Рішення № 97059560, 21.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/3740/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Військової частини А0989

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини А0989 про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0989 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 09.04.2017 р.;

- зобов`язання Військової частини А0989 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 09.04.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки не надавалася додаткова відпустка та не виплачена компенсація при звільненні. 16.12.2019 р. позивач звернувся до Військової частини А 0989 із заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 - 2017 роки, однак відповідачем такі виплати не проведено. Позовні вимоги позивача обґрунтовує з посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену в рішенні від 16.05.2019 р. у справі №620/4218/18.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими (а.с.44-49). Представник відповідача зазначає, що обчислення строку для звернення позивача до суду починається з 09.04.2017 р., а саме з моменту реєстрації наказу командира військової частини А0989 (по стройовій частині) від 09.04.2017 р. №94, натомість із позовною заявою позивач звернувся до суду 14.09.2020 р., що значно перевищує місячний строк звернення. Представник відповідача звертає увагу на те, що позивач був зарахований до списків особового складу військової частини А0989 згідно наказу командира військової частини А0989 №199 від 18.07.2016 р., тобто тільки з 18.07.2016 р., тобто тільки з 18.07.2016 р. зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а тому вимога про грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2015 рік є необґрунтованою. Також представник відповідача вказує, що позивач до військової частини А0989 з рапортом про виплату грошової компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки під час проходження військової служби не звертався та відмову у такій виплаті не отримував, а тому висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 не підлягають застосуванню під час розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.26).

21.10.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.31).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 р. продовжено Військовій частині строк на подання відзиву у справі №340/3740/20 до 08 листопада 2020 року (а.с.37).

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 з 01.08.2014 р. (а.с.14).

16.04.2015 р. ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.12, зі зворотного боку).

Наказом командира військової частини польова пошта В 2095 (по стройовій частині) від 18.07.2016 р. №199 капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністерства оборони України від 02.07.2016 р. №602 (по особовому складу) на посаду начальника речової служби тилу військової частини польова пошта В2095, який прибув із Кіровоградського МВК м. Кіровоград, з 18 липня 2016 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с.50).

Наказом командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині) від 09.04.2017 р. №93 капітана ОСОБА_1 , начальника речової служби тилу, звільненого наказом КВ ОК «Південь» від 18.01.2017 р. №3 з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 09.04.2017 р. виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.19, 51). При цьому в наказі зазначено про виплату компенсації за 30 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за 2017 рік.

16.12.2019 р. позивачем подано до командира військової частини А0989 звернення про виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки за період з 2015 року по 2017 роки включно (а.с.20, зі зворотного боку).

Листом від 22.01.2020 р. №113 командир військової частини А0989 повідомив позивачу, що виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій не здійснювалася у зв`язку з тим, що у 2017 році фондом грошового забезпечення не передбачалося виплати такої компенсації. Відповідно до листа начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.11.2019 р. №300/1/6/3288 виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснювати військовослужбовцям, які звільняються у випадках визначених пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України 26.06.2018 р. №745/32197 на підставі наказу командира військової частини та відповідним рапортом військовослужбовця в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для військової частини у кошторисі (а.с.21).

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР до структури заробітної плати відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З огляду на те, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є частиною заробітної плати, то позовні вимоги про зобов`язання її виплатити не обмежуються будь-яким строком.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.05.2018 р. у справі №808/858/16 (провадження №К/9901/13508/18),

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Так, статтею 162 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

На підставі п.8 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 17 статті 101 Закону №2011 визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з п.18 ст.101 Закону №2011 в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

З огляду на п.19 ст.101 Закону №2011 надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ та Законі України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ.

Таким чином, під час особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію припиняється надання військовослужбовцям додаткової відпустки передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.162 Закону України «Про відпустки».

Разом з тим, відповідно до п.14 ст.101 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що припинення надання відпустки під час особливого періоду не свідчить про втрату особою права на таку відпустку, оскільки у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період. Тобто право на додаткову відпустку може бути реалізовано особою одним із двох способів: шляхом безпосереднього отримання такої відпустки або ж шляхом виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Суд враховує, що під час дії особливого періоду лише припиняється фактичне надання військовослужбовцям додаткових відпусток, зокрема передбачених п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.162 Закону України «Про відпустки», що є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на безпосереднє використання додаткової відпустки. Однак обмеження щодо одного із двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, гарантованого п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.162 Закону України «Про відпустки».

При цьому суд зауважує, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у рішенні від 16.05.2019 р. за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (провадження №Пз/9901/4/19) та висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 21.08.2019 р. у зазначеній справі.

Представник відповідача вказував на те, що висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 не підлягають застосуванню під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки позивач до військової частини А0989 з рапортом про виплату грошової компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки під час проходження військової служби не звертався та відмову у такій виплаті не отримував.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Пунктом 14 статті 101 Закону №2011 передбачено виплату військовослужбовцям при звільненні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. При цьому зазначена норма є імперативною та не вимагає від військовослужбовця подання рапорту про виплату компенсації за невикористані відпустки.

Суд зауважує, що усі суми належні до сплати працівнику підлягають виплаті у день його звільнення.

Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність рапорту ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки під час проходження військової служби, не розцінюється судом як обґрунтована підстава для не застосування висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18.

Судом встановлено, що позивач як учасник бойових дій не використав додаткову відпустку за період з 2015 року по 2017 рік, а тому набув право на отримання грошової компенсації за таку відпустку при звільненні з військової служби.

Відповідно до п.3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби йому підлягає виплаті компенсація за всі невикористані ними дні щорічної та додаткової відпустки за період служби. Така грошова компенсація підлягає виплаті військовою частиною до особового складу якої такий військовослужбовець був зарахований та перебував на грошовому забезпеченні.

На час прийняття наказу від 09.04.2017 р. №93, яким позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідачем не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.162 Закону України «Про відпустки» за період з 2015 року по 2017 рік, що суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0989 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 09 квітня 2017 року та зобов`язання Військової частини А0989 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 09 квітня 2017 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.12, зі зворотного боку). Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0989 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 квітня 2017 року.

3. Зобов`язати Військову частину А0989 (м. Маріуполь, Донецька область, вул. Комишова, 1, код ЄДРПОУ 26615223) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 квітня 2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 21 травня 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт