Рішення № 97035632, 20.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р. Справа№200/4476/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання провести виплату заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем, до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 1 березня 2020 року, зобов`язання провести виплату заборгованості,яка виникла з 1 березня 2020 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинено виплату пенсії.

12 лютого 2020 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити узадоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виплата пенсії позивачу призупинена у зв`язку із відсутністю рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам відповідно до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. Відповідач вказав, що припиняючи виплату пенсії позивачу, діяв в межах чинного законодавства, а саме: відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», №, №365 від 8 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а також Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач є отримувачем пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до довідки від 7 лютого 2020року №1425-5000265414, ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_2 .

Як убачається із наданих доказів, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, узвізкуізвідсутністю рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам відповідно до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, рішенням відповідача від 13 лютого 2020 року припинено виплату пенсії з 1 березня 2020 року.

Згідно довідки від 07 травня 2021 року №2257, позивачу пенсійні виплати за період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року та з 01.06.2020 року по 31.05.2021 року нараховані, але не виплачені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).

Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058, виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії.

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про припинення виплати позивачу пенсії у зв`язку із відсутністю рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам відповідно до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.

Суд зауважує, що норми ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містять підстави припинення виплати пенсії, при цьому серед цих підстав відсутня така, як «відсутність рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам відповідно до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб».

Також, слід підкреслити, що посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання пенсіонера є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Окрім того, суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.

У рішенні по справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).

Конституцією України закріплено право кожного громадянина щодо свободи пересування. Таким чином, не знаходження позивача за місцем проживання/перебування не може бути підставою для припинення виплати пенсії.

Отже, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.

За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватнимнаявнимобставинам.

Отже, обираючиспосібзахиступорушеного права, слідзважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обираючи спосіб захисту, суд приходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання дій щодо припинення виплати пенсії протиправними, скасування рішення про припинення виплати пенсії, зобов`язання провести виплату заборгованості за весь період невиплати пенсії.

Оскільки з матеріалів справи встановлено припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року та з 01.06.2020 року, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача сплатити заборгованість починаючи з січня 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ч.2 ст.133 КАС України, ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 908,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.73,74,75,76,77,90,94,139,241,245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13 лютого 2020 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківськеоб`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, б.25, код ЄДРПОУ 42171400) виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії за весь період, починаючи з січня 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, б.25, код ЄДРПОУ 42171400) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Дмитрієв