Рішення № 97177139, 25.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2482/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, справу за позовом ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП № 59776079;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 29.04.2021 ВП № 59776079 у розмірі 15661 грн 27 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач до 26.04.2021 мешкав у м. Хрустальному Луганської області.

Наприкінці квітня разом з сином позивач приїхав до м. Сєвєродонецька Луганської області з метою оформлення документів для отримання сином паспорта.

28.04.2021 повертаючись до тимчасово окупованої території, а саме м. Хрустального Луганської області (місця реєстрації), на перетині КПВВ «Станиця Луганська» під час проходження прикордонного контролю позивачу було відмовлено у в`їзді на тимчасово окуповану територію України у зв`язку з наявністю відносно нього заборони виїзду з України, а саме постанови державного виконавця. Більш детальної інформації що це за заборона та за яких підстав вона виникла з`ясувати на той час не вдалося та позивач був вимушений повернутися до м. Сєвєродонецька.

В подальшому, враховуючи травневі свята, лише 05.05.2021 позивач звернувся до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо наявності відносно нього відкритих виконавчих проваджень.

Позивачем було з`ясовано, що 23.07.2018 Бориспільським міськрайонним судом було видано наказ по справі №359/5640/18 про стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2018 року до дня досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області було прийнято постанову від 12.08.2019 ВП №59776079 про відкриття виконавчого провадження.

22.06.2020 начальником відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Онуфрієнко О.С. було прийнято постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та оголошеною зброєю та т.і.

Про всі зазначені вище постанови державного виконавця та про наявність судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини позивачу стало відомо лише 05.05.2021 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. Жодного документу до цього часу позивачем отримано не було, будь-яких повідомлень, в тому числі засобами телефонного зв`язку позивач також не отримував.

Також позивач зазначив, що колишня дружина, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, також проживала весь час у м. Хрустальному, однак згідно матеріалів справи її місце проживання то м. Бориспіль, то м. Сєвєродонецьк.

Враховуючи, що позивач та вона з дитиною проживали у м. Хрустальному, між сторонами була усна домовленість, відповідно до якої кошти на утримання свого сину ОСОБА_2 , позивач перераховує на відповідний рахунок.

Позивач постійно та сумлінно виконував свій обов`язок щодо утримання дитини, що підтверджується квитанціями, зокрема, від 25.09.2020, від 01.10.2020, від 28.11.2020, від 23.12.2020, від 11.02.2021, в яких він зазначав про призначення сплати «аліменти».

На даний час позивач не може надати повністю всі наявні у нього квитанції у зв`язку з неможливістю, внаслідок дії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, потрапити до свого будинку за місцем реєстрації.

Зазначені вище квитанції позивачем було надано для розгляду та здійснення перерахунку заборгованості Хрустальнинському міському відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), проте листом від 06.05.2021 №1435/18.4-46 позивачу було відмовлено в їх розгляді та залученні до матеріалів справи.

Крім того, у подальшому, постановою головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.04.2021 ВП №59776079 на позивача накладено штраф у розмірі 15661 грн 27 коп. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів розмір якої перевищує один рік. Зазначену постанову позивач також вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з аналогічних підстав - необізнаність щодо наявності наказу суду та виконавчого провадження, добровільна сплата аліментів на утримання дитини, яка безпідставно не взята до уваги суб`єктом владних повноважень.

Вищевказані постанови позивач вважає протиправними та такими, що порушують та обмежують його конституційні права, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України (а.с.24).

18 травня 2021 року від позивача за вх. № 17260/2021 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079 та постанови головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 29.04.2021 ВП №59776079 у розмірі 15661 грн 27 коп. до набрання законної сили судовим рішенням по справі №360/2482/21 (а.с.29-30).

Ухвалою суду від 19.05.2021 відмовлено у забезпеченні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 360/2482/21 за позовом ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов (а.с.34-35).

Хрустальнинський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позовних вимог не визнало про що 20.05.2021 надало відзив на позовну заяву (а.с. 38-40) у якому заперечувало проти позовних вимог.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив, що на виконанні у Хрустальнинському міському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 59776079 відкрите на підставі судового наказу від 23.06.2018 № 359/5640/18, виданий Бориспільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2018 року до дня досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.08.2019 на адресу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява від ОСОБА_3 разом із судовим наказом від 23.06.2018 № 359/5640/18, виданий Бориспольським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання сина ОСОБА_2 .

12.08.2019 керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач зазначив, що Державними виконавцями враховується розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів па території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", УДППЗ "Укрпошта" з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з території та до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження відповідно до закону.

На підставі вищевикладеного боржнику не направлено постанову про відновлення виконавчого провадження. Зазначені положення не зупиняють подальше проведення виконавчих дій з приводу виконання виконавчого документу.

Крім того, в Єдиному реєстрі боржників міститься інформація про відкрите виконавче провадження № 59776079 за виконавчим документом Бориспільського міськрайонного суду щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4

28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року № 2475-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон № 2475-УІІІ).

Законом № 2475-УШ стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ доповнена частиною 14 наступного змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку; передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.04.2021 у боржника наявна заборгованість, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за рік та становить 78306 грн. 37 грн. Відповідно до п.8 розділу X VI інструкції з організації примусового виконання рішень та ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за рік, на боржника накладається штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Отже, з 28.08.2018 Законом № 1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст.71 Закону № 1404-VIII обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно з п. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою етапі 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

06.05.2021 ОСОБА_1 пред`явлено до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву з додаткими, до яких долучені квітанції про сплату коштів на користь ОСОБА_3 в рахунок аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постановление об открытии исполнительного производства № 21.3/253/10/20, судебний приказ № 2п/11/274/2019 от 06.07.2019, які відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», «будь-який виданий акт у зв`язку з незаконною діяльністю збройних формувань та окупаційної адміністрації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного орава, є незаконним та недійсним і не створює правових наслідків, окрім документів, які підтверджують факти народження або смерті та можуть використовуватися органами державної впади в якості доказів для видачі свідоцтва про народження або смерть», суперечать вимогам чинного законодавства і не можуть бути долученні до матеріалів виконавчого провадження 59776079.

Також відповідач зазначив, що стягувач ( ОСОБА_3 ) неодноразово зверталась до Хрустальнинського МВДВС СМУМЮ (м. Харків) з заявами про надання довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, в яких стверджувала що аліменти від боржника ( ОСОБА_1 ) не отримувала.

Виходячи з зазначеного, відповідач просив суд врахувати що державний виконавець насамперед діяв в інтересах малолітньої дитині, яка має право на законодавчому рівні на гідні умови життя, закріплені Конституцією України. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.05.2021 за Вх.№17895/2021 від позивача надійшли пояснення по справі (а.с. 83-85).

Ухвалою суду від 25.05.2021 провадження у справі закрито в частині визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079 (а.с. 90).

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі (а.с. 56).

25.05.2021 від представника позивача - адвоката Комарової Г.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності особи, в якій просила розгляд справи призначеної на 25.05.2021 розглядати без її участі та участі позивача (а.с. 87).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 6), має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 26.04.2021 № 919-5000355573, фактичне місце проживання, як ВПО: АДРЕСА_2 (а.с.6-7).

23.07.2018 Бориспільським міськрайонним судом видано судовий наказ у справі № 359/5640/18, відповідно до якого наказано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2018 до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8,41 зв).

12.08.2019 на адресу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява ОСОБА_3 про прийняття до виконання судового наказу Бориспільського міськрайонного суду у справі № 359/5640/18 від 23.07.2018 про стягнення аліментів (а.с. 41).

12.08.2019 старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59776079 на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду у справі № 359/5640/18 від 23.07.2018 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_2 (а.с.42).

13.08.2019 на виконання вимог статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що станом на 13.08.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 13.08.2019 за період з 18.07.2018 по 01.08.2019 становить 25138,37 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці внесені відомості про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників (арк. спр. 49 зв.).

22.06.2020 в ході виконавчого провадження посадовою особою відповідача винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальної мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями ментальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про арешт майна боржника (арк. спр. 43; 45-49). Вказані постанови винесені у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати аліментів за період з 18.07.2018 по 01.06.2020.

29.04.2021 посадовою особою відповідача у виконавчому провадженні № 59776079 винесено постанову про накладення штрафу відповідно до якої у ОСОБА_4 наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на 29.04.2021 за один рік, у сумі 78306,37 грн, у зв`язку з чим на боржника накладено штраф у сумі 15661,27 грн (а.с.51зв.).

06.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив долучити до матеріалів виконавчого провадження копії квитанцій на підтвердження сплати аліментів на загальну суму 55 500 російських рублів, що еквівалентні 20 350 українських гривень та зробити перерахунок розрахунку заборгованості по аліментам з дати звернення стягувача до органу ДВС, тобто з 02.08.2019, а не з 18.07.2018, оскільки у вищезазначений період аліменти сплачувалися у добровільному порядку (а.с.18).

Листом від 06.05.2021 № 1435/18.4-46 відповідач відмовив позивачу у долученні квитанцій до матеріалів виконавчого провадження, оскільки їх видано організацією, яка здійснює свою діяльність на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі (а.с.19).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Так, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин 2, 3 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Положеннями статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 3статті 71 Закону №1404-VIII визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено статтю 71 Закону №1404-VIII частиною 14 наступного змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Водночас згідно з частиною 4 статті 11 Закону № 1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Вказані норми Закону №1404-VIII станом на день прийняття державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу та ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі є чинними, неконституційними не визнавались.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.04.2021 у боржника наявна заборгованість, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за рік та становить 78306 грн. 37 грн.

Відповідно до п.8 розділу X VI інструкції з організації примусового виконання рішень та ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої сукупно перевищує суму відповідних платежів за рік, на боржника накладається штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Фактичною підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу стала наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Указане вище відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування наведених судом норм права, викладеній у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №620/517/20 (адміністративне провадження №К/9901/11465/20) з аналогічних правовідносин, які суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд зазначає і те, що згідно пояснювальної записки до законопроекту Закону №2475-VIII, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

За змістом цієї пояснювальної записки законодавець виходив з того, що батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім`ях.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що як дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів, так і причини виникнення такої заборгованості (про що вказується позивачем в обґрунтування цього позову) не впливають на можливість застосування штрафу до особи. Визначальним, згідно наведених вище норм права, для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.

Оскільки, як вбачається зі встановлених судом обставин справи, станом на час винесення оскаржуваної постанови за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за один рік, та становить 78306,37 грн, то відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 15661грн 27 коп., що складає 20 відсотків суми вказаної заборгованості.

Виходячи із наявності тривалої несплати позивачем аліментів на утримання своєї дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, відповідачем правильно застосовано положення абзацу 1 частини 14 статті 71 Закону №1404-VІІІ до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання законом чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

За таких обставин та беручи до уваги правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права, які регулюють спірні відносини, викладену у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №620/517/20, на переконання суду при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Щодо доводів, наданих в обґрунтування позову, то такі зводяться до того, що позивач не знав про наявність за ним заборгованості зі сплати аліментів, оскільки перебував на окупованої території у м. Хрустальний Луганської області.

Однак суд вважає такі доводи безпідставними, адже зміст абзацу 1 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII свідчить про те, що законодавцем не передбачено обов`язок державного виконавця при вирішенні питання накладення штрафу враховувати причини, у зв`язку з якими особа несвоєчасно сплачує аліменти.

Наведеними вище нормами, які регулюють спірні відносини, не визначено, що наявність поважних причин несвоєчасної сплати аліментів може бути підставою для звільнення особи від відповідальності за наявну заборгованість зі сплати аліментів.

До того ж, суд критично оцінює вказані вище доводи позивача, оскільки як свідчать зміст позову та наявних з у справі матеріалів, позивач, перебуваючи тривалий час на тимчасово окупованої території, знав про наявність у нього малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак повинен був усвідомлювати і свій обов`язок його утримання, в тому числі і щодо сплати аліментів.

При цьому, судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження ВП№59776079 державним виконавцем вчинялись необхідні дії щодо повідомлення позивача про його обов`язок зі сплати аліментів за рішенням суду, про що, зокрема, свідчить інформація в Єдиному реєстрі боржників про відкрите виконавче провадження за виконавчими документом Бориспільського міськрайонного суду щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання сина ОСОБА_2 та судового наказу Бориспільського міськрайонного суду від 23.07.2018 за вимогою про стягнення з боржника аліментів на утримання сина, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо надіслання на адресу зареєстрованого місця проживання позивача постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою зареєстрованого місця проживання позивача та складення акту тощо, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2019 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ОСОБА_3 (а.с.42).

В заяві ОСОБА_3 від 09.08.2019 про відкриття виконавчого провадження не міститься будь-якої інформації (засобів зв`язку або адреса електронної пошти) щодо боржника по справі, лише посилаючись судовий наказ у справі №359/5640/18. Відповідно до якого міститься інформація щодо боржника, із зазначеною адресою реєстрації: квартира АДРЕСА_3 (а.с. 41).

Державними виконавцями враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів па території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", УДППЗ "Укрпошта" з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з території та до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження відповідно до закону.

На підставі вищевикладеного, відповідачем не направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59776079 від 12.08.2019 та постанова про накладення штрафу ВП № 59776079 від 29.04.2021.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин 1 - 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваної постанови, яку суд визнає законною.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 29.04.2021 ВП №59776079 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Тихонов