Ухвала суду № 9702048, 14.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції Смагар С.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2010 року № 2-а-19841/09/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю позивача Радіонової О.О., Яманко В.Г.

Сухоцькій Д.Ю.

Стукаленко К.І. по довіреності; Івашкевич В.Ю. по довіреності;

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

Донецького окружного адміністративного суду

19 січня 2010 року

№ 2-а-19841/09/0570

приватного підприємства «Ронікс»

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2009 року позивач звернувся до суду позовом про скасування податкових повідомлення-рішення від 22 червня 2009 року № 0001102341/0, від 17 липня 2009 року № 0001102341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001102341/2, якими нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10162801 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 10162801 грн., у загальній сумі 20325602 грн.; від 22 червня 2009 року з 0001092341/0, від 17 липня 2009 року № 0001092341/1, від 24 вересня 2009 року з 0001092341/2, якими нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість сумі 4618700 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2309350 грн., у загальній сумі 6928050 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2, якими нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44136 та застосовані фінансові санкції в сумі 44306 грн., у загальній сумі 88442 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001322341/2, яким застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість в сумі 340 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з огляду на вилучення податковою міліцією первинних документів підприємства та неповернення у повному обсязі, що спричинило неможливість їх надання податковому органу під час перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року позов задоволено частково. Скасувано податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2009 року № 0001102341/0, від 17 липня 2009 року № 0001102341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001102341/2, якими нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10162801 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 10162801 грн., у загальній сумі 20325602 грн.; від 22 червня 2009 року з 0001092341/0, від 17 липня 2009 року № 0001092341/1, від 24 вересня 2009 року з 0001092341/2, якими нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість сумі 4618700 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2309350 грн., у загальній сумі 6928050 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2, якими нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44136 та застосовані фінансові санкції в сумі 44306 грн., у загальній сумі 88442 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснень сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 15 квітня по 1 червня 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 9 червня 2009 року № 1752/23-2/24658075.

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 22 червня 2009 року, 17 липня 2009 року та 24 вересня 2009 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктами «а» та «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III № 0001102341/0, № 0001102341/1, № 0001102341/2, якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 20325602 грн., з яких за основним платежем 10162801 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10162801 грн.; № 0001092341/0, № 0001092341/1, № 0001092341/2, якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 6928050 грн., з яких за основним платежем 4618700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2309350 грн. № 0001332341/2, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 88442 грн., з яких за основним платежем 44136 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44306 грн; № 0001322341/2, яким застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість в сумі 340 грн.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Особливістю цих відносин є те, що вони повязані із реалізацією прав, свобод та інтересів субєктів у сфері публічно правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, процесуально правовий аспект адміністративного позову виражається в тому, що він є зверненням до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб”єкта владних повноважень у сфері публічно правових відносин, найважливішою ознакою публічно-правових спорів є участь у них субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України субєкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів вважає за доречне звернути увагу сторін на те, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів законів України "Про державну податкову службу в Україні", «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 10 зазначеного Закону визначені ф ункції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, які, зокрема:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням

податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

5) ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сумм фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сумм податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

15) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16-1) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

17) надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України;

18) виконують функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно приписів ст. 1 даного Закону, у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція).Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на припису наказу Державної податкової адміністрації України від 11.10.2005 року № 441 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні» ( редакція станом на 27.05.2008 року, публікації: Вісник податкової служби, Жовтень 2005 р., № 39) де зазаначено, що у разі виявлення документальною перевіркою взаємовідносин платника податку з суб'єктами, які мають ознаки фіктивного підприємництва, підрозділи, що здійснюють документальні перевірки, у 5-денний термін від дня встановлення факту взаємовідносин з такими суб'єктами повідомляють про це підрозділи податкової міліції для проведення оперативно-розшукових заходів.Підрозділи податкової міліції встановлюють та перевіряють факти фіктивності таких суб'єктів і про результати проведених заходів письмово повідомляють підрозділи, що здійснюють документальні перевірки.Якщо за наслідками перевірки юридичних осіб або фізичних осіб, у тому числі приватних підприємців, виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за якими сума завданої державі шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, відповідальний за проведення перевірки зобов'язаний у 10-денний термін після прийняття податкового повідомлення-рішення письмово повідомити про це підрозділ податкової міліції і передати матеріали перевірки для прийняття рішення згідно зі ст. 97 КПК України.

