Рішення № 97059561, 21.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/200/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Військової частини 2269 Національної гвардії України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини 2269 Національної гвардії України про:

- визнання протиправними дії Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки;

- зобов`язання Військової частини 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 709 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 07.02.2019 року по 15.01.2021 року включно шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині 2269 Національної гвардії України та має статус учасника бойових дій. Позивач вказує, що наказом командира в/ч 2269 від 04.02.2019 р. №29 о/с його звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 06.02.2019 р. Позивач вказує, що при звільненні з військової служби з ним не проведено остаточного та повного розрахунку, а саме грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 14 календарних днів виплачено лише 16.01.2021 року, тобто із затримкою 709 днів. Позовні вимоги обґрунтовує правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі №825/598/17.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі (а.с.25-27). Відповідач зазначає, що відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі №340/4327/20 позивачу 16.01.2021 р. виплачено 59 012,01 грн. Також відповідач зазначає, що сума несвоєчасно виплаченої позивачу компенсації дорівнює 59 012,01 грн, при цьому при звільненні позивачем отримано грошове забезпечення - 11 804,73 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні - 102 704 грн, допомогу для оздоровлення - 25 676 грн, індексацію грошового забезпечення - 15,23 грн. Зважаючи на те, що середньоденне грошове забезпечення позивача на день звільнення становило 686,15 грн, то сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку вимагає стягнути позивач, є необґрунтовано великою порівняно з сумою компенсації та іншими сумами, які виплачені позивачу вчасно. Окрім того, відповідач зауважує, що невиплата Військовою частиною компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій пов`язана з відсутністю відповідної судової практики.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.18).

18.02.2021 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.35).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира Військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.02.2019 р. №29 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, зарахувавши на службу у військовому оперативному резерві першої черги військової частини 2269 Національної гвардії України майора ОСОБА_1 , командира 1-го авіаційного загону третьої авіаційної ескадрильї на літках, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої (через сімейні обставини) відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України від 25.01.2019 р. №11 о/с та з 06.02.2019 р. виключено зі списків особового складу частини та з 07.02.2010 р. з усіх видів забезпечення (а.с.14-15).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі №340/4327/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної гвардії України задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2019 рік включно; зобов`язано військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік включно; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.36-39).

16.01.2021 р. Військовою частиною 2269 Національної гвардії України на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. у справі №340/4327/20 виплачено ОСОБА_1 59 012,01 грн (а.с.12).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011).

Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд враховує, що зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 31.10.2019 р. у справі №828/598/17 (провадження №К/9901/23837/18).

Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на ч.ч.2, 3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16.

Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує наступне.

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з п.5 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 р. №200 (далі за текстом - Інструкція №200) розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З огляду на пп.1 п.1 розділу ХХХІ Інструкції №200 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2 - 4 цього розділу).

Суд враховує, що період затримки розрахунку при звільненні потрібно розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником (з дня виключення зі списків особового складу), до дня фактичного проведення такого розрахунку.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача розраховується з 07.02.2019 р. по 15.01.2021 р. та складає 709 календарних дні.

З огляду на довідку Військової частини 2269 Національної гвардії України від 19.10.2020 р. №239

Грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становить: грудень 2018 року - 19 893,20 грн (31 календарний день), січень 2019 року - 22 648,40 грн (31 календарний день) (а.с.28).

Таким чином, сума середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення складала - 686,15 грн.

Отже, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 07.02.2019 р. по 15.01.2021 р. становить 486 480,35 грн (686,15 грн х 709).

Суд враховує, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (справа №340/4327/20) - 06.10.2020 року, тобто через 1 рік 8 місяців після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Натомість, з часу звернення до суду за захистом порушеного права до часу виконання відповідачем рішення суду сплинуло 3 місяці 10 днів.

Також суд бере до уваги, що розмір невиплаченої позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік становив 59 012,01 грн (а.с.12).

Відповідно до довідки Військової частини 2269 Національної гвардії України від 19.10.2020 р. №238 при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено 140 199,96 грн (а.с.29).

Таким чином, невиплачена позивачу під час звільнення сума компенсації вартості за неотримане речове майно - 59 012,01 грн становить 42,09% від суми нарахованої йому при звільненні.

Водночас, сума заборгованості (59 012,01 грн) у 8 разів менша від визначеної суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (486 480,35 грн).

З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 29 394,67 грн, яка розрахована із врахуванням періоду з часу звернення позивача до суду по час розрахунку з позивачем - 102 дні та відсоткового співвідношення між розміром виплаченого грошового забезпечення та розміром заборгованості - 42,09% (69 987,30 грн (середній заробіток за 102 дні) х 42,09%).

Зважаючи на викладене підлягає задоволенню позов в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29 394,67 грн.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (а.с.13), доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.

Відповідачем також не надано до суду доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (м. Олександрія, Кіровоградська область, вул. Діброви, 77/95, код ЄДРПОУ 14322859) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29 394,67 грн (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири грн 67 коп.).

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 21 травня 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт