визначенням статті 4 Закону № 1584-III особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є:

- колишні в`язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Другої світової війни;

- особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав;

- діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт;

- діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв`язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням.

За змістом ст. 5 Закону № 1584-III жертвам нацистських переслідувань видаються відповідні посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1467, посвідчення жертвам нацистських переслідувань видаються на заміну посвідчень ветеранів війни, раніше виданих відповідними органами, які здаються до регіональних органів праці та соціального захисту населення.

У свою чергу, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі-Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-ХІІ, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ, у редакції, чинній станом на 24.04.2001, прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув`язнення не виповнилося 16 років) в`язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.

Із аналізу положень наведених вище нормативно-правових актів слідує, що діти, які народилися в місцях, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, в яких примусового тримали їх батьків, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" прирівняні до учасників бойових дій, які, у свою чергу, належать до ветеранів війни.

Отже, починаючи з 1993 року, дітям, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків на території фашистської Німеччини та її союзників в період другої світової війни, уповноваженими органами згідно із Законом № 3551-ХІІ надавався статус учасників бойових дій та відповідні посвідчення.

З дня набрання чинності Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", тобто з 2000 року, до числа жертв нацистських переслідувань віднесені діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт та згідно із ст. 5 Закону № 1584-III таким особам видавалися відповідні посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни.

Суд встановив, що Каланчацьким районним військовим комісаріатом 04.07.2002 ОСОБА_1 видане посвідчення безтермінове серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач є учасником бойових дій.

Як встановлено судом, 20.11.2020 УПСЗН Каланчацької РДА видало ОСОБА_1 посвідчення безтермінове серія НОМЕР_2 , згідно якого позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені статтею 6(2) Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

Разом із цим, відповідач у відзиві зазначає, що під час проведення інвентарізації пенсійної справи ОСОБА_1 пенсійним органом встановлено, що відповідно до наявної в справі архівної довідки матір позивача в період перебування на примусових роботах в Австрії, а саме, з 28.02.1942 по 1945 рік, не народжувала дитини, тому доказів про наявність у позивача статусу жертв нацистських переслідувань матеріали пенсійної справи не містять.

Тому відповідач припинив нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки, встановленої статтею 6(2) Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

Суд не погоджується із такими діями відповідача, з огляду на таке.

Як зазначено вище, рішенням Каланчацького районного суду від 21.06.2001 у справі № 2-535-2001 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - ст. Вайт, А/д Глак Австрія.

Відповідно до архівної довідки від 05.05.2001 № 3150 ОСОБА_2 з 28.02.1942 по травень 1945 року перебувала на примусових роботах у Німеччині та працювала у господаря Томашиц Раймона на сільськогосподарських роботах, м. Санфайт с. Дельлях, Австрія.

Таким чином, факт народження позивача у м. Санфайт с. Дельлях, Австрія, тобто в місці, що у період другої світової війни належало до фашистської Німеччини, та факт того, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 та з 28.02.1942 по травень 1945 року перебувала на примусових роботах у Німеччині, підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили та архівною довікою.

У свою чергу, позивач з 2002 року мав статус учасника бойових дій та з 2004 року отримував пенсію з урахуванням вказаного статусу, що передбачало обов`язок пенсійного органу на нарахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії, як учаснику бойових дій.

Матеріали пенсійної справи містять докази того, що з серпня 2004 року ОСОБА_1 отримував надбавку до пенсії, як неповнолітнім в`язням інвалідам 2 групи (ст. 6 (2) 40%), та відповідач з 01.02.2020 припинив виплату вказаної надбавки.

20.11.2020 УПСЗН Каланчацької РДА видало ОСОБА_1 посвідчення, яким підтверджений статус позивача "жертви нацистських переслідувань" безстроково.

Варто відмітити, що матеріали даної справи не містять документів, які б свідчили про припинення у передбачений законодавством спосіб статусу ОСОБА_1 , як жертви нацистських переслідувань або визнання недійсним посвідчення від 20.11.2020 НОМЕР_2 станом на момент припинення виплати до пенсії надбавок відповідно до статті 6-2 Закону №1584-ІІІ, тобто станом на 01.02.2020.

Зважаючи на викладені обставини, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що доказів про наявність у позивача статусу жертви нацистських переслідувань матеріали пенсійної справи не містять, оскільки, по - перше, призначаючи позивачу пенсію у 2004 році, пенсійний орган зобов`язаний був перевірити документи, які надають особі право на встановлення тих чи інших видів надбавок у зв`язку із існуванням у особи певного статусу. По - друге, до повноважень пенсійного органу не належить надання особі статусу учасника бойових дій або жертви нацистських переслідувань та повноваження на позбавлення вказаного статусу.

Пільги колишнім малолітнім в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю передбачені ст. 6-2 Закону № 1584-III, згідно ч. 2 якої пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема, особам з інвалідністю II групи - на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, суд вважає протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.02.2020 виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6-2 Закону № 1584-III, як особі, що має статус жертви нацистських переслідувань.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати підвищення до пенсії інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" з 01.02.2020, суд зазначає таке.

Відповідач у відзиві зазначив, що під час інвентаризації пенсійної справи ОСОБА_1 Управлінням встановлено, що в результаті технічної помилки позивачу невірно встановлений статус інваліва війни, що призвело до завищеного розміру пенсії, а саме, помилково до пенсії встановлені підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" та підвищення інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Згідно із п. 3 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Суд дослідив надані відповідачем матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та встановив, що позивач не має статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що наданий відповідно до ст. 7 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ, оскільки жодним документами, зокрема, посвідченням або довідкою, надання ОСОБА_1 такого статусу не підтверджений.

Так, в матеріалах пенсійної справи наявні виписка з акту освідчення Скадовської ВТЕК серія № 73-БЛ № 292964 від 08.12.1981 та довідка Скадовської ВТЕК від 13.01.1992 №1503003, зі змісту яких слідує, що ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності є загальне захворювання.

Таким чином, суд вважає непідтвердженим належними доказами причинний зв`язок інвалідності позивача з захворюванням, що настало внаслідок воєнних дій, що б надало позивачу право на набуття статусу інваліда війни.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати підвищення до пенсії інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" з 01.02.2020 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії інвалідам війни відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" з 01.02.2020 по момент фактичного призначення цих виплат та в подальшому здійснювати виплату вказаних підвищень щомісячно.

Відтак, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Оскільки дії відповідача щодо припинення з 01.02.2020 виплати позивачу підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 6-2 Закону № 1584-ІІІ суд визнав протиправними, то порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" з 01.02.2020 з урахуванням виплачених сум.

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - соби з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення з 01.02.2020 виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю ІІ групи відповідно до статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 № 1584-ІІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6; код ЄДРПОУ 21295057) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю ІІ групи, відповідно до статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 № 1584-ІІІ, починаючи з 01.02.2020, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112010200