Ухвала суду № 97177138, 25.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 травня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2482/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, справу за позовом ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 29.04.2021 ВП №59776079 у розмірі 15661 грн 27 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач до 26.04.2021 мешкав у м. Хрустальному Луганської області.

Наприкінці квітня разом з сином позивач приїхав до м. Сєвєродонецька Луганської області з метою оформлення документів для отримання сином паспорта.

28.04.2021 повертаючись до тимчасово окупованої території, а саме м. Хрустального Луганської області (місця реєстрації), на перетині КПВВ «Станиця Луганська» під час проходження прикордонного контролю позивачу було відмовлено у в`їзді на тимчасово окуповану територію України у зв`язку з наявністю відносно нього заборони виїзду з України, а саме постанови державного виконавця. Більш детальної інформації що це за заборона та за яких підстав вона виникла з`ясувати на той час не вдалося та позивач був вимушений повернутися до м. Сєвєродонецька.

В подальшому, враховуючи травневі свята, лише 05.05.2021 позивач звернувся до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо наявності відносно нього відкритих виконавчих проваджень.

Позивачем було з`ясовано, що 23.07.2018 Бориспільським міськрайонним судом було видано наказ по справі №359/5640/18 про стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2018 року до дня досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, старшим державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області було прийнято постанову від 12.08.2019 ВП №59776079 про відкриття виконавчого провадження.

22.06.2020 начальником відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Онуфрієнко О.С. було прийнято постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та оголошеною зброєю та т.і.

Про всі зазначені вище постанови державного виконавця та про наявність судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини позивачу стало відомо лише 05.05.2021 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. Жодного документу до цього часу позивачем отримано не було, будь-яких повідомлень, в тому числі засобами телефонного зв`язку позивач також не отримував.

Також позивач зазначив, що колишня дружина, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, також проживала весь час у м. Хрустальному, однак згідно матеріалів справи її місце проживання то м. Бориспіль, то м. Сєвєродонецьк.

Враховуючи, що позивач та вона з дитиною проживали у м. Хрустальному, між сторонами була усна домовленість, відповідно до якої кошти на утримання свого сину ОСОБА_2 , позивач перераховує на відповідний рахунок.

Позивач постійно та сумлінно виконував свій обов`язок щодо утримання дитини, що підтверджується квитанціями, зокрема, від 25.09.2020, від 01.10.2020, від 28.11.2020, від 23.12.2020, від 11.02.2021, в яких він зазначав про призначення сплати «аліменти».

На даний час позивач не може надати повністю всі наявні у нього квитанції у зв`язку з неможливістю, внаслідок дії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, потрапити до свого будинку за місцем реєстрації.

Зазначені вище квитанції позивачем було надано для розгляду та здійснення перерахунку заборгованості Хрустальнинському міському відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), проте листом від 06.05.2021 №1435/18.4-46 позивачу було відмовлено в їх розгляді та залученні до матеріалів справи.

Крім того, у подальшому, постановою головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.04.2021 року ВП №59776079 на позивача накладено штраф у розмірі 15661 грн 27 коп. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів розмір якої перевищує один рік. Зазначену постанову позивач також вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з аналогічних підстав - необізнаність щодо наявності наказу суду та виконавчого провадження, добровільна сплата аліментів на утримання дитини, яка безпідставно не взята до уваги суб`єктом владних повноважень.

Вищевказані постанови позивач вважає протиправними та такими, що порушують та обмежують його конституційні права, що стало підставою для звернення до суду.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі ( частина 4 ст. 287 КАС України).

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.

25.05.2021 від представника позивача – адвоката Комарової Г.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності особи, в якій просила розгляд справи призначеної на 25.05.2021 розглядати без її участі та участі позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши надані матеріали, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається.

Судом встановлено, що в провадженні Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження з примусового виконання Судового наказу №359/5640/18 виданий 23 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника податків щомісячно, аде не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку.

Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки щодо застосування зазначених вище норм права в подібних спорах між суб`єктами владних повноважень висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року (справа № 682/3112/18).

За таких обставин суд вважає, що провадження в частині визнання протиправною та скасувати постанову начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079, підлягає закриттю.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/11050/19.

Крім того суд зазначає, що частиною першою статті 447 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання позову, передбачається, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. ( стаття 448 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України свідчить про те, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства.

Крім того, частиною 5 статі 287 КАС України визначено, шо адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що Законом № 1404-VIII та КАС України встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, ніж той, що обрав позивач у цій справі, виключає юрисдикцію адміністративного суду щодо розгляду цього адміністративного позову.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а отже позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079 не може бути заявлена в рамках адміністративного провадження, тому провадження підлягає закриттю, а вказана частинна позову необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі слід закрити.

При цьому, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. ( частина перша статті 239 КАС України).

З огляду на вказане, суд роз`яснює позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного суду загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 2 статі 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 6 статі 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

З огляду на викладене, питання щодо розподілу судових витрат підлягає вирішенню за умови подання учасником справи відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в частині вимоги про визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 22.06.2020 ВП №59776079.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.В. Тихонов