Рішення № 97194382, 20.05.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.05.2021

ЄУН № 337/505/21

Провадження №2/337/767/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк», Банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20.05.2019р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СL-192950, за умовами якого Банк зобов`язався надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором.

На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальнику було надано кредит у сумі 500 000,00 грн. на строк до 17.05.2024 року, зі сплатою відсотків за процентною ставкою 36,99 % річних. Однак, всупереч вимогам Кредитного договору, позичальник порушує зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості в терміни, встановлені Кредитним договором, у зв`язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 12.01.2021р. становить 636 087,20 грн. та складається з: 472371,29грн. – сума заборгованості за кредитом, 161437,10грн. – сума заборгованості за відсотками, 2278,81 грн. – пеня.

Також позивач зазначив, що відповідачі перебувають в зареєстрованому шлюбі, кредитний договір укладено в інтересах сім`ї. 20.05.2019р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву на отримання готівкового кредиту і у вказаній анкеті-заяві зазначено про те, що ОСОБА_2 підтверджує своїм підписом, що не заперечує проти отримання її чоловіком кредиту.

Вказує, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, не зважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № СL-192950 від 20.05.2019р. в загальному розмірі 636 087,20 грн., що складається з: 472371,29грн. – сума заборгованості за кредитом, 161437,10 грн. – сума заборгованості за відсотками, 2278,81 грн. – пеня.

Також просить стягнути із відповідачів судовий збір в розмірі 9541,31 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82691,34 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2021р. за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

09.03.2021р. від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому вона заперечила проти позовних вимог та просила закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з неї заборгованості як дружини позичальника та солідарного боржника. Вказала, що надання нею згоди на укладання чоловіком кредитного договору не свідчить, що кредит було отримано та використано в інтересах сім`ї. Ціль кредитування це рефінансування кредитів. Чоловік є приватним підприємцем, частину кредитних коштів використовував для придбання інструментів та обладнання, яке використовує у своїй роботі. Кошти, отримані в кредит, не було використано в інтересах сім`ї.

25.03.2021р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що між відповідачами зареєстрований шлюб. Кредитний договір укладено в інтересах сім`ї, адже ОСОБА_2 під час підписання кредитного договору ОСОБА_1 , надала свою згоду на отримання чоловіком кредиту, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві на отримання готівкового кредиту, а тому вони повинні нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями. Вказує, що ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст.61 СК України, згідно якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст.65 СК України). Грошова сума за кредитом є подільною, тому може бути поділена між подружжям як сумісний обов`язок в інтересах сім`ї відповідно до ч.4 ст.65 СК України.

Ухвалою суду від 15.04.2021р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з неї заборгованості як солідарного боржника, підготовче провадження було закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Кредобанк», позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги щодо себе визнав повністю, з розрахунком заборгованості за кредитним договором згоден, його правильність не оспорював, проти стягнення з нього вказаної суми заборгованості за кредитним договором не заперечував. Просив зі ОСОБА_2 заборгованість не стягувати, а всю суму заборгованості стягнути лише з нього. Також пояснив, що заборгованість утворилася у зв`язку з відсутністю фінансової можливості повертати кредит. Кредитні кошти за вказаним кредитним договором були отримані та витрачені на рефінансування кредитних заборгованостей за кредитними договорами, які були укладені ним раніше, за якими він також отримував грошові кошти для перекредитування. Наполягає, що отримані грошові кошти за самим першим кредитним договором, отримувались та витрачались не в інтересах сім`ї, а на розвиток бізнесу.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність представника позивача та відповідачки ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526, 530, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 20.05.2019р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 на умовах поворотності, строковості, платності та цільового використання грошових коштів був укладений кредитний договір №СL-192950, на підставі якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. на строк 60 місяців до 17.05.2024р., зі сплатою відсотків за процентною ставкою 36,99 % річних. Кредит був виданий на поточні потреби позичальника та погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед АТ «Таскомбанк» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Відповідно до п.6.1, 6.2. кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 18584 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення Кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 20.05.2019 до 17.05.2024 погашаються в однаковому порядку.

Банк у випадках, передбачених п.3.3. Кредитного договору, в тому числі прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частинами кредиту) щонайменше на один місяць, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника ( п.6.9. Договору).

За умовами п.7.1 Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання Позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору, не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

За виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України, що передбачено п. 8.1 Договору.

Факт надання позивачем кредиту ОСОБА_1 останнім не заперечується та підтверджується меморіальними ордерами: № 28451666 від 20.05.2019р., відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит на поточні потреби в розмірі 49550,00 грн. відповідно до договору №СL-192950 від 20.05.2019р.; №28451576 від 20.05.2019р. на погашення кредиту в розмірі 102 500,00 грн. відповідно до кредитного договору №197840-101 від 08.06.2018р. з АТ «Таскомбанк»; №28451599 від 20.05.2019р. на погашення кредиту в розмірі 94 100,00 грн. відповідно до кредитного договору №286523-101 від 17.12.2018р. з АТ «Таскомбанк»; №28451615 від 20.05.2019р. на погашення кредиту в розмірі 73 700,00 грн. відповідно до кредитного договору № 101/4825845-СК від 18.06.2018р. з АТ «Таскомбанк»; №28451636 від 20.05.2019р. на погашення кредиту в розмірі 180 150,00 грн. відповідно до кредитного договору № 22039000103179 від 26.12.2018р. з ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Шляхом підписання анкети-заяви №СL-192950 від 20.05.2019р., відповідачка ОСОБА_2 , з якою відповідач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 19.11.2008р., підтвердила, що вона не заперечує проти отримання її чоловіком вказаного кредиту.

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №CL-192950 від 20.05.2019р. належним чином не виконував.

13.11.2020р. за вих.№1453861 АТ «Кредобанк» надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту, процентів та інших платежів протягом 30-ти календарних днів, оскільки останній не виконує взятих на себе зобов`язань, яку було вручено ОСОБА_1 особисто 18.11.2020р.

Зазначена вимога залишена відповідачем ОСОБА_1 без реагування.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , заборгованість перед Банком за вищевказаним кредитним договором станом на 12.01.2021р. становить 636 087,20 грн. та складається з: 472371,29 грн. – сума заборгованості за кредитом, 161437,10 грн. – сума заборгованості за відсотками, 2278,81 грн. – пеня.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір, оформлений письмовим документом і підписаний сторонами.

При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину у встановленому законом судовому порядку не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання. Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, які останній повинен був повертати шляхом внесення щомісячних платежів.

Однак, як встановлено судом, позичальник порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав зобов`язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.

Вказані вище обставини відповідачами не оспорюються.

Визначаючи розмір заборгованості, суд враховує, що розрахунок, наданий позивачем, є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачами не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Отже, оскільки позичальник умов кредитного договору щодо своєчасної сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів не виконував, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості.

Стосовно стягнення суми заборгованості солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст.21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст.61 СК України, згідно із ч.3-ї якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.3 ст.61 СК України кореспондує ч.4 ст.65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст.65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Такий правовий висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №638/18231/15-ц та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.09.2020р. у справі № 425/926/16-ц.

При ухваленні даного рішення суд враховує, що з аналізу чинного законодавства України вбачається, що договір подружжя презюмується таким, що укладений в інтересах сім`ї, протилежне потребує належного спростування у встановленому законом порядку та відповідними доказами .

Оцінивши в сукупності надані суду та досліджені в судовому засіданні докази з урахуванням вимог ст.61, 65 СК України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № CL-192950 від 20.05.2019р.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є відповідачами по справі, з 2008 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Кредитний договір №CL-192950 від 20.05.2019р. не є дрібним побутовим правочином, який би задовольняв лише побутові потреби позичальника, оскільки має високу вартість. Відповідач ОСОБА_2 дала згоду в анкеті-заяві на отримання її чоловіком ОСОБА_1 готівкового кредиту за кредитним договором № CL-192950 від 20.05.2019р., що підтвердила своїм особистим підписом. Оскільки за кредитним договором Банк передав позичальнику грошові кошти у власність, останні згідно з вимогами ст.60 СК України стали об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, та укладення договору в інтересах сім`ї, не спростована.

Таким чином суд прийшов до висновку, що кредитний договір ОСОБА_1 укладено не у власних особистих інтересах, а в інтересах сім`ї, тому подружжя повинні нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язань за кредитним договором від 20.05.2019р., оскільки об`єктом прав спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно використано на задоволення потреб сім`ї.

За таких обставин, суд не погоджується з доводами відповідачів про безпідставність вимог позивача щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором та вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 636 087,20 грн.

В зв`язку з цим позов АТ «Кредобанк» слід задовольнити повністю.

Розподіляючи судові витрати суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень п.35 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, з відповідачів на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню в рівних частинах сплачений позивачем судовий збір в сумі 9541,31 грн., по 4770,65 з кожного.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 82691,34грн. суд враховує, що на підтвердження понесення таких витрат позивачем надано копію витягу з договору про надання правової допомоги б/н від 11.04.2019р., укладений між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛюкс», копію довіреності №11529 від 13.11.2020р. на представництво інтересів позивача адвокатом Кізко Л.С. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 , які суд вважає недостатніми доказами на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість, представником позивача не подано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суду не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б засвідчували факт того, що АТ «Кредобанк» дійсно понесло витрати на правничу допомогу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідачів судових витрат за надання правової допомоги, як недоведених суду належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 3, 6, 15, 16, 526, 530, 546, 549, 611, 625, 626, 628, 629, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.21, 36, 60, 61, 65 СК України, ст.4, 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862, місце знаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд.78) заборгованість за кредитним договором №СL-192950 від 20.05.2019 року в загальному розмірі 636 087 (шістсот тридцять шість тисяч вісімдесят сім) гривень 20 копійок, що складається з: 472371,29 гривень – сума заборгованості за кредитом, 161437,10 гривень – сума заборгованості за відсотками, 2278,81 грн. – пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862, місце знаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд.78) сплачений судовий збір по 4770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) гривень 65 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 травня 2021 року.

Суддя М.В.Сидорова