Ухвала суду № 97159213, 18.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6140/21

Провадження №: 4-с/755/121/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, ОСОБА_1 на бездіяльність виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, АТ «Універсал Банк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. щодо невжиття усіх необхідних заходів щодо передачі на примусову реалізацію в рамках виконавчого провадження № 63968244 майна боржника, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. провести усі необхідні дії щодо передачі на примусову реалізацію в рамках виконавчого провадження № 63968244 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - без отримання згоди органу опіки та піклування.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що у провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 63968244 від 21.12.2020 р. з примусового виконання виконавчого листа № 755/12594/13-ц від 30.09.2015 р., виданого Дніпровським районним судом м. Києва, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є заявник, підлягає стягненню заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL3485 від 16.04.2008 року та додатковими угодами до нього станом на 30.01.2015 року у розмірі 129 744,34 дол. США, що еквівалентно в національній валюті за офіційним курсом Національного Банку України сумі 2 096 385,30 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн, а всього суму 2 100 039,30 грн. 21.12.2020 р. приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника. В ході примусового виконання виконавчого документу боржник не здійснив жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, заборгованість залишається непогашеною. Приватним виконавцем було встановлено, що за боржником на праві власності зареєстровано нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира перебуває іпотеці АТ «Універсал Банк» за договором іпотеки від 16.04.2008 р. Приватним виконавцем було складено постанову від 24.02.2021 р. про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 - вказаної квартири. Згідно з наданою відповіддю на запит приватного виконавця у вказаній квартирі зареєстровані 4 особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 17.02.2005 р.; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 21.05.2013 р.; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 17.09.2013 р.; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - з 04.06.1996 р. Розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 174 від 16.03.2021 р. приватному виконавцю відмовлено в реалізації вищевказаної квартири, так як даний правочин призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини - ОСОБА_4 . Станом на 29.03.2021 р. приватним виконавцем не вчиняються жодні виконавчі дії з метою подальшої примусової реалізації нерухомого майна боржника. На момент укладення договору іпотеки малолітня дитина не була у ній зареєстрована та АТ «Універсал Банк» як під час безпосереднього укладення Генерального договору, всіх додаткових угод до нього та Договору іпотеки, так і в подальшому, письмового дозволу на реєстрацію неповнолітніх дітей в предмет іпотеки не надавав, тобто реєстрація дитини відбулась без повідомлення і згоди іпотекодержателя, а тому факт реєстрації не може використовуватися для позбавлення кредитора права задоволення своїх вимог за рахунок конкретного переданого в іпотеку майна. Малолітня дитина, ОСОБА_4 , не є власником майна та не є дитиною власника майна, ОСОБА_1 , а отже він не є дитиною боржника за виконавчим провадженням, оскільки є його онуком, отже, на дамку заявника, приватним виконавцем допущено протиправну бездіяльність щодо примусового виконання виконавчого документа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року вказану скаргу було прийнято та призначено її до судового розгляду, у приватного виконавця виконавчого витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 63968244.

23 квітня 2021 року представником боржника, ОСОБА_1 , - ОСОБА_5 до суду від подано заперечення на скаргу на бездіяльність приватного виконавця, у якому просить відмовити у задоволенні скарги. Так, син боржника та батько малолітньої дитини - ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі з 2005 року, тобто до укладення іпотечного договору. В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України, ч. 1 ст. 450 ЦК України дитина має право користуватися квартирою, оскільки в ній проживає її батько та вона є членом сім`ї боржника. Згідно з вимогами інструкції з примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Приватний виконавець, встановивши, що у квартирі зареєстрована малолітня дитина, правомірно звернувся до органу опіки та піклування за відповідним дозволом. Щодо посилань заявника на практику суду касаційної інстанції, то вказані судові рішення стосуються норм закону, який вже не є чинним, а викладені у них висновки не підлягають застосуванню до правовідносин у цій справі.

28 квітня 2021 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. надійшла належним чином засвідчена копія матеріалів виконавчого провадження та пояснення на скаргу, у яких вона зазначає, що у своїй діяльності керується нормами та вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5. Беззаперечним є факт, що приписами Інструкції не врегульовані питання реалізації іпотечного майна взагалі, оскільки зазначені питання врегульовано виключно Законом України «Про іпотеку». Таким чином, приватний виконавець позбавлена права самостійно вирішувати питання про можливість передачі іпотечного майна на реалізацію.

У судовому засіданні представник заявника, АТ «Універсал Банк», - Піхотенко А.С. підтримала заявлену скаргу та просила її задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у скарзі.

Представник боржника, ОСОБА_1 , - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Як на підставу свої заперечень послалася, на доводи, що були нею викладені у запереченні на скаргу на бездіяльність приватного виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як убачається з матеріалів справи, 21 грудня 2020 року за заявою стягувача, АТ «Універсал Банк», приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. було винесено постанову про відкриття виконавче провадження № 63968244 з примусового виконання виконавчого листа № 755/12594/13-ц від 30.09.2015 р., виданого Дніпровським районним судом м. Києва, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є заявник, підлягає стягненню заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL3485 від 16.04.2008 року та додатковими угодами до нього станом на 30.01.2015 року у розмірі 129 744,34 дол. США, що еквівалентно в національній валюті за офіційним курсом Національного Банку України сумі 2 096 385,30 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн, а всього суму 2 100 039,30 грн.

Того ж дня приватним виконавцем було винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження

Крім того, 21 грудня 2020 року приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника накладено арешт на все майно боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 3 976 802,64 грн.

Вказані постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

У своїй заяві від 30 грудня 2020 року на ім`я приватного виконавця Лановенко Л.О. боржник ОСОБА_1 зазначив про неможливість погашення боргу, з огляду на відсутність коштів. Має єдине житло за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотечному кредиті, та у якому зареєстровані четверо осіб, у тому числі, дитина.

24 лютого 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та арештовано квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу № 13843575 від 24.12.2020 з Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.06.1996 р.; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.02.2005 р.; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21.05.2013 р.; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.09.2013 р.

Приватним виконавцем Лановенко Л.О. направлено до служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації запит приватного виконавця від 24 грудня 2020 року щодо надання дозволу на примусову реалізацію предмету іпотеки, а саме квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 16 березня 2021 року відмовлено приватному виконавцю у реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як даний правочин призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини.

За приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 Розділу І «Загальні положення» Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

За приписами п. 28 Розділу VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Згідно з п.п. 1, 3 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, що затверджений, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна» № 2831/5 від 29.09.2016 р., реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

За нормою ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За нормою ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

За матеріалами скарги судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.09.2013 р. зареєстрований за адресою проживання його батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності боржнику у виконавчому провадженні № 63968244 ОСОБА_1 .

За вказаних обставин, зважаючи на викладені вище норми діючого законодавства України, суд доходить переконання, що приватним виконавцем Лановенко Л.О. при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63968244 не було допущено протиправної бездіяльності, що виразилась у невчиненні будь-яких дій з подальшої примусової реалізації нерухомого майна боржника, оскільки у даному випадку наявність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію квартири є обов`язковою умовою для її реалізації.

При цьому судом враховується позиція Верховного суду, який дійшов аналогічних висновків у постанові від 30 вересня 2020 року по справі № 303/3043/19 за тотожних правовідносин сторін.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог скарги АТ «Універсал Банк», у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 18 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., Порядком реалізації арештованого майна, що затверджений, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна» № 2831/5 від 29.09.2016 р., Законом України «Про охорону дитинства», ст. 64 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 18, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні скарги Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, ОСОБА_1 на бездіяльність виконавця - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст ухвали суду складений 24 травня 2021 року.

Суддя: