Рішення № 97098563, 17.05.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Справа № 915/223/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БМС-Лайн Сервіс”, вул. О. Аніщенка, 11/1, м. Суми, 40000 (код ЄДРПОУ 36707155)

адреса для листування: вул. Чкалова, 45-А, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)

в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ ВП 20915546)

про стягнення коштів в сумі 629 115, 84 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “БМС-Лайн Сервіс” з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” основного боргу в сумі 607 235, 70 грн., інфляційних втрат в сумі 11 751, 22 грн. та 3 % річних в сумі 10 128, 92 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 9 436, 74 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 року поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 4822/21 від 01.04.2021 року).

В період з 30.04.2021 по 14.05.2021 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у відпустці.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання товару № 53-123-01-20-06258 від 01.04.2020 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 173, 180, 193 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

01.04.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4822/21).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 4822/21 від 01.04.2021 року).

Поданий відзив прийнято судом до розгляду.

У відзиві відповідач зазначає, що кредиторська заборгованість по договору № 53-123-01-20-06258 від 01.04.2020 року складає 607 235, 70 грн., що підтверджується довідкою № 77 від 09.03.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 11 751, 22 грн. та 3 % річних в сумі 10 128, 92 грн. просить суд відмовити, оскільки граничний термін оплати за договором визначено неправильно, відповідно інфляційні втрати та 3 % річних розраховані неправильно.

Відповідач вказує, що позивач при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат не врахував обов`язковість виконання ним п. 3.2 та п. 5.1 укладеного договору, що призвело до хибного нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Порушення строків оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП «НАЕК «Енергоатом», так і на ринку електроенергетики України у цілому, внаслідок введення нової моделі енергетичного ринку у червні 2019 року неможливо було спрогнозувати. Як неможливо було спрогнозувати введення жорстких цінових обмежень та виведення 55% обсягів електричної енергії, що виробляє ДП «НАЕК «Енергоатом» з ринкового середовища та їх реалізація практично на безоплатній основі (1 коп. за КВт*год), так і критичне зростання заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» з боку ДП «Гарантований покупець».

Відповідач вказує, що доказом фінансової кризи є підписання Президентом України Указу від 22.09.2020 року № 406/2020 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики”.

Відповідач, посилаючись на ст. 614 ЦК України, зазначає, що вина як підстава для відповідальності ДП НАЕК “Енергоатом” відсутня. Відповідач зазначає, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.04.2020 року між ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (покупець) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” та ТзОВ «БМС-Лайн Сервіс» (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06258 (арк. 17-22).

Відповідно до п. 12.1 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Відповідно до п. 12.2 договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року.

Відповідно до п. 12.3 договору закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов`язань.

Відповідно до п. 9.5 договору усі додатки, підписані обома сторонами, є невід`ємною частиною даного договору.

До договору сторонами складено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору), якою погоджено найменування товару, технічні характеристики товару, кількість та ціну. Загальна сума товару по специфікації становить 607 235, 70 грн. з ПДВ (арк. 23-27).

Договір та Специфікація підписані та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код СРV 31410000-3 по ДК 021:2015 – Гальванічний елемент (Елемент живлення в асортименті) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом 506 029, 75 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 101 205, 95 грн. Всього з ПДВ: 607 235, 70 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання здійснюється на протязі 30 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.04.2020, на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про довірчі послуги” у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- гарантійний лист постачальника, або паспорт, або сертифікат, або свідоцтво про якість товару (оригінал або копія завірена печаткою постачальника.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС".

Відповідно до п. 11.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 11.1.2 договору покупець зобов`язаний приймати поставлені товари згідно розділу 5.

Відповідно до п. 11.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 11.4.1 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар в повному обсязі на загальну суму 607 235, 70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 170 від 17.04.2020 року на суму 444 416, 75 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача – 21.04.2020) (арк. 28-29);

- видаткова накладна № 186 від 30.04.2020 року на суму 23 441, 95 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача – 04.05.2020) (арк. 30);

- видаткова накладна № 196 від 12.05.2020 року на суму 87 561, 00 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача – 12.05.2020) (арк. 31);

- видаткова накладна № 199 від 14.05.2020 року на суму 3 816, 00 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача – 14.05.2020) (арк. 32);

- видаткова накладна № 413 від 17.09.2020 року на суму 48 000, 00 грн. (дата отримання товару на складі вантажоодержувача – 18.09.2020) (арк. 33).

Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06258 від 01.04.2020.

Видаткові накладні підписано сторонами, скріплено печаткою постачальника та печаткою ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" Южноукраїнське відділення Дільниця з ВК.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 75 (арк. 55) на виконання умов п. 3.2 договору відповідачем ТзОВ «БМС-Лайн Сервіс» подано та зареєстровано податкові накладні, а саме:

- податкову накладну на суму 444 416, 75 грн. зареєстровано в ЄРПН 14.05.2020 року;

- податкову накладну на суму 23 441, 95 грн. зареєстровано в ЄРПН 05.05.2020 року;

- податкову накладну на суму 87 561, 00 грн. зареєстровано в ЄРПН 27.05.2020 року;

- податкову накладну на суму 3 816, 00 грн. зареєстровано в ЄРПН 25.05.2020 року;

- податкову накладну на суму 48 000, 00 грн. зареєстровано в ЄРПН 12.10.2020 року.

На виконання умов п. 5.1 договору прийняття товару по кількості та якості оформлено ярликами на придатну продукцію (арк. 55 на звороті - 57), а саме:

- на поставлений товар на суму 444 416, 75 грн. по видатковій накладній № 170 від 17.04.2020 оформлено ярлик на придатну продукцію № 26/192 від 07.05.2020 року;

- на поставлений товар на суму 23 441, 95 грн. по видатковій накладній № 186 від 30.04.2020 оформлено ярлик на придатну продукцію № 26/195 від 13.05.2020 року;

- на поставлений товар на суму 87 561, 00 грн. по видатковій накладній № 196 від 12.05.2020 року оформлено ярлик на придатну продукцію № 26/196 від 15.05.2020 року;

- на поставлений товар на суму 3 816, 00 грн. по видатковій накладній № 199 від 14.05.2020 року оформлено ярлик на придатну продукцію № 26/196-1 від 22.05.2020 року;

- на поставлений товар на суму 48 000, 00 грн. по видатковій накладній № 413 від 17.09.2020 року оформлено ярлик на придатну продукцію № 26/296-1 від 23.09.2020 року.

Отже, граничним строком для оплати за товар є:

- по видатковій накладній № 170 від 17.04.2020 року – (14.05.2020+45 робочих днів) 20.07.2020 року (включно). З 21.07.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 186 від 30.04.2020 року – (13.05.2020+45 робочих днів) 17.07.2020 року (включно). З 18.07.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 196 від 12.05.2020 року – (27.05.2020+45 робочих днів) 31.07.2020 року (включно). З 01.08.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 199 від 14.05.2020 року – (25.05.2020+45 робочих днів) 29.07.2020 року (включно). З 30.07.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 413 від 17.09.2020 року – (12.10.2020+45 робочих днів) 15.12.2020 року (включно). З 16.12.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з не проведенням відповідачем оплати за поставлений товар, позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. № 2309/2 від 23.09.2020, в якому позивач просив виконати зобов`язання належним чином та терміново перерахувати суму заборгованості в розмірі 559 235, 70 грн. (арк. 34).

У відповідь на лист відповідач направив на адресу позивача лист № 07/18030 від 30.10.2020 року, в якому відповідач зазначив, що станом на 30.09.2020 за договором 53-123-01-20-06258 від 01.04.2020 дійсно існує заборгованість в розмірі 559 235, 70 грн. В листі відповідач просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань в частині оплати за договором на максимально можливий строк, у зв`язку з фінансовою кризою неплатежів (арк. 35).