Згідно п.1.28 даного наказу, при порушенні кримінальної справи за фактом або відносно посадових осіб перевіреного суб'єкта господарювання за ознаками злочинів, підслідних податковій міліції, відповідні підрозділи в п'ятиденний термін повідомляють про це підрозділи, які очолювали перевірку, для подальшого інформування підрозділи погашення прострочених податкових зобов'язань.

Виходячи із загальноправових принципів дії норми у часі, оцінка спірних правовідносин здійснюється згідно законодавчих норм, які існували станом на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, відповідно до п. 1.31 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року № 355, редакція станом на 16.03.2009 року,Публікації: Бізнес-Бухгалтерія-Право. Податки. Консультації, Червень 2008 р., № 26; Ориентир, 11.07.2008, № 26, стор.10) , якщо за наслідками перевірки зменшені до відшкодування(донараховані) суми податку на додану вартість, виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за якими сума завданої державі шкоди або замаху на заподіяння шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, підрозділ, який проводив перевірку, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем прийняття податкового повідомлення-рішення письмово повідомити про це підрозділ податкової міліції і передати матеріали перевірки для прийняття рішення згідно зі ст. 97, 112 КПК ( 1002-05 ) України незалежно від оскарження в апеляційному чи судовому порядку зменшених до відшкодування (донарахованих) сум вказаного податку. До переліку матеріалів, що передаються до підрозділу податкової міліції, включаються копії:

акта виїзної планової та позапланової перевірки платника податків;

розрахунків донарахованих сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також розрахунків зменшення заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів;

податкових повідомлень-рішень про зняття з відшкодування заявленої суми ПДВ та донарахування податкових зобов'язань платнику податків;

звітних документів платника податків (податкових декларацій, розрахунків), до яких платником внесено неправдиві дані;

документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства;

наданих у ході перевірки пояснень платника податків (посадових осіб платника податків) щодо виявлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення;

письмових заперечень до акта перевірки, у тому числі документи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ та донарахування податкових зобов'язань платника податків (за наявності);

інших матеріалів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає доречним звернути увагу апелянта на наступний факт.

Відповідно до приписів п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3. даного Порядку, результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів.

Згідно п.п.2.3.2 п.2.3.Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують

встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.94-96), позивачем було неодноразово повідомлено відповідача про неможливість надання первинних документів на підставі того, що дані документи були вилучені співробітниками податкової міліції (а.с.131), проте, податковим органом всупереч діючому законодавству були прийняті відповідні податкові повідомлення рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що до компетенції суду не входить перевірка достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) позивачем, оскільки це є виключними повноваженнями органів державної податкової служби і суд не привласнює функції суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, відповідач діяв всупереч Закону та не в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де, зокрема, зазначено: якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Слід зазначити, що дана норма Кодексу адміністративного судочинства України спрямована на дисциплінування осіб, які беруть участь у справі. Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, відповідачем було надано належні докази щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вчинені ним дії, у звязку з чим доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі № 2-а-19841/09/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий: Г.М.Міронова

Судді: О.О.Радіонова

В.Г.Яманко

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

14 травня 2010 року № 2-а-19841/09/0570

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю позивача Радіонової О.О., Яманко В.Г.

Сухоцькій Д.Ю.

Стукаленко К.І. по довіреності; Івашкевич В.Ю. по довіреності;

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

Донецького окружного адміністративного суду

19 січня 2010 року

№ 2-а-19841/09/0570

приватного підприємства «Ронікс»

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА :

Виходячи зі складності адміністративної справи та відсутності часу для складання повного тексту судового рішення, колегія суддів оголошує тільки вступну та резолютивну частини ухвали з повідомленням сторін, про те, що повний текст буде виготовлений протягом 5 днів у відповідності до статті 160 КАС України.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі № 2-а-19841/09/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий: Г.М.Міронова

Судді: О.О.Радіонова

В.Г.Яманко