02.12.2020 року позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 0212/1, в якому повідомив про можливість продовження терміну оплати за раніше поставлені ТМЦ до 31.12.2020 (арк. 36).

Суду не подано доказів погодження сторонами продовження строків оплати та внесення відповідних змін до договору в порядку, передбаченому п. 9.1 договору.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 53-123-01-20-06258 від 01.04.2020 року складає 607 235, 70 грн., що також не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою № 77 від 09.03.2021 (арк. 54).

Станом на день розгляду справи доказів оплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар суду не подано.

Отже, невиконання відповідачем обов`язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вказано вище, станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 607 235, 70 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Позовна вимога в частині стягнення 607 235, 70 грн. - суми основного боргу є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова КЦС ВС від 27.01.2021 № 337/5617/19).

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 10 128, 92 грн. по кожній видатковій накладній окремо, а саме:

- по видатковій накладній № 170 від 17.04.2020 року за період з 30.06.2020 по 02.02.2021 на суму 7 944, 50 грн.;

- по видатковій накладній № 186 від 30.04.2020 за період з 10.07.2020 по 02.02.2021 на суму 399, 82 грн.;

- по видатковій накладній № 196 від 12.05.2020 за період з 17.07.2020 по 02.02.2021 на суму 1 443, 25 грн.;

- по видатковій накладній № 199 від 14.05.2020 за період з 21.07.2020 по 02.02.2021 на суму 61, 65 грн.;

- по видатковій накладній № 413 від 17.05.2020 за період з 24.11.2020 по 02.02.2021 на суму 279, 70 грн.

Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 13-14).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що при нарахуванні суми 3 % річних позивачем неправильно визначено період нарахування 3 % річних, оскільки неправильно визначено граничні строки оплати товару.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3 % річних становлять 9 151, 57 грн.

Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 81). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство" по кожній видатковій накладній окремо, починаючи з наступного за граничним строком оплати товару дня по 02.02.2021 року.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 9 151, 57 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті стягнення 3 % річних в сумі 977, 35 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Позивачем також нараховано відповідачу 11 751, 22 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування здійснено:

- по видатковій накладній № 170 від 17.04.2020 року за період з липня 2020 року по листопад 2020 року на суму 8 888, 32 грн.;

- по видатковій накладній № 186 від 30.04.2020 за період з липня 2020 року по листопад 2020 року на суму 468, 82 грн.;

- по видаткові накладній № 196 від 12.05.2020 за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року на суму 2 294, 10 грн.;

- по видатковій накладній № 199 від 14.05.2020 за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року на суму 99, 98 грн.

Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 11-12).

Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, неправильно застосовано заокруглення, а також неправильно визначено періоди нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати, нараховані по кожній видатковій накладній окремо, становлять 14 645, 91 грн.

Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 82-85). Розрахунок розміру інфляційних втрат здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленій до стягнення позивачем сумі 11 751, 22 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, які полягають у відсутності його вини, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

У зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується, і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем підстави (зростання простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП НАЕК “Енергоатом”, фінансова криза неплатежів тощо) не є в розумінні ст. 617 ЦК України обставинами, які звільняють боржника як від оплати за отриманий товар, так і від відповідальності.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 9 422, 08 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 14, 66 грн. слід покласти на позивача.

2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на правову допомогу становлять 12 000, 00 грн. (арк. 22).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються позивачем наступними доказами:

- договором про надання правової (правничої) допомоги № 0042 від 28.01.2021 року, укладеним між адвокатом Балацькою О.В. та ТзОВ «БМС-Лайн Сервіс» (арк. 37-38);

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 891 від 06.11.2020 року, виданим адвокату Балацькій О. В. (арк. 39);

- ордером серії МК № 89134 від 23.02.2021 року (арк. 40);

- розпискою про отримання гонорару від 05.02.2021 року в сумі 12 000, 00 грн. в якості оплати за складання позовної заяви та участі в одному судовому засіданні (арк. 41);

- довіреністю від 29.01.2021 року, видану адвокату Балацькій О. В. та адвокату Родіоновій В. Є. (арк. 42);

- свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 620 від 09.10.2010 року, виданим адвокату Родіоновій В. Є. (арк. 43).

Відповідно до п. 1.2 Договору договір укладений з метою надання правової допомоги клієнтові у спорі про стягнення заборгованості за договором № 53-123-01-20-06258 від 01.04.2020 р.

Відповідно до п. 3.1 Договору за надання правової допомоги клієнт оплачує представникові гонорар у наступному розмірі:

- за складання процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних скарг, відзивів на апеляційну скаргу, касаційних скарг, відзивів на касаційну скаргу) у розмірі 10 000, 00 грн. за кожний процесуальний документ;

- за представництво в суді першої інстанції в межах міста Миколаєва 2 000, 00 грн. за кожне судове засідання.

Відповідно до п. 3.2 Договору клієнт оплачує гонорар авансовим платежем, шляхом готівкового розрахунку, або перерахування на картковий рахунок із розрахунку не більше 4 999, 99 грн. на день, не пізніше двох діб до моменту надання правової послуги.

01.04.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 4824/21), в якому відповідач просить суд в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУАЕС на користь ТзОВ «БмС-ЛаЙн Сервіс» витрат на професійну правничу допомогу з 12 000, 00 грн. зменшити до 1 000, 00 грн.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що згідно з положеннями ст.74 ГПК України позивач не довів надання йому послуг адвокатом на суму 12 000,00 грн.

Вартість адвокатських послуг за договором про надання професійної правничої допомоги, має не співмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт зазначених в позовній заяві, так як наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які долучені до справи № 915/223/21; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката. Витрати на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю справи № 915/223/21 та ціною позову. Заявлена сума у розмірі 12 000, 00 грн. за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова КАС ВС від 11.06.2020 у справі № 821/227/17).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»; рішення у справі "Баришевський проти України"; рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України"; рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18 та від 13.10.2020 у справі № 922/3706/16).

Законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова КГС ВС від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Судом встановлено, що за умовами укладеного між адвокатом та клієнтом договору про надання правової (правничої) допомоги № 0042 від 28.01.2021 року передбачена авансова оплата (не пізніше двох діб до моменту надання правової послуги).

Відповідно до розписки про отримання гонорару від 05.02.2021 адвокатом Балацькою О. В. отримано від ТзОВ "БМС-Лайн Сервіс" 12 000 грн. в якості оплати за складання позовної заяви та участі в одному судовому засіданні.

Проте, до матеріалів даної господарської справи не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг).

Суду не подано і заяви про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Судом встановлено, що позовна заява підписана директором ТзОВ "БМС-Лайн Сервіс" О. Сидоренко.

Дана господарська справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без проведення судових засідань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами у даній справі самого факту здійснення робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що в свою чергу унеможливлює для суду перевірку дотримання вимог закону стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, та, як наслідок, вирішення питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження щодо обсягу здійснення робіт (надання послуг), виконаних адвокатом.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ ВП 20915546) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “БМС-Лайн Сервіс”, вул. О. Аніщенка, 11/1, м. Суми, 40000 (код ЄДРПОУ 36707155); адреса для листування: вул. Чкалова, 45-А, м. Миколаїв, 54017:

- 607 235, 70 грн. (шістсот сім тисяч двісті тридцять п`ять грн. 70 коп.) - основного боргу;

- 11 751, 22 грн. (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна грн. 22 коп.) - інфляційних втрат;

- 9 151, 57 грн. (дев`ять тисяч сто п`ятдесят одна грн. 57 коп.) - 3 % річних;

- 9 422, 08 грн. (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві грн. 08 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.05.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